ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 47/331 | 23.01.08 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"
До Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"
Державне підприємство "Ровенькиантрацит"
Про стягнення 965,92 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Від позивача: Підлужняк С.О. –предст. (дов. №273 від 12.10.2007р.)
Від відповідача - 1: Недошитко Р.Ю. (дов.№3055-НЮ від 29.11.2007р.)
Від відповідача - 2: не зявився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 965,92 грн. збитків завданих нестачею вантажу (вугілля), а також витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2007р. було порушено провадження в справі № 47/331 та призначено її до розгляду на 28.11.2007р.
В судовому засіданні 28.11.2007р. сторони надали суду клопотання про продовження строку розгляду спору у справі №47/331 на більш тривалий термін, ніж встановлено ч.1 ст.69 ГПК України, яке судом задоволено.
Крім цього, представник позивача в судовому засіданні 28.11.2007р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 28.11.2007 р. з”явився, надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі.
Представник третьої особи у судове засідання 28.11.2007р. не з”явився. 19.11.2007р. через канцелярію господарського суду міста Києва надав відзив на позов, в якому ДП "Ровенькиантрацит" повідомило суд про те, що воно, як вантажовідправник, вжило всіх заходів щодо збереження відправленого позивачу вугілля, а тому відповідальність за нестачу вугілля покладається, на думку третьої особи, на перевізника.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи №47/331 ухвалою від 28.11.2007 року на підставі ст.24 ГПК України за своєю ініціативою залучив до участі у справі в якості відповідача №2 –Державне підприємство "Ровенькиантрацит", яке згідно залізничної накладної №49356234 від 05.04.2007 року є вантажовідправником залізничного вагону №66780313 на адресу позивача, та розгляд справи відклав до 23.01.2008 року.
Повноважний представник позивача у судовому засіданні 23.01.2008 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, прохав суд позов задовольнити.
В судовому засіданні 23.01.2008 року представник відповідача –1 проти задоволення позову стосовно відповідача –1 заперечував посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують неправомірність дій відповідача Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" внаслідок яких позивачу завдано збитків, а також зазначив, що завантаження вантажу здійснювалось засобами відправника та вагон №66780313 у технічному та комерційному відношенні був справний, що підтверджується Актом комерційної форми АЄ № 878915/265/2 від 07.04.2007 року, зважаючи, що Статутом залізниць відповідальність, за таких обставин покладається на вантажовідправника.
Повноважний представник відповідача –2 у судове засідання 23.01.2008 року не з’явився, витребувані ухвалою від 28.11.2007 року документи не надав.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" до Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-західна залізниця»та Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача –1, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Між позивачем (ВАТ "Вінницяоблпаливо"), в якості покупця, з однієї сторони та Державним підприємством “Ровенькиантрацит”, в якості продавця (постачальника), з другої, було укладено Договір поставки №99у/1.42 від 18.10.2006 року (далі Договір) про передачу (поставку) товару, (зокрема вугільної продукції) та Додаткове узгодження № 1 до даного договору від 18.10.2006 року, відповідно до п. 1.1 яких, постачальник зобов’язався передати (поставити) покупцю у власність вугільну продукцію ( вугілля марок АМ, АК, АКО, АО, АС), а покупець прийняти та оплатити її на умовах даного Договору.
Відповідно до п. 3.3. Договору сторони погодили, що передплати, зазначені в рахунках на передплату є оперативними. Кінцевий розрахунок проводиться по факту постачання протягом 10 днів після поставки.
На виконання умов Договору та на підставі рахунку № 41-1 від 25.04.2007 року позивач ВАТ "Вінницяоблпаливо" в порядку календарної черговості платіжним дорученням № 2622 від 31.05.2007 року перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти на загальну суму 45 000, 00 грн. за поставку вугілля.
Згідно залізничної накладної №49356234 від 05.04.2007 року вагон № 6678313 на адресу Тульчинського районного паливного складу позивача (ВАТ "Вінницяоблпаливо"), ДП “Ровенькиантрацит” (відповідач – 2) відвантажив 69 тон (69000 кг.) вугілля марки АМ (13/25 мм).
