РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" серпня 2011 р. Справа № 9/5025/1095/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Савченко Г.І. ,
суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,
за участю представників сторін:
від позивача- не з’явився;
від відповідача - ОСОБА_1 довір. №598 від 29.08.2011р.;
від прокуратури - не з`явився.
розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача-Товариство з обмеженою відповідальністю "Левада-2003" на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.07.2011р. у справі № 9/5025/1095/11
за позовом Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави, в особі -
Шепетівської районної державної адміністрації
м.Шепетівка Хмельницької області
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Левада-2003"
с.Чотирбоки Шепетівського району Хмельницької області
про стягнення 8313,23 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям
земельної ділянки
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.07.2011р. у справі №9/5025/ 1025/11 (суддя Олійник Ю.П.) задоволено позов Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави, в особі Шепетівської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-2003»про стягнення 8 313,23 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.
Згідно рішення, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-2003»(надалі в тексті –ТзОВ «Левада») підлягає стягненню на користь Шепетівської районної державної адміністрації для зарахування на рахунок Старобейзимської сільської ради Шепетівського району 8 313,23 грн. шкоди, внаслідок самовільного використання землі.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2011р. у справі № 9/5025/1025/11, а в позові Шепетівського міжрайонного прокурора - відмовити.
Скаржник зазначає, що не погоджується з висновками суду, викладеними в оскаржу-ваному рішенні з наступних підстав: розрахунок суми позову здійснено у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, Затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. №963 (в редакції станом на 06.05.2008 року) (надалі - Методика) та Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджених наказом Державної інспекції з контролю за викорис-танням і охороною земель від 12 вересня 2007р. №110 (в редакції станом на 06.05.2008р.) (надалі - Методичні рекомендації). Пунктом 7 Методики встановлено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінпри-оди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами. Однак, в матеріалах позовної заяви відсутні докази на підставі чого інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами здійснювався даний розрахунок.
Відповідач стверджує, що прокурор у позові зазначає, що шкода повинна бути відшкодована згідно ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України. Дана норма встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Так, дана частина розрізняє майнову шкоду, яка завдана особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також майнова шкода, яка завдана майну фізичної або юридичної особи.
Методичні рекомендації щодо застосування Методики визначення розміру шкоди в пункті 2.2. визначають, що шкода та збитки є тотожними поняттями.
Також Відповідачем було подано доповнення до апеляційної скарги від 25 липня 2011р., в якому він просить скасувати рішення суду першої інстанції, а в позові відмовити.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. В судове засідання 30.08.2011р., представник Позивача не з`явився.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області 05.05.2008р. складено акт обстеження земельної ділянки №11-5 за межами населенного пункту з приводу самовільного зайняття земельної ділянки площею 9,2га, згідно якого виявлено самовільне використання ТзОВ «Левада-2003»земель запасу Старобейзимської сільської ради.
Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області також складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.05.2008р., яким встановлено факт самовільного використання ТзОВ «Левада-2003»земель запасу Старобейзимської сільської ради за межами с.Марківці площею 9,2га та проведення посівів сільськогосподарських культур .
За результатами перевірки відповідачу внесено припис від 07.05.2008р. №004240 про усунення виявлених порушень у 30-денний термін, складено протокол про адміністративне правопорушення генерального директора відповідача ОСОБА_2, яке полягає у тому, що відповідач самовільно без наявності документів, які посвідчують право власності чи користування землею зайняв земельну ділянку площею 9,2га на землях с/г призначення (землі запасу) Старобейзимівської сільської ради за межами с.Марківці Шепетівського району, а також винесено постанову від 13.10.2008р. про накладення адміністративного стягнення на гр. ОСОБА_2 у розмірі 1 003 грн. згідно ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За результатами перевірки управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області визначений розмір заподіяної самовільним використанням відповідачем землі у сумі 8 313,23 грн. згідно розрахунку.
Перевіряючи відповідність рішення місцевого суду вимогам матеріального та процесуального права, судова колегія приймає до уваги наступне:
Відповідно до ст.13 Конституції України земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.
Згідно ст.80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно з ст.83, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України різновидом права користування є право оренди земельної ділянки, тобто засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з ч.1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується відповідним державним актом. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Положеннями ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” встановлено, що будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними визначаються як самовільне зайняття земельної ділянки.
Факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем стверджується матеріалами справи: актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.05.2008р., актом обстеження земельної ділянки від 05.05.2008р., приписом від 07.05.2008р., протоколом про адміністративне правопорушення від 07.05.2008р. та постановою про адмінправопорушення від 13.10.2008р.
Представником Відповідача в судовому засіданні 30.08.2011р. не надано суду будь-яких правовстановлюючих документів, які б посвідчували право власності чи право користування земельною ділянкою площею 9,2 га земель запасу.
Статтею 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Згідно ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, здійсненого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963.
Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. №110 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.
Оскільки факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки є доведеним, що підтверджується відповідними матеріалами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, він являється підставою для обрахунку розміру шкоди завданої самовільним зайняттям земельної ділянки відповідачем.
Розмір шкоди місцевим господарським судом обгрунтовано визначено відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007р., розмір шкоди склав 8 313,23 грн.
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду не приймає до уваги доводи Відповідача про сплив трирічного строку позовної давності від акту перевірки від 05.05.2008р. (позов подано 16.06.2011р.) з огляду на те, що згідно з ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Судом враховується, що позов в інтересах позивача подано Шепетівським міжрайонним прокурором, який дізнався заподіяння Відповідачем шкоди держа-ві в особі Позивача, лише з моменту звернення останнього до Прокурора з листом від 15.07. 2008р. №106/08 для вжиття заходів прокурорського реагування.
Тому, саме з цієї дати і почався перебіг трирічного строку позовної давності.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом 6 місяців з дня виявлення порушення суб'єктом правил здійснення господарської діяльності, але не пізніше як через один рік з дня порушення згідно ст.232 ГК України з огляду на те, що види адміністративно-господарських санкцій визначені ст.239 ГК України. У переліку адміністративно-господарських санкцій стягнення школи, заподіяної самовільним використанням земельною ділянкою відсутнє. При цьому, стягнення школи, заподіяної самовільним використанням земельною ділянкою не є вилученням прибутку (доходу), як це вважає відповідач, оскільки розмір шкоди визначається не з прибутку господарюючого суб'єкта, а за Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу. При цьому судом враховується, що позовні вимоги про стягненя шкоди грунтуються на положеннях ст.224 ГК України та ст.22 ЦК України.
Посилання відповідача на невідповідність складених актів вимогам чинного законодавства не можуть вважатися підставою для відмови у позові.
Враховуючи, що факт самовільного зайняття Відповідачем земельної ділянки не заперечується ним, обставини є доведеними і сверджуються матеріалами справи, розмір шкоди, заподіяної самовільним використанням землі визначений правомірно відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу», - колегія суддів вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу відповідача-Товариство з обмеженою відповідальністю «Левада-2003»на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.07.2011р. у справі № 9/5025/1095/11 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 14.07.2011 року у справі № 9/5025/1095/11 –без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу № 9/5025/1095/11 повернути до господарського суду Хмельницької області.
.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Тимошенко О.М.
01-12/11701/11