АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц/0191/464/2011 Головуючий суду першої інстанції: Звєрев Г.С.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції: Притуленко О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого – судді Притуленко О.В.,
суддів: Ломанової Л.О.,
Приходченко А.П.,
при секретарі Короткові Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства «Фонд комунального майна Ленінського району», Завітненської сільської ради (третя особа – комунальне підприємство «Ленінське бюро технічної інвентаризації») про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою прокурора Ленінського району АР Крим в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Ленінське бюро технічної інвентаризації» на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 червня 2008 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Фонд комунального майна Ленінського району», Завітненської сільської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання за ним права власності на нежитлову будівлю площею 407,5 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1
У позові зазначив, що згідно протоколу комісії КП «Фонд комунального майна Ленінського району» №3 від 2 квітня 2008 року він є переможцем конкурсу з продажу вказаної нежитлової будівлі. 11 квітня 2008 року між ним та КП «Фонд комунального майна Ленінського району», як власником спірної будівлі, був укладений договір купівлі-продажу. На виконання умов договору позивач сплатив вказаному відповідачу 2666,67 грн. - податку на додану вартість та 1590 грн. (10% вартості будівлі) однак, відповідач від нотаріального посвідчення договору ухиляються, чим позбавив його можливості оформити право власності.
На підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України позивач просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 11 квітня 2008 року, визнати за ним право власності на спірне нерухоме майно, а також зобов’язати КП «Ленінське БТІ» оформити право власності і видати свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю .
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 23 червня 2008 року позов ОСОБА_4 задоволений.
У березні 2011 року прокурор Ленінського району АР Крим в інтересах держави в особі КП «Ленінське бюро технічної інвентаризації», на підставі ст. 121 Конституції України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 3, 45, 37 ЦПК України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Оскаржуючи рішення суду, прокурор посилається на те, що визнання за позивачем права власності на нерухоме майно на підставі спірного договору порушує порядок, встановлений державою для набуття права власності та реєстрації речових прав на нерухомість.
Крім того, на думку апелянта, судом не враховано, що стаття 220 Цивільного кодексу України не застосовується до правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності сторін на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України, відповідно до положень ч.2 ст.197 цього Кодексу.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Оскаржуване рішення не відповідає вимогам вказаної норми закону.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що 11 квітня 2008 року між позивачем (покупець) та Комунальним підприємством «Фонд комунального майна Ленінського району» (продавець) у простій письмовій формі укладений договір купівлі-продажу об’єкта, який підлягає продажу за конкурсом (а.с. 6-10), згідно якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю нежитлову будівлю загальною площею 407,5 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 (яка згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 2 квітня 2008 року є комунальною власністю Завітненської територіальної громади в особі Завітненської сільської ради), а покупець зобов’язується прийняти вказаний об’єкт та розрахуватися за нього згідно з умовами договору.
Як зазначив суд, сторони фактично виконали умови договору: відповідач передав позивачу майно, а останній – частково сплатив обумовлену вартість майна.
Задовольняючи позов, суд керувався ст.ст. 328, 334, 638, ч. 2 ст. 220 ЦК України.
З висновком суду про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 погодитися не можна.
Так, вирішуючи спір, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 657 ЦК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення рішення) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Право власності у набувача за договором про відчуження майна, який підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації (ч. 4 ст. 334 ЦК України).
Оскільки предметом укладеного між сторонами договору купівлі-продажу є нерухоме майно, згідно вимог ст. 657 ЦК України такий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації і є укладеним з часу його державної реєстрації (ст.ст. 210, 640 ЦК України), з цього ж часу згідно положень ч. 4 ст. 334 ЦК у набувача виникає право власності на нерухоме майно.
Норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією.
Як випливає зі змісту позовної заяви ОСОБА_4 договір купівлі-продажу нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, укладений між сторонами 11 квітня 2008 року, нотаріально не посвідчений і в установленому законом порядку не зареєстрований; перешкодою для оформлення в установленому законом порядку укладеного з відповідачем правочину з’явилася відсутність у відповідача державного акту на земельну ділянку, що знаходиться під нежитловою будівлею.
Таким чином, угода не була укладена в установленому законом порядку в зв’язку з існуванням перешкод.
Враховуючи, що для укладення між сторонами договору купівлі-продажу майна були в наявності передбачені законом обмеження, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання цієї угоди дійсною.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що визнанням за позивачем права власності на нерухоме майно на підставі спірного договору є порушенням порядку, встановленого державою для набуття та реєстрації прав на нерухомість, слід визнати обґрунтованими.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову з вищенаведених підстав.
Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, 314 та 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Ленінського району АР Крим задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23 червня 2008 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Фонд комунального майна Ленінського району», Завітненської сільської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 11 квітня 2008 року та визнання права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді:
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Приходченко А.П.