УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "30" серпня 2011 р. справа № 18/5007/59/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 04.01.2011р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув справу за позовом Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (м.Вінниця) < В особі(назва) >
до Господарського суду Вінницької області (м.Вінниця)
про стягнення 67335,80грн.
Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 67335,80грн. заборгованості, з яких: 66019,55грн. - борг по невідшкодованим витратам балансоутримувача на утримання орендованого майна та комунальним послугам, та 1316,25грн. - пені за прострочення оплати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, на виконання вимог ухвали суду від 16.08.2011р. надав додаткове письмове пояснення (а.с.167-169).
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.63-67) та доповненнях до відзиву (а.с.129-133), в яких просить суд відмовити в задоволенні позову. При цьому відповідач посилається на п.5.6 договору між сторонами, який передбачає умову, за настання якої наступає строк виконання зобов'язання, а саме: орендар проводить оплату виставлених рахунків протягом п'яти робочих днів з дня їх отримання лише за наявності коштів на рахунку відповідача; оскільки кошти на рахунку були відсутні, оплата виставлених актів-рахунків ГДКУ у Вінницькій області №15 від 10.01.2011р., №21 від 24.01.2011р., №40 від 23.02.2011р., №64 від 25.03.2011р. проводилась відповідачем відповідно до умов договору по мірі надходження коштів на рахунок, тому у позивача не було підстав звертатись до суду. Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 28 жовтня 2005 року між Регіональним відділенням ФДМ України по Вінницькій області та Господарським судом Вінницької області укладено договір оренди державного нерухомого майна №250-НМ, що перебуває на балансі Управління Державного казначейства у Вінницькій області (а.с.16-18), за умовами якого орендодавець на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.03р. №599-р "Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" (зі змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.02.04 №74-р) та листа Державної судової адміністрації України від 15.10.04 №19-5548/04 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - вбудовані приміщення в 9-ти поверховому адміністративному будинку загальною площею 3178,0кв.м., що розташоване за адресою: м.Вінниця, вул.Пирогова, 29 (п.1.1 договору оренди №250-НМ).
Згідно п.5.8 договору від 28.10.2005р. орендар забов'язаний одночасно з договором оренди укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.
На виконання вищевказаного пункту договору 12 травня 2006 року між Управлінням держаного казначейства у Вінницькій області, правонаступником якого є Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області (балансоутримувач, позивач), та Господарським судом Вінницької області (орендар, відповідач) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (а.с.19-21).
Відповідно до п.1.1 договору від 12.05.2006 року балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.Пирогова, 29, загальною площею 6195,8кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на умовах, визначених цим договором.
Отримання орендарем в користування орендованих приміщень від балансоутримувача вважається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення (п.2.2 договору).
Пунктом 3.4.2 договору сторони погодили, що орендар зобов'язується не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території, а також за комунальні послуги на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків із зазначенням кількості і вартості спожитих послуг та періоду, за який виставляється рахунок.
Відповідно до п.5.6 договору сторони домовились, що орендар проводить оплату виставлених рахунків протягом п'яти робочих днів з дня їх отримання (за наявності коштів на рахунку суду).
З матеріалів справи вбачається, що Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області виставило Господарському суду акт-рахунок №15 від 10.01.2011р. на загальну суму 12048,74грн. про відшкодування витрат за ремонтні роботи по обладнанню дахової котельні за жовтень 2010 року, акт-рахунок №40 від 23.02.2011р. на загальну суму 33681,99грн. про відшкодування витрат за постачання природного газу за лютий 2011р. та акт-рахунок №64 від 25.03.2011р. на загальну суму 28212,88грн. про відшкодування витрат за технічне обслуговування систем газопостачання у січні-березні 2011р. та відшкодування витрат за постачання природного газу за березень 2011р.
Орендар свої зобов'язання щодо відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та комунальних послуг виконав частково, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 66019,55грн.
Позивач 15.03.2011р. та 11.04.2011р. направив на адресу відповідача претензії з вимогами погасити заборгованість (а.с.22-23).
Листами від 28.03.2011р. та 11.04.2011р. орендар повідомив балансоутримувача, що при надходження коштів з Державного бюджету України на рахунок господарського суду Вінницької області заборгованість буде погашена (а.с.24-25).
Вважаючи, що відповідачем порушені умови договору щодо оплати виставлених рахунків, позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості та пені за прострочку оплати.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст.ст.6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Частиною 1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Як зазначалось вище, пунктом 5.6 договору сторони погодили, що орендар проводить оплату виставлених рахунків протягом п'яти робочих днів з дня їх отримання з а н а я в н о с т і к о ш т і в н а р а х у н к у с у д у.
Згідно ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації здійснює Державна судова адміністрація України.
Таким чином, умовами укладеного між сторонами договору від 12.05.2006р., обов'язок розрахунків по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю виникає у відповідача після надходження фінансування від головного розпорядника коштів Державної судової адміністрації України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву (а.с.63-67;129-133) вказує, що несплата рахунків балансоутримувача пов'язана із відсутністю коштів на рахунку суду (недофінансування суду). Разом з тим зазначає, що на протязі першого півріччя 2011 року господарським судом Вінницької області на адресу головного розпорядника коштів - Державної судової адміністрації України було направлено ряд листів щодо зміни кошторису, виділення коштів для проведення оплати поточних рахунків та погашення заборгованості в сумі 622,3 тис.грн., в тому числі рахунків позивача.
Відповідно до ст.251 Цивільного кодексу України термін (строк) можуть бути визначені правочином. При цьому термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін. Зобов'язання, термін виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Оскільки сторони договору погодили, що термін виконання зобов’язання пов’язується з настанням певної події, то дане зобов’язання має бути виконане лише після того, яка вказана подія настане.
Всі рахунки господарського суду Вінницької області відкриті у позивача по справі, однак позивач не надав на вимогу суду доказів та не довів, що на рахунках відповідача були наявні кошти в період виставлення рахунків позивачем.
Натомість, відповідачем надано докази, які свідчать про відсутність коштів на його рахунках у спірний період, зокрема, довідки про надходження та використання коштів господарським судом Вінницької області, виписки з рахунку суду (а.с.136-165).
Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.
Отже, позивачем не надано суду доказів, що невиконання господарським судом Вінницької області зобов'язань по договору про відшкодування витрат щодо оплати рахунків не було пов'язано з відсутністю коштів на рахунку суду, натомість встановлено, що акти-рахунки ГДКУ у Вінницькій області сплачувались господарським судом Вінницької області по мірі надходження коштів на рахунок суду, та станом на час прийняття рішення сума заборгованість сплачена у повному розмірі.
За таких обставин, суд у порядку виконання припису ст.43 Господарського процесуального кодексу України вважає позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, тому в задоволенні позову відмовляє.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Суддя Соловей Л.А.
Повне рішення складено 05 вересня 2011 року
Віддрукувати: < Поле для текста >
1 - в справу
2, 3- сторонам 30.08.2011