СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 серпня 2011 року Справа № 5002-30/1812.1-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сікорської Н.І.,
суддів Остапової К.А.,
Градової О.Г.,
за участю представників сторін:
позивача: не з’явився - видавництво "Сонат";
відповідача: ОСОБА_1., довіреність № 235 від 17.02.2011 р. (Державне підприємство Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова");
розглянувши апеляційну скаргу Видавництва "Сонат" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 11 липня 2011 року у справі № 5002-30/1812.1-2011
за позовом Видавництва "Сонат" (вул. Хабаровська, 48-41, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)
до державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" (вул. Курортна, 2, місто Саки, 96500)
про стягнення 8099,13 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - видавництво „Сонат” звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до державного підприємства Міністерства оборони України „Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова”, з посиланням на статті 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, про стягнення 8099,13 грн. заборгованості, у тому числі: 6540,00 грн. –суми основного боргу, 59,13 грн. –відсотків річних, 1500,00 грн. –адвокатських послуг.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов договору №5/162 від 10.02.2010р. відповідач не виконав свої обов'язки в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг на створення літературного твору, внаслідок чого за Державним підприємством Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" утворилась заборгованість в розмірі 6540,00грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2010 року у справі № 5002-32/4087-2010 (суддя Барсукова А.М.) у задоволенні позову видавництва „Сонат” до державного підприємства Міністерства оборони України „Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова” відмовлено (т.1 а.с. 82-86).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, видавництво „Сонат” звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 07 жовтня 2010 року у справі № 5002-32/4087-2010 та прийняти нове рішення по суті позовних вимог (т.1 а.с. 91-92).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 р. у справі № 5002-32/4087-2010 апеляційна скарга видавництва "Сонат" залишена без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2010 року у справі № 5002-32/4087-2010 залишено без змін (т.1 а.с. 115-122).
Постановою Вищого господарського суду України від 23 березня 2011 року у справі № 5002-32/4087-2010 касаційна скарга задоволена частково, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 жовтня 2010 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 р. у справі № 5002-32/4087-2010 скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим (т.1 а.с. 140-143).
Вищий господарський суд України в постанові від 23.03.2011р. зазначив, що судами попередніх інстанцій не було досліджено та не з'ясовано чи заперечує відповідач проти неотримання їм до встановленого в договорі строку рукописі твору і якщо так, то на чому саме ці його заперечення ґрунтуються; яку саме річ було передано за актом приймання-передачі від 19.04.2010 р. між сторонами і чи мала вона відношення до договору № 5/162 від 10.02.2010р.; чи дійсно свої зобов'язання за договором відповідач виконав з порушенням і якщо так, то в чому саме ці порушення полягали.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 липня 2011 року у справі №5002-30/1812.1-2011(2-32/4087-2010) (суддя Ловягіна Ю.Ю.) у позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що позивачем у порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не було доведено належними доказами факт своєчасного та повного виконання своїх зобов’язань за договором № 5/162 від 10 лютого 2010 року на створення літературного твору з історії Сакського військового санаторію ім. М.І.Пирогова під робочою назвою „Озеро здоров’я” (т.3 а.с. 11-15).
Не погодившись з постановленим судовим актом, 20 липня 2011 року позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення та судові витрати по сплаті державного мита та інші судові витрати покласти на відповідача (т.3 а.с. 22-25).
Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що судом першої інстанції не досліджені питання щодо передачі рукопису за актом приймання-передачі від 19.04.2010 р..
У зв'язку з хворобою судді Латиніна О.А., його замінено на суддю Балюкову К.Г.. За розпорядженням секретаря 1-ої судової палати САГС Видашенко Т.С. від 02.08.2011 р. головуючим суддею по справі призначено суддю Балюкову К.Г.
