РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" вересня 2011 р. Справа № 5/5007/13/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуюча суддя Сініцина Л.М.
судді Гудак А.В. ,
судді Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" від 21.07.2011 р. на рішення господарського суду Житомирської області від 07.07.11 р. у справі № 5/5007/13/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія", м. Київ
до відповідача Приватного підприємства "АМТ" , м.Житомир
про стягнення 201 341 грн. 43 коп.
за участю представників сторін: < Текст >
від позивача - ОСОБА_1.-представник, довіреність в справі
від відповідача - не з'явився
Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.07.2011 р. у справі №5/5007/13/11 (суддя Маріщенко Л.О.) відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" до Приватного підприємства "АТМ" про стягнення 201341,43 грн., з яких-150550,96 грн. боргу, 30243,28 грн.-інфляційних втрат, 8513,42 грн.-3% річних та 12033,77 грн.-пені. При прийнятті рішення суд виходив з того, що позивачем не надано доказів направлення відповідачеві повідомлення про коригування лізингового платежу, і такі докази в матеріалах справи відсутні; позивачем не дотримано вимог пункту 3.9 загальних умов фінансового лізингу, внаслідок чого відповідач не був повідомлений у встановленому договором порядку про коригування лізингового платежу; позивачем не надано доказів, що коригування лізингових платежів, які відшкодовують частину вартості предмета лізингу мають імпортну складову ціни.
Не погоджуючись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" звернулося з апеляційною скаргою від 21.07.2011 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 07.07.2011 р. та винести нове, яким стягнути з ПП "АМТ" на користь ТОВ "Українська лізингова компанія" 201341,43 грн., з яких 150550,96 грн.-сума простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 30243,28 грн.-інфляційні втрати; 8513,42 грн.-3% річних; 12033,77 грн.-пеня, посилаючись на те, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів. Якщо курс гривні до долара США, за яким банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, перевищує більш ніж: на 1 (один) відсоток курс гривні до долара США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта К, вказаного в цьому пункті, то лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу лізингоодержувач зобов 'язаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення. Відповідно до пункту 3.11 в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір Винагороди у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування винагороди за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості предмета лізингу, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому розмір винагороди збільшується на суму, ПДВ, нарахованому на такий об 'єкт оподаткування. Судом було зроблено хибний висновок, стосовно того, що лізингоодержувач повинен сплачувати, лише відшкодування (компенсацію) вартості предмету лізингу та винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу відповідно до графіку сплати лізингових платежів, без урахування положень пунктів 3.6; 3.9; 3.11 Загальних умов фінансового лізингу. Посилання суду на порушення обов'язків щодо належного виконання умов договору позивачем стосовно надсилання поштою рахунків, є безпідставними та необгрунтованими. Пунктом 9.7 договору передбачено, що рахунки надсилаються поштою. Обов'язковий вид поштового відправлення договором не передбачений, тому позивач здійснював відправлення на свій розсуд звичайним листом. Висновок суду першої інстанції про те. що позивач не надав доказів щомісячного надіслання відповідачу рахунків, є помилковим та спростовується банківською випискою, за рахунком № 26004024740200. надана позивачем у судовому засіданні. У вказаних документах міститься призначення платежів, які здійснювало ПП "АМТ" по повній оплаті лізингових платежів. І згідно з вказаними банківськими документами в призначенні на оплату лізингових платежів відповідач зазначав номер і дату рахунку, виставленого позивачем. Лізингові платежі сплачувались згідно виставлених рахунків в повному обсязі, з урахуванням положень п. 3.9 Загальних умов Договору 25.09.2008 року, 24.10.2008 року, 03.12.2008 року, 02.02.2009 року. Твердження суду про "наближені перерахування" є додатковим доказом невиконання відповідачем умов договору. Ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг). яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Визначення в п.3.9 Загальних умов фінансового лізингу (Додатку № 4 до договору) порядку розрахунку чергового платежу відносно долару США та виконання його в грошовій одиниці України не суперечить вимогам зазначених норм цивільного та господарського кодексів України, а тим більше вимогам п. 1 Постанови КМУ від 18.12.1998 р. "Про удосконалення порядку формування цін". Означена постанова прийнята до набрання чинності Цивільним та Господарським кодексами України, тобто, посилання суду на вказану вище постанову є безпідставним. Пункт 3.9. Загальних умов фінансового лізингу жодним чином не суперечить Постанові КМУ від 18.12.1998р. "Про удосконалення порядку формування цін". Крім того, Курсова різниця № 1, яка відображає різницю між курсом валюти який підтверджується Довідкою АТ «УкрСиббанк»до Договору № 01-304/08-обл. фінансового лізингу від 17.09.08 р. (курс продажу станом на 30.09.2008р.), та курсом НБУ за 5 календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу, згідно п 3.5. Загальних умов, та збільшеного на 0,99 % (нуль цілих дев"яносто дев'ять сотих) відсотка, до курсу гривні до долару США, за яким АТ „УкрСиббанк" (надалі - ..Банк"'), по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту). Курсова різниця № 2, яка відображає різницю між курсом валюти, встановленим НБУ (за 5 календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу) та курсом купівлі валюти на МВРУ, і яка розраховується у випадку якщо курс гривні до долара США, за яким Банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою Банку, або завіреною копією банківської виписки, перевищує більш ніж на 1 (один) відсоток курс гривні до долара США. встановлений НБУ. Курсова різниця № 2 була нарахована Відповідачу лише 8 разів: 20.12.2008 р.. 20.01.2009 р.. 20.02.2009 р.. 20.04.2009 р.. 20.08.2009 р., 20.09.2009 р.. 20.10.2009 р.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, представник в судове засідання не з’явився. 05.09.2011 р. від відповідача на адресу апеляційного суду надійшло електронне повідомлення, в якому він просив перенести розгляд справи у зв’язку з неможливістю направлення представника (а.с.11, т.II).
Однак, дане клопотання до задоволення не підлягає, як не обґрунтоване. Відповідачем не зазначено поважних причин неможливості направлення представника та не надано доказів на підтвердження цих причин.
Враховуючи норми статтей 75 і 99 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) та те, що явка в судове засідання повноважних представників сторін обов'язковою не визнавалася, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в ній, вважає рішення господарського суду незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства; просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення скасувати.
Заслухавши представника апелянта; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-
ВСТАНОВИВ:
17.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (лізингодавець) та Приватним підприємством "АМТ" (лізингоодержувач) укладено договір №01-304/08-авт фінансового лізингу, пунктами 1.1, 1.2 якого передбачено, що лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмету лізингу, а лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору; строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в графіку сплати лізингових платежів та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року (а.с. 8-9, т.I).
Додатком №1 до договору визначено графік сплати лізингових платежів (а.с.10-11, т.I), а додатком №2-специфікація і умови передачі лізингу (а.с. 12, т.I).
Відповідно до пункту 3.1 даного договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку та умов статті 3 загальних умов. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу.
На виконання умов договору лізингодавець згідно акту приймання-передачі від 30.09.2008 р. передав, а лізингоодержувач-прийняв у володіння та користування автомобіль FORD-3530 D-самоскид в/п 22 т, рік випуску 2008, вартістю 639000 грн. разом з ПДВ (а.с.17, т.I).
Відповідно до пунктів 3.1, 3.5, 3.6 додатку №4 до договору №01-304/08-авт від 17.09.2008 р., усі платежі за договором лізингоодержувач зобов’язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до графіку та загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця; якщо передача предмета лізингу відбулася до п’ятнадцятого числа місяця, чергові лізингові платежі сплачуються кожного п’ятого числа місяця, інакше, чергові лізингові платежі сплачуються кожного двадцятого числа місяця; лізингоодержувач, не пізніше дати місяця, наступного за місяцем, в якому було передано предмет лізингу, визначеної згідно пункту 3.5 з-агальних умов, зобов’язаний сплатити винагороду, яка визначається виходячи із вартості предмета лізингу, кількості днів за період з дня підписання акту до цієї дати, та подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період (а.с.14-16, т.I).
