ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  31/441

20.02.08

За позовом      Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод», м. Київ

до                      Відкритого акціонерного товариства лізингової компанії «Укртнранслізинг», м. Київ

про                   стягнення 4 036 103,80 грн.

Суддя   Н.І.Качан

Представники:

Від позивача         Пронюк В.В. –пред. по довір., Васьків І.В.- пред. по довір.

Від відповідача     Зонтов Ю.В. –пред. по довір.

Обставини справи :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та відшкодування збитків у розмірі 4 036 103, 80 грн.

Заявлені  позовні вимоги Позивач мотивував тим, що між ним та Відповідачем було укладено договір, згідно умов якого Позивач зобов‘язувався виконати роботи з будівництва вантажних піввагонів, а Відповідач зобов‘язувався прийняти та оплатити отриману продукцію.

Позивачем було виготовлено продукцію на суму 21 755 400, 00 грн., Відповідачем зазначену продукцію було прийнято без жодних претензій щодо кількості та якості, здійснено оплату такої продукції на суму 20 792 200, 00 грн. У зв‘язку з цим, Відповідачем було не оплачено продукції на суму 936 200 грн.

З метою належного виконання договору Позивачем було укладено відповідні договори з контрагентами, за якими ним було отримано матеріали та запчастини для будівництва піввагонів. У зв‘язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов‘язань щодо оплати готової продукції Позивачем було понесено збитки у сумі              1, 5 млн. грн., які Позивач змушений був сплатити своїм контрагентам за отримані матеріали та запчастини у вигляді вартості такого майна та виставлених контрагентами штрафних санкцій.

Крім того, з метою здійснення таких розрахунків з контрагентами Позивачем було залучено кредитні кошти банку в сумі 4 млн. грн., за користування якими сплачувались відповідні проценти.

У зв‘язку з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за укладеним договором з урахуванням пені, 3% річних та завданих збитків на загальну суму 4 036 103, 80 грн.

19.07.2007 р. Господарським судом міста Києва (суддя Жирнов С. М.) було винесено ухвалу про повернення позовної заяви №05-5-9/9924, якою позовні матеріали було повернуто позивачу без розгляду на підставі п.п. 3, 6 ст. 63 ГПК України.

Постановою від 10.09.2007 р. Київського апеляційного господарського суду за наслідками розгляду апеляційної скарги Позивача було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2007 р. №05-5-9/9924, а позовні матеріали передано на подальший  розгляд суду .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2007р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 24.10.2008р.

17.10.2007р. матеріали справи були скеровані до Київського апеляційного господарського суду, у зв’язку з касаційним оскарженням.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2007р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2007р. залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2008р. розгляд справи було призначено на 13.02.2008р.

01.02.2008 року Позивачем було подано до суду уточнення позовних вимог, у якому Позивач уточнив свої позовні вимоги у зв‘язку з оплатою Відповідачем суми основного боргу та просив стягнути з Відповідача суму втрат від інфляції у розмірі 1 119 222, 49 грн., 3% річних –360 290, 34 грн., пеню –1 593 320, 99 грн., всього –3 072 833, 82 грн.

Ухвалою  Господарського суду міста Києва від 13.02.2008р. розгляд справи було відкладено на 20.02.2008р., у зв’язку з неявкою представника відповідача.

У судовому засіданні представник Позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та відповідно до ст. 59 ГПК України надав до суду відзив на позов. У відзиві на позовну заяву Відповідач заявив про необґрунтованість, недоведеність та невідповідність обставинам справи позовних вимог Позивача, вказуючи на те, що, не зважаючи на укладення між Позивачем та Відповідачем договору, Позивачем було змушено Відповідача внести до договору зміни в частині підвищення відпускної ціни на піввагони шляхом укладення відповідних додаткових угод.

У зв‘язку з цим, сума коштів, закладена до Державного бюджету України                на 2007 рік, виявилася недостатньою для ДП «Придніпровська залізниця», яка є кінцевим одержувачем продукції, для оплати відповідних платежів на користь Відповідача, який здійснював розрахунки за придбані піввагони з Позивачем. З огляду на це, Відповідач кілька разів безрезультатно намагався зменшити кількість вагонів для закупівлі або взагалі розірвати вказаний вище договір.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, сума основного боргу Відповідача перед Позивачем за отриману продукцію становила 963 200, 00 грн. Нарахування пені, 3% річних та інфляційних на зазначену суму, яке було здійснено Позивачем у позовній заяві, Відповідач вважає безпідставним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства і правовідносинам, що склалися між сторонами на підставі договору.