У зв'язку з відпустками суддів Балюкової К.Г. та Маслової З.Д., їх замінено на суддів Сікорську Н.І. та Остапову К.А. за розпорядженням секретаря судової палати САГС Видашенко Т.С. від 30.08.2011 р. головуючим суддею по справі призначено суддю Сікорську Н.І.
У судовому засідання 30 серпня 2011 року представник Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважаючи їх безпідставними, представник видавництва "Сонат" у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представника позивача.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судом першої інстанції встановлено, що 10 лютого 2010 року між державним підприємством Міністерства оборони України “Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова”(далі - замовник) та приватним підприємством видавництво “Сонат”(далі - виконавець) було укладено договір № 5/162 на створення літературного твору (а. с. 8-10).
Відповідно до пункту 1.1 договору, замовник замовляє, а виконавець виконує роботи по створенню твору (науково-популярний твір з історії Сакського військового санаторію ім. М.І. Пирогова) під робочою назвою “Озеро здоров’я”.
Згідно до пункту 1.3. вказаного договору прийом та оцінка твору здійснюється відповідно до акту прийому-передачі.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що виконавець прийняв на себе зобов’язання створити науково-популярний твір, забезпечити виконання Закону України “Про авторські та суміжні права”; не розміщувати матеріалів, які можуть спричинити прямий чи опосередкований збиток іміджу та ділової репутації замовника; забезпечити своєчасне виконання зобов’язань.
Відповідно до розділу 3 договору, загальна сума договору складає 32700,00 грн. без податку на додану вартість. Аванс у розмірі 80% сплачується замовником (відповідачем) протягом 3 банківських днів після підписання договору, 20% оплати сплачується протягом 3 банківських днів після підписання обома сторонами акту виконаних робіт.
На виконання умов договору замовник здійснив авансовий платіж в розмірі 80% від суми договору –26160,00 грн., що підтверджується випискою банку (а. с. 11).
Даний договір набирає чинності з моменту підписання, строк виконання зобов’язань –строк виготовлення продукції –до 20 квітня 2010 року (пункт 7.1 договору).
Пунктом 8.5 договору було передбачено, що у разі порушення зобов’язань виконавцем, замовник має право в повному обсязі відмовитися від зобов’язань відповідно до вимог ст. 615 Цивільного кодексу України.
Згідно з вимогами частини 1 статті 615 Цивільного кодексу України у випадку порушення зобов’язань однією стороною інша сторона має право частково або у повному обсязі відмовитися від зобов’язань, якщо це встановлено договором або законом.
У зв’язку з тим, що виконавцем (позивачем у справі) не були виконані свої зобов’язання за договором, а саме –видавництво „Сонат” в строк до 20 квітня 2010 року не передало замовнику (відповідачу у справі) науково-популярний твір з актом прийому-передачі цього твору, то на підставі пункту 8.5. договору, 09 червня 2010 року за вих. № 650 відповідач звернувся до видавництва „Сонат” з претензією (а.с. 15), в якій повідомив про розірвання в односторонньому порядку договору № 5/162 з 16 червня 2010 року, у зв’язку з порушенням виконавцем зобов’язань. Також відповідач повідомив про необхідність в строк до розірвання договору повернути сплачену суму авансу.
Дослідивши всі обставини справи, встановивши предмет доказування у даній справі, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Спірні правовідносини виникли з приводу виконання зобов'язань за договором на створення літературного твору, у зв’язку з чим підлягають регулюванню положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та загальними положеннями про виконання господарських зобов’язань.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна правова позиція міститься в статті 509 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна правова позиція міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Мотивуючи свої позовні вимоги видавництво „Сонат” вказує, що свої зобов’язання за договором № 5/162 на створення літературного твору ним були виконані у встановлений договором строк, тобто до 20 квітня 2010 року та на підтвердження цього факту посилається на акт прийому-передачі рукопису від 19 квітня 2010 року, підписаного від виконавця (позивача) –фінансовим директором видавництва „Сонат” ОСОБА_3. та від замовника (відповідача) –завідуючим музеєм ОСОБА_2.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до пункту 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Пунктом 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що акт прийому-передачі рукопису від 19 квітня 2010 року (т. 1 а.с. 12), не є належним доказом, який підтверджує факт виконання своїх зобов’язань виконавцем за договором. Вказаний акт прийому-передачі зі сторони замовника було підписано особою, не уповноваженою на такі дії.