Пунктом 3.9 додатку №4 до договору передбачено, що на дату сплати, визначену пунктом 3.5 Загальних умив лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно графіку та загальних умов, коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою V1= Sо * k - Sо. Де, Sо - сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати, k - коефіцієнт, який визначається як відношення курсу тривні до долару США, встановленого НБУ за 5 (п'ять) календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу, згідно п. 3.5. Загальних умов, та збільшеного на 0,59% (нуль цілих п'ятдесят дев'ять сотих) відсотка, до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ „УкрСиббанк" (надалі - „Банк''), по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих лізингодавцем для придбання предмета лізингу та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта k менше одиниці, то сума VI не розраховується; * - знак множення. Якщо курс гривні до долара США. за яким банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківсіжому валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, перевищує більш ніж на 0.6 (нуль цілих шість десятих) відсотка курс гривні до долара США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта k, вказаного в цьому пункті, то лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення
Додатковою угодою №1 договору №01-304/08-авт фінансового лізингу від 17.09.2008 р. додаток №1-графік сплати лізингових платежів та пункт 3.9 викладено в новій редакції, а саме на дату сплати, визначену пунктом 3.5 Загальних умов лізинговий платіж (крім авансового платежу), який підлягає сплаті згідно графіку та загальних умов, коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою V1= Sо * k - Sо де, Sо - сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати, к - коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 (п'ять) календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу, згідно п. 3.5. Загальних умов, та збільшеного на 0,59% (нуль цілих п'ятдесят дев'ять сотих) відсотка, до курсу гривні до долару США –5.054, за яким АКІБ „УкрСиббанк" (надалі - „Банк''), по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання предмета лізингу та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта k менше одиниці, то сума VI не розраховується; * - знак множення. Якщо курс гривні до долара США, за яким банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківсіжому валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, перевищує більш ніж на 0.6 (нуль цілих шість десятих) відсотка курс гривні до долара США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта k, вказаного в цьому пункті, то лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення (а.с.23-26, т.I).
Відповідно до частини 2 статті 524 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно частини 2 статті 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Тобто, чинне законодавство України не містить приписів щодо заборони та визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті.
Як вбачається з виписки банку за період з 25.09.2008 р. до 18.07.2011 р. відповідач провів оплату авансового платежу згідно договору фінансового лізингу 25.09.2008 р. в сумі 87565,65 грн.; 24.10.2008 р. оплату відшкодування вартості об’єкту лізингу згідно рахунку №5627,5628 від 15.10.2008 р. в сумі 8403,29 грн. без ПДВ; 03.12.2008 р.-оплату згідно договору лізингу №01-304/080 обл. від 17.09.2008 р. відповідно рахунку №6292,6291 від 14.11.2008 р. в сумі 61145,00 грн. в т.ч. 20381,67 грн.-ПДВ; 02.02.2009 р.-оплату лізингового платежу згідно рахунку №7259 від 15.01.2008 р. в сумі 37164,90 грн., в т.ч. 6194,15 грн.-ПДВ; 10.02.2009 р.-оплату згідно договору №01-304 від 17.09.2008 р. в сумі 20000 грн., в т.ч. 3333,33 грн.-ПДВ; 15.05.2009 р.-оплату згідно договору №01-304/08-авт від 17.09.2008 р., в сумі 52000 грн. в т.ч. 8666,66 грн. та 07.08.2009 р.-оплату лізингового платежу в сумі 40000 грн. Всього: 306278,84 грн. (а.с.129, т.I).