З огляду на це, Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача про стягнення пені, 3% річних та суми втрат від інфляції в сумах, що зазначені в заяві про уточнення позовних вимог.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи та здійснювалась фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

          Між Позивачем та Відповідачем 26 жовтня 2006 року було укладено Договір №32 (надалі –«Договір»), відповідно до якого Позивач зобов‘язався виготовити і поставити Відповідачу нові залізничні вантажні піввагони моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004, укомплектовані модернізованими візками моделі 18-100, з установкою елементів компанії . Stucki»і колісних пар з нелінійним профілем коліс ІТМ-73 ТУ У 35.2-01124454-028-2004 (надалі –«Продукція»), а Відповідач зобов‘язався прийняти Продукцію та сплатити Позивачу її вартість на умовах та у порядку, встановленому Договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору кількість Продукції складала 150 (сто п‘ятдесят) одиниць.

Згідно п. 3.1. Договору Позивач зобов‘язався поставляти Відповідачу Продукцію партіями не менше 25 штук відповідно до Графіка постачання Продукції, який міститься у додатку №1 до Договору.

Загальна сума Договору та порядок розрахунків було визначено сторонами у розділі 5 Договору. Відповідно до п. 5.1. Договору ціна одиниці Продукції складала 169 175, 00 грн., ПДВ –33 835, 00 грн., разом з ПДВ 203 010, 00 грн.

Згідно п. 5.4. Договору Відповідач зобов‘язувався оплатити вартість Продукції шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позивача наступним чином: 50% - попередня оплата вартості кожної місячної партії Продукції, яка проводиться в строк до 20-го числа місяця, що передує місяцю постачання; 50% - подальша оплата, яка проводиться за кожну відвантажену партію Продукції протягом 10 днів з дати її постачання. Вартість кожної місячної партії вагонів визначається сторонами, виходячи з обсягів щомісячних поставок, узгоджених сторонами в Графіку постачання Продукції.

Відповідно до Графіку постачання продукції ДП «Стрийський вагоноремонтний завод»(Продавець) на адресу ВАТ «Укртранслізинг»(Покупець) для ДП «Придніпровська залізниця» (Лізингоотримувач) у 2006-2007 роках (додаток до Договору №1, копія якого знаходиться у матеріалах справи), сторонами було встановлено наступні терміни постачання Продукції: грудень 2006 р. –20 шт., січень 2007 р. –30 шт., лютий 2007 р. – 50 шт., березень 2007 р. –50 шт.

21.11.2006 р. Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору (надалі –«Додаткова угода №1», копія якої є у матеріалах справи). Зазначеною Додатковою угодою №1 сторонами було збільшено кількість Продукції, що поставляється за Договором, до 450 одиниць відповідно до Графіків постачання Продукції, погоджених сторонами у Додатку №1 та Додатку №3 до Договору (п. 1 Додаткової угоди №1), встановлено ціну Продукції, що постачається згідно Додатку №3 до Договору –218 160 грн. з ПДВ (п. 4 Додаткової угоди №1). Також сторонами було складено та підписано Додаток №3 до Договору: Графік постачання продукції ДП «Стрийський вагоноремонтний завод»(Продавець) на адресу ВАТ «Укртранслізинг»(Покупець) для ДП «Придніпровська залізниця»(Лізингоотримувач) у 2007 році, яким було встановлено наступні терміни постачання Продукції: квітень 2007 р. –32 шт., травень 2007 р. –30 шт., червень 2007 р. –32 шт., липень 2007 р. –35 шт., серпень 2007 р. – 35 шт., вересень  2007 р. –32 шт., жовтень 2007 р. –36 шт., листопад 2007 р. –35 шт., грудень 2007 р. –33 шт.; всього 300 шт.

17.01.2007 р. Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №2 до Договору (надалі –«Додаткова угода №2», копія якої є у матеріалах справи). Зазначеною Додатковою угодою №2 сторонами було збільшено ціну одиниці Продукції, що поставляється за Договором у період січня –грудня 2007 року до 223 008, 00 грн. з ПДВ.