За даною залізничною накладною №49356234 від 05.04.2007 року вантажовідправником є відповідач –2 (ДП “Ровенькиантрацит”), який здійснював відправлення залізничного вагону № 6678313 на адресу позивача, яка вказана в даній накладній, що відповідачем –2 не заперечувалось.
Завантаження вугілля, згідно залізничної накладної №49356234 від 05.04.2007 року, здійснювалось засобами вантажовідправника (ДП “Ровенькиантрацит”) нижче бортів вагону (без зазначення розміру завантаження відправником вугілля відносно висоти бортів у вологому стані) на 150-тонних вагах останнього (тобто маса вантажу при навантажені вагону визначена засобами ДП “Ровенькиантрацит”) та у графі 4 даної накладної “Заяви і відмітки відправника” останнім було зазначено про нанесення на вагон захисного маркування вапном, а також вантаж розрівняно та ущільнений скребковим розрівнювачем. Правильність всіх вищенаведених внесених в накладну №49356234 від 05.04.2007 року відомостей засвідчив працівник відправника –ДП “Ровенькиантрацит” .
Однак, під час слідування вагона № 6678313 через станцію Знам’янка Одеської залізниці, на підставі актів загальної форми №4840 від 06.04.2007 року і №4847 від 06.04.2007 року, було складено Комерційний акт АЭ № 878915/265/2 від 07.04.2007 року відповідно до якого працівниками станції Знам’янка Одеської залізниці було виявлено: завантаження навалом, рівномірне, нижче бортів на 100 мм, на поверхні з правого боку вагону по ходу потягу містяться поглиблення над 1 - 2 розвантажувальними люками довжиною 3000 мм, глибиною 400 мм; над 4-5 розвантажувальними люками заглиблення довжиною 2800 мм шириною 1000 мм, глибиною 400 мм. над 7 люком довжиною 1500 мм, шириною 1300 мм, глибиною 200 мм, в тому числі було встановлено та зазначено в акті, що даний вагон № 6678313 у технічному відношенні –справний, нестача вантажу складає 3900 кг, наявне захисне маркування вапном, яке в місцях поглиблень відсутнє і течі вантажу (як вбачається і слідів втрати чи то розкрадання вугілля) по шляху перевезення не виявлено, двері та люк вагону щільно закриті, але каток, для розрівнювання і ущільнення вантажу, вантажовідправником –не застосовувався.
Також зазначеним комерційним актом АЭ № 878915/265/2 від 07.04.2007 року встановлено, що наведена невистачаюча маса нетто у розмірі –3900 кг. могла поміститись у вагоні №6678313, враховуючи вищенаведене завантаження вугілля засобами вантажовідправника нижче бортів аж на 100 мм.
Згідно матеріалів справи, позивач обраховує вартість вантажу відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України визначаючи останню на підставі ціни встановленої ТОВ “ВДТК” (оскільки вантажовідправник ДП “Ровенькиантроцит” не є власником вантажу та не формує ціну на вугілля по даній відправці, а на підставі договору поставки № 21 від 10.01.2007 року укладеного між ТОВ “ВДТК” та ТОВ “Розма Плюс”, ДП “Ровенькиантроцит” відвантажує отримані продукти за реквізитами ТОВ “Розма Плюс”), відповідно до рахунку №310/у від 10.04.2007 року вартість вугілля складає 383,30 грн. в т.ч. ПДВ 63,89 грн. Також позивач обраховує нестачу вугілля у розмірі 3900 кг з врахуванням норми природної втрати вантажу та граничного розходження у визначенні маси нетто, яка становить –1,38 тонни (3,9 т. –1,38 т. = 2,52 т.)
Отже, з урахуванням ціни однієї тонни вугілля визначеної першочерговим власником ТОВ “ВДТК” встановлену рахунком № №310/у від 10.04.2007 року, за розрахунком позивача, загальна сума недостачі з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 965,92 грн. (383,30 грн. х 2,52 т.)