А відповідно до розрахунку позивача відповідач за цей період станом на 28.12.2010 р. мав сплатити 456829,80 грн. (а.с.7, т.I). Розрахунок позивача зроблений з врахуванням коливання курсу долару до гривні, що стверджується довідками ПАТ "Укрсиббанк" про курс конвертації та про купівлю доларів (а.с.120-128, т.I).
У виписці банку є посилання відповідача на рахунки, що свідчить про надсилання їх позивачем.
Отже, борг відповідача перед позивачем складає 150550,96 грн. (456829,80-306278,84=150550,96).
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом (стаття 174 ГК України).
Частинами 1,2 статті 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі); до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом; до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 7 статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Тобто, борг відповідача в сумі 150550,96 грн. підлягає до стягнення на користь позивача.
Судовою колегією для повного та об'єктивного розгляду справи прийнято до уваги докази, надані позивачем в апеляційну інстанцію, оскільки судом першої інстанції дані докази не витребовувались і розгляд справи здійснено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1,2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на суму боргу нараховано 3% річних за період з 20.10.2008 р. по 28.12.2010 р. в сумі 8513,42 грн. та інфляційні втрати за той же період в сумі 30243,28 грн. (а.с.7, т.I), які підлягають до стягнення. Всього підлягає до стягнення 189307,66 грн., в т.ч. 150550,96 грн.-основний борг, 8513,42 грн.-3% річних та 30243,28 грн.-інфляційні втрати.
Суд першої інстанції в цій частині позовних вимог, не з'ясувавши повно та всебічно обставин справи, прийшов до неправомірного висновку про відмову в позові.
Тобто, в цій частині рішення місцевого суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 4.2 договору фінансового лізингу лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов'язків, а саме сплачує лізингодавцю за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів, передбачених пунктом 3.1 даного договору та інших платежів, передбачених договором-пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню.
Згідно частин 1,2 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання; суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, оскільки відповідач своєчасно не сплатив лізингові платежі, пеня має нараховуватись за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з врахуванням пункту 3.5 договору за період з 12.01.2009 р. по 12.07.2009 р., позивачем же пеню нараховано за період з 26.06.2010 р. по 26.12.2010 р. в сумі 12033,77 грн. (а.с. 7, т.I).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся в суд з позовом 07.02.2011 р.
Враховуючи вищевикладене, в стягненні пені в сумі 12033,77 грн. слід відмовити.
В цій частині рішення слід залишити без змін.
Тобто, апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.
Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до задоволених вимог витрати по сплаті державного мита в сумі 1893,08 грн.; витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 946,58 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 221,84 грн.
Керуючись статтями 49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" від 21.07.2011 р. задоволити частково.
Рішення господарського суду Житомирської області від 07.07.2011 р. у справі №5/5007/13/11 скасувати в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості за лізинговими платежами в сумі 150550,96 грн., інфляційних втрат в сумі 30243,28 грн. та 3% річних в сумі 8513,42 грн. і прийняти в цій частині нове рішення.
Стягнути з Приватного підприємства "АМТ" (10001, м. Житомир, вул. Леселідзе, 33а, фактична адреса-м. Житомир, вул. Промислова, 4а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (04070, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, фактична адреса-м. Київ, вул. Іллінська, 8 під'їзд 1, 3 поверх) заборгованість за лізинговими платежами в сумі 150550,96 грн., інфляційні втрати в сумі 30243,28 грн., 3% річних в сумі 8513,42 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1893,08 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 221,84 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з Приватного підприємства "АМТ" (10001, м. Житомир, вул. Леселідзе, 33а, фактична адреса-м. Житомир, вул. Промислова, 4а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (04070, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, фактична адреса-м. Київ, вул. Іллінська, 8 під'їзд 1, 3 поверх) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 946,58 грн.
Господарському суду Житомирської області на виконання постанови видати накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуюча суддя Л.М. Сініцина
Судді А.В. Гудак
Г.Є. Олексюк
01-12/11800/11