18.01.2007 р. Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №3 до Договору (надалі –«Додаткова угода №3», копія якої є у матеріалах справи) та Графік постачання продукції ДП «Стрийський вагоноремонтний завод»(Продавець) на адресу ВАТ «Укртранслізинг»(Покупець) для ДП «Придніпровська залізниця»(Лізингоотримувач) у 2006-2007 роках (додаток №4 до Договору, копія якого є у матеріалах справи). Додатком №4 до Договору сторонами було встановлено нові терміни постачання Продукції у 2006-2007 рр., а саме: у грудні 2006 року –20 шт., січні 2007 р. –40 шт., березні 2007 р. –90 шт. Додатковою угодою №3 сторонами було встановлено нові ціни одиниці продукції, зокрема: за перші 20 піввагонів –203 010, 00 грн. з ПДВ; за наступні 430 піввагонів –221 190, 00 грн. з ПДВ (п. 3 Додаткової угоди №3), та погоджено, що Додаток №1 до Договору (Графік постачання продукції ДП «Стрийський вагоноремонтний завод»(Продавець) на адресу ВАТ «Укртранслізинг»(Покупець) для ДП «Придніпровська залізниця»(Лізингоотримувач) у 2006-2007 роках) з дати підписання Додаткової угоди №3 втрачає чинність, і всі посилання на нього у тексті Договору та додатків до нього вважаються посиланнями на Додаток №4 до Договору.

На виконання умов Договору Позивачем було збудовано та передано Відповідачу піввагони у кількості 100 (сто) шт., а саме: 29.12.2006 р. поставлено та передано Відповідачу за актом 20 (двадцять) шт., 31.01.2007 р. –40 (сорок) шт.,02.04.2007 р. –40 (сорок) шт. (копії Акту від 29.12.2006 р., Акту №70 від 31.01.2007 р., Акту №238 від 28.02.2007 р., Акту №328 від 02.04.2007 р. знаходяться у матеріалах справи) на загальну суму 21 755 400 (двадцять один мільйон сімсот п‘ятдесят п‘ять тисяч чотириста) грн.  

Вказані піввагони було прийнято повноважним представником Відповідача Дегтярем Романом Олексійовичем, який діяв на підставі Довіреностей ЯМП №981347 від 29.12.2006 р., ЯМП №981374 від 31.01.2007 р., ЯНР №613158 від 02.04.2007 р., без будь-яких зауважень щодо їх  якості, про що зазначено сторонами у тексті відповідних актів. Судом приймаються ці докази як належні.

Відповідачем в рахунок оплати отриманої Продукції було сплачено Позивачу наступні суми грошових коштів: 16.11.2006 р. –1 000 000 грн.; 08.12.2006 р. – 1 000 000 грн.; 25.12.2006 р. –1 500 000 грн.; 29.12.2006 р. –560 200 грн.; 12.01.2007 р. –3 000 000 грн.; 16.01.2007 р. –1 000 000 грн.; 01.02.2007 р. –400 000 грн.; 18.05.2007 р. –10 332 000 грн.; 25.06.2007 р. –2 000 000 грн.

Таким чином, всього на користь Позивача Відповідачем було сплачено суму 20 792 200 (двадцять мільйонів сімсот дев‘яносто дві тисячі двісті) грн. (копії відповідних документів з банківського реєстру знаходяться у матеріалах справи).

З огляду на ці обставини , станом на 03.07.2007 р. Відповідачем не було оплачено на користь Позивача вартість поставленої Продукції у розмірі 963 200 (дев‘ятисот шістдесяти трьох тисяч двохсот) грн.

20.11.2007 р. Відповідачем було перераховано на користь Позивача грошові кошти у розмірі 100 000 (ста тисяч) грн. згідно Платіжного доручення №1744. 30.11.2007 р. Відповідачем було перераховано на користь Позивача грошові кошти у розмірі 180 000 (ста вісімдесяти тисяч) грн. згідно Платіжного доручення №1780. 07.12.2007 р. Відповідачем було перераховано на користь Позивача грошові кошти у розмірі 300 000 (трьохсот тисяч) грн. згідно Платіжного доручення №473. 14.12.2007 р. Відповідачем було перераховано на користь Позивача грошові кошти у розмірі 383 200 (трьохсот вісімдесяти трьох тисяч двохсот) грн. згідно Платіжного доручення №474 (копії відповідних виписок з реєстрів Львівської філії АБ «Експрес-банк»м. Стрия за рахунком №26001000945 за 20.11.2007 р., 30.11.2007 р., 07.12.2007 р., 14.12.2007 р. знаходяться у матеріалах справи).