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 “Про затвердження Статуту залізниць України” (Далі Статут) статтею 105, визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до статті 6 Статуту накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Згідно п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів (Далі Правила) - Затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Вантажовідправником заповнюються визначені цим пунктом графи комплекту перевізних документів, зокрема щодо "Одержувача вантажу", де зазначаються точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - відправника вантажу та його цифровий код.
Відповідно до статті 26 Закону України “Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами, а порядок і терміни складання актів визначаються Статутом залізниць України (стаття 129) відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до статті 122 Статуту - за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту і при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 “Про затвердження Статуту залізниць України”, залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери.
Придатність вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається вантажовідправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.
Пунктом 3.9. Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 передбачено, що в разі подання під завантаження несправного за своїм технічним станом вагону або контейнеру, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла в процесі перевезення вантажів. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера.
У Пункті 3.2 Роз’яснення ВГСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” № 04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що у відповідності до статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (частина 3 п.3.2).
Згідно п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 542 від 20.08.2001 –перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.
У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.
Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Згідно п. 8 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу –у разі навантаження у напіввагон вугілля, яке містить дрібні фракції (крім сортового, рядового і брикетів призначенням на сортувальні установки і збагачувальні фабрики), вище рівня його бортів, відправник повинен здійснити ущільнення вантажу. У цьому разі "шапка" в поперечному розрізі повинна мати форму трапеції. Висота частини "шапки" над обв'язним брусом кузова на піввагона після ущільнення вугілля має бути не більше 300 мм, а нижня її частина - міститися нижче обв'язного бруса.
Також, п. 2.8 вищенаведеного Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 у разі коли договори купівлі-продажу або поставки укладаються між посередниками, а договір перевезення укладається між першим продавцем-вантажовідправником і залізницею на доставку вантажу кінцевому покупцеві - вантажоодержувачу, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватись належними доказами вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки залізниця несе відповідальність виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.
Згідно п. 3.1. Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.
У статті 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, а саме: залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Також п. 3.3 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 Стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акту у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення.
Пунктом 3.13 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 встановлено, що недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення.
Згідно п. 3.19 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 у вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Це правило поширюється і на випадки, коли відповідно до пункту 2 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу залізниця на прохання відправника, за згодою одержувача, перевозить у вагонах відкритого типу вантажі, не зазначені у додатку до цих Правил.
Відправник згідно зі статтею 37 Статуту ( 457-98-п ) повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи.
Прибуття напіввагону на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання вантажу при перевезенні, оскільки згідно із статтею 111 Статуту залізниць України позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником у залізничній накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж, різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого маса 70 тонн може займати лише третину або половину вагона.
Також пунктом 3.20 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 за змістом статті 31 Статуту залізниць України та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у напіввагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.
Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що вагон №6678313 у технічному та комерційному стані –справний, але фактичне завантаження відповідачем –2 вагону здійснено нижче бортів на 100 мм., на поверхні з правого боку вагону по ходу потягу містяться поглиблення над 1 - 2 розвантажувальними люками довжиною 3000 мм, глибиною 400 мм; над 4-5 розвантажувальними люками заглиблення довжиною 2800 мм шириною 1000 мм, глибиною 400 мм. над 7 люком довжиною 1500 мм, шириною 1300 мм, глибиною 200 мм, нестача вантажу складає 3900 кг, наявне захисне маркування вапном, яке в місцях поглиблень відсутнє і течі вантажу (як вбачається і слідів втрати чи то розкрадання вугілля) по шляху перевезення не виявлено, двері та люк вагону щільно закриті, але каток, для розрівнювання і ущільнення вантажу, вантажовідправником –не застосовувався, а заходів щодо ущільнення конструктивних зазорів вагону проведено не було, що безпосередньо підтверджується та встановлено у комерційному акті АЭ № 878915/265/2 від 07.04.2007 року, і що згідно Статуту залізниць України є підставою для матеріальної відповідальності сторін які беруть участь у перевезені (а в даному випадку, зокрема щодо відповідача –2), у зв’язку з чим, суд приходить до висновку ((зважаючи на імперативність вимог статті 111 Статуту залізниць України, яка за вищенаведеного факту справності вагону №6678313 звільняє відповідача –1 від відповідальності за нестачу вугілля)), що відповідач-2 внаслідок завантаження даного вагону власними засобами на 150 –тонних вагах прийняв на себе зобов’язання щодо збереження вантажу (вугілля сорту АМ –антрацит), беручи до уваги, що завантаження вугілля здійснювалось засобами відповідача-2, що підтверджується залізничною накладною №493356234 від 05.04.2007 року, без участі залізниці, внаслідок чого остання, згідно вищенаведених норм матеріального права та тлумачень-роз’яснень ВГСУ не зобов’язана була перевіряти правильність навантаження, маси брутто, нетто здійсненого відповідачем –2 у вагон №6678313.