Таким чином, станом на 01.02.2008 р. Відповідачем було повністю сплачено на користь Позивача суму основного боргу –963 200 (дев‘ятсот шістдесят три тисячі              двісті) грн.

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення сторін та їх представників, що брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем Договір є  змішаним договором, який містить у собі елементи кількох  видів договорів, а саме: договору підряду (за яким одна сторона (Позивач) зобов‘язується виконати певну роботу (збудувати вантажні піввагони) за завданням другої сторони (Відповідача), а Відповідач зобов‘язується прийняти виконані роботи і оплатити їх) та договору поставки (за яким продавець (Позивач) зобов‘язується передати у встановлений строк покупцю (Відповідачу) певний товар, а Відповідач зобов‘язується прийняти товар та оплатити його).

З урахуванням наведеного , до правовідносин сторін з приводу виконання Договору, мають застосовуватися норми чинного законодавства, якими регулюються правовідносини підряду та правовідносини поставки, зокрема, норми параграфу 3 глави 54 та глави 61 Цивільного кодексу України (надалі –«ЦК України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Розділом 9 Договору сторонами було встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов‘язань за Договором.

Згідно п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов‘язань за Договором винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України та Договору. Таким чином, відповідно до закріпленої у Договорі домовленості Позивача і Відповідача, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов‘язань за Договором може встановлюватися як самим Договором, так і нормами чинного законодавства України.  

Відповідно до ч. 2 ст. 193  Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Правові наслідки порушення зобов‘язання взагалі передбачені ст. 611 ЦК України. Відповідно до норм зазначеної статті у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2. Договору встановлено, що Відповідач за Договором у разі порушення термінів оплати Продукції, сплачує на вимогу Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за весь період прострочення.

Будь-якого іншого розміру процентів річних, які підлягають сплаті на користь Позивача з боку Відповідача у разі не виконання або неналежного виконання Відповідачем своїх зобов‘язань щодо оплати поставленої продукції, Договором не передбачено. З огляду на це, у зв‘язку з несвоєчасною оплатою Відповідачем на користь Позивача вартості Продукції, яка постачається згідно Договору, Відповідач зобов‘язаний сплатити на користь Позивача три проценти річних від простроченої суми, інфляційні, а також пеню у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до уточнення позовних вимог №ЮВ-11, поданого Позивачем до суду 01.02.2008 р., Позивач відмовився від стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 963 200 грн. у зв‘язку з погашенням Відповідачем основного боргу, та просив стягнути з Відповідача втрати від інфляції у розмірі 1 119 222, 49 грн., 360 290, 34 грн. процентів річних, 1 593 320, 99 грн. пені, а всього –3 072 833, 82 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі –«ГПК України») встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Подаючи до суду уточнення позовних вимог, Позивач у справі не надав до суду відповідного уточненого розрахунку, зокрема, розрахунку суми пені, процентів річних та втрат від інфляції.

У матеріалах справи знаходиться лише розрахунок №1 суми пені, нарахованої відповідно до п. 9.2. Договору №32 від 26.10.2006 (арк. справи №№84-85), розрахунок №2 суми річних відсотків (арк. справи №№86-87), розрахунок №3 втрат від інфляції (арк. справи №№88-89), підготовлений Позивачем у обґрунтування своїх позовних вимог (надалі –«Попередній розрахунок»), викладених у позовній заяві.

У Попередньому розрахунку Позивачем зазначено розмір пені, процентів річних та інфляційних, які Позивач просить стягнути з Відповідача, у розмірі, відповідно: пеня –1 600 533, 64 (один мільйон шістсот тисяч п‘ятсот тридцять три цілих шістдесят чотири сотих) грн., 3% річних  - 189 547, 83 (сто вісімдесят дев‘ять тисяч п‘ятсот сорок сім цілих вісімдесят три сотих), інфляційні -  195 069, 68 (сто дев‘яносто п‘ять тисяч шістдесят дев‘ять цілих шістдесят вісім сотих) грн.

Таким чином, оскільки Позивачем не надано належний  розрахунок , суд вирішує питання щодо можливості задоволення уточнених вимог , викладених у заяві про уточнення позовних вимог від 01.02.2008 р. №ЮВ-11, на підставі розрахунків відповідно до ст. 43 ГПК України.

Оцінюючи надані Позивачем докази, в тому числі дані Попереднього розрахунку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, та керуючись законом, суд прийшов до висновку про те, що Позивачем у справі не доведено факту необхідності сплати Відповідачем на його користь нарахованої  пені, процентів річних та втрат від інфляції саме у тому розмірі, який зазначається у заяві про уточнення позовних вимог (є у матеріалах справи).

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України (надалі –«ГК України») передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до норм чинного законодавства України індекс інфляції є змінною величиною, яка розраховується відповідними органами державними статистики за певний період часу. У зв‘язку з цим, сторона, яка бажає стягнути суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подавати до суду обґрунтований розрахунок відповідної суми з посиланням на дані Державного комітету статистики України щодо розміру індексу інфляції у кожному конкретному випадку. Такої позиції дотримується і Верховний Суд України у листі «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справи»від 03.04.1997 р. №62-97р.

Відповідних посилань на дані Державного комітету статистики України щодо розміру індексу інфляції у періоди, за які Позивач заявляє про  стягнення  з Відповідача наведений розрахунок не містить ,але суд має інформацію про ці дані , які застосовувались   під час перевірки  розрахунку .

Твердження Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо невиконання ним своїх зобов‘язань за Договором через порушення третьою особою –ДП «Придніпровська залізниця»своїх зобов‘язань зі сплати лізингових платежів перед Відповідачем, суд не приймає до уваги як обставину, що зумовлює звільнення Відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов‘язань перед Позивачем за Договором, оскільки згідно ст. 617 ЦК України недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення боржника від відповідальності. Проте, зазначена обставина, згідно ч. 1 ст. 233 ГК України, враховується судом при визначенні розміру пені, що підлягає стягненню з Відповідача за Договором.

Посилання Відповідача на те, що моментом, коли до Відповідача можуть застосуватися штрафних санкцій, є 12.04.2007 р., є безпідставним та не приймається до уваги судом, оскільки у Договорі, додаткових угодах та додатках до нього до нього сторонами встановлено певний порядок оплати поставленої Продукції, і згідно ст. 610, 612 ЦК України, ст.ст. 216, 220 ГК України порушення свого зобов‘язання Відповідачем щодо оплати Продукції настає у момент, коли Відповідач повинен був оплатити Продукцію на користь Позивача, проте такої оплати Відповідачем здійснено не було.      

З огляду на це, суд  оцінивши відповідно до законодавства дані, викладені у наявному у матеріалах справи первісному  розрахунку та контррозрахунку, викладеному Відповідачем у відзиві на позовну заяву, та з урахуванням тієї обставини, що сума основного боргу станом на момент розгляду справи була Відповідачем сплачена, дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню щодо стягнення пені –у розмірі 580 557, 87 (п‘ятисот вісімдесяти тисяч п‘ятисот п‘ятдесяти семи) грн.87 коп., щодо стягнення процентів річних –у розмірі         102 773, 18 грн., щодо стягнення втрат від інфляції –у розмірі 150 291, 40 (ста п‘ятдесяти тисяч двохсот дев‘яносто однієї) грн. 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог Позивача, викладених в заяві про уточнення позовних вимог, суд вбачає підстави  відмовити  з огляду на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які підтверджували б наявність у Позивача правових підстав для стягнення пені, 3 процентів річних та інфляційних витрат у нарахованому розмірі , викладеному у заяві про уточнення позовних вимог.  

Відповідно до  ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

                  

                       Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 8, 15, 16, 610-612, 617, 625, 692-693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 220, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртранслізинг»(юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 40; поштова адреса: 03150, м. Київ, вул. Драгомирова, 4, оф. 120;  код за ЄДРПОУ 30674235) на користь Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод»(82400, м. Стрий Львівської області, вул. Зубенка, 2; код за ЄДРПОУ 20770332), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, 580 557 (п‘ятсот вісімдесят тисяч п‘ятсот п‘ятдесят сім) грн. 87 коп. пені, 102 773 (сто дві тисячі сімсот сімдесят три) грн. 18 коп. процентів річних, 150 291 (сто п‘ятдесят тисяч двісті дев‘яносто одна) грн. 40 коп. втрат від інфляції, 6 917 (шість тисяч дев‘ятсот сімнадцять) грн. 64 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                Н.І.Качан   

Дата підписання 04.03.2008р.