Крім того, з матеріалів справи та згідно п. 3.19 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.02 № 04-5/601 вбачається, що відповідач-1 виконав свої зобов’язання в повному обсязі та належним чином щодо перевезення вантажу (вугілля) позивачу, здійснивши в той же час дії, які ДТГО «Південно-західна залізниця»не зобов’язана була здійснювати, - щодо перевірки правильності вказаних у залізничній накладній №493356234 від 05.04.2007 року, відомостей внесених відправником –ДП "Ровенькиантрацит" фактичним даним маси брутто, тари і нетто вантажу, внаслідок чого, у зв’язку з переважуванням вантажу на станції Знам’янка Одеської залізниці 07.04.2007 року було виявлено недостачу вантажу у розмірі –3,9 тонн вугілля.
У зв’язку з вищенаведеним суд приходить до висновку, що відповідальність за нестачу вантажу покладається на відповідача-2, у розмірі визначеному позивачем у позовній заяві з яким суд погодився, а саме: - обрахунок вартості вантажу здійснюється згідно статті 115 Статуту залізниць України визначаючи останню на підставі ціни встановленої ТОВ “ВДТК” (оскільки вантажовідправник ДП “Ровенькиантрацит” не є власником вантажу та не формує ціну на вугілля по даній відправці), відповідно до рахунку №310/у від 10.04.2007 року вартість вугілля складає 383,30 грн. в т.ч. ПДВ 63,89 грн. Також позивач обраховує нестачу вугілля у розмірі 3900 кг з врахуванням норми природної втрати вантажу та граничного розходження у визначенні маси нетто, яка становить –1,38 тонни (3,9 т. –1,38 т. = 2,52 т.)
Отже, з урахуванням ціни однієї тонни вугілля визначеної першочерговим власником ТОВ “ВДТК” встановлену рахунком №310/у від 10.04.2007 року, загальна сума недостачі з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 965,92 (383,30 грн. х 2,5 2 т.), через що вимога позивача про стягнення з відповідача –2 збитків від нестачі вугілля марки АМ визнається судом законною та обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, у повному розмірі – в сумі 965,92 грн., яка підлягає стягненню з відповідача –2 в судовому порядку.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача –ДП “Ровенькиантрацит”.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов Відкритого акціонерного товариства “Вінницяоблпаливо” до –Державного підприємства “Ровенькиантрацит” –задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Ровенькиантрацит" (код ЄДРПОУ 32320704, місцезнаходження: 94700, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, р/р № 26008301230607 в АК ПІБ м. Ровеньки, МФО 304502), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства “Вінницяоблпаливо” (код ЄДРПОУ 01880670, місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шоссе, 122, р/р 2600030132 в Вінницькому ЦВ ПІБ, МФО 302571) збитки у розмірі 965 (дев”ятсот шістдесят п”ять) грн.. 92 коп., а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У позові до Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-західна залізниця»–відмовити.
4. Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Станік С.Р.