Другим та четвертим абзацом пункту 6.6 Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" передбачено, що керівник підприємства діє без довіреності від імені підприємства, представляє його в усіх установах та організаціях; укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки (т. 1, зворотній бік а.с. 49).
Відповідно до статуту державного підприємства Міністерства оборони України „Сакського центрального військового клінічного санаторію ім. М.І. Пирогова” (а.с.45-51) представництво підприємства в усіх установах та організаціях, розпорядження майном та коштами підприємства, тощо, без довіреності делеговане лише керівнику підприємства. Відповідно до Наказу Міністра оборони України № 46 від 31 січня 2006 року генеральним директором державного підприємства Міністерства оборони України “Сакського центрального військового санаторію ім. М.І. Пирогова” призначений Устюжанін Віталій Петрович, який укладав договір № 5/162 від 10 лютого 2010 року на створення літературного твору з боку замовника (т.1 а.с. 52).
Відповідно до пункту 1.3 прийом та оцінка твору здійснюється відповідно до акту прийому-передачі.
Розділом 3 сторони встановили, що загальна сума договору складає 32700,00грн. без податку на додану вартість. Аванс у розмірі 80% проводиться протягом 3 банківських днів після підписання договору, 20% оплати проводиться протягом 3 банківських днів після підписання обома сторонами акту виконаних робіт.
Однак, акт прийому-передачі приватним підприємством "Видавництво "Сонат" наданий не був, а посилання на акт - прийому передачі рукопису "Летопісь Сакського центрально - військового клінічного санаторію ім. М.І. Пирогова –крізь століття. Перший кримський курорт. Озеро здоров'я", не є належним доказом по справі.
Відповідно до вимог частини 1 статі 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Глава 17 Цивільного кодексу України регулює правовідносини представництва.
Так, відповідно до ч. З ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (стаття 246 Цивільного кодексу України).
В матеріалах справи відсутня така довіреність, яка була б видана ОСОБА_4. про надання повноважень завідуючий музеєм ОСОБА_2. на підписання акту приймання-передачі рукопису на виконання умов договору. Таким чином, підписання акту прийому-передачі з боку відповідача завідувачем музеєм ОСОБА_2., не є підставою вважати прийняття рукопису Замовником (відповідачем) у встановленому порядку, бо такий акт не затверджений його керівником ОСОБА_4. та його не скріплено печаткою підприємства - Замовника. Такий висновок узгоджується з вимогами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 372 від 07.06.2010 та № 1327 від 08.11.2010), зазначеними в п.п. 2.1, 2.13, відповідно до яких акт приймання-передачі є первинним документом, що фіксує та підтверджує господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення та те, що керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах.
Більше того, позивач не надав суду доказів, яким чином акт прийому-передачі рукопису надійшов (надісланий) до відповідача, так як в матеріалах справи відсутні будь-які супровідні листи про направлення на адресу санаторію такого акту прийому-передачі та самого рукопису (твору).
Представник позивача надав в матеріали справи письмові пояснення ОСОБА_2., які надані в рамках справи №5002-3/147.1-2011 (т. 2, а.с. 5-6), в яких зазначено, що усним розпорядженням генеральний директор ОСОБА_4. доручив прийняти рукопис книги у вигляді готового оригіналу-макету від представника ОСОБА_3. завідуючій музеєм. У виконання розпорядження ОСОБА_2. розписалась в акті приймання-передачі. Також колишня завідуюча зазначила, що при звільненні з посади всі матеріали, у тому числі рукопис книги «Перший кримський курорт. Озеро життя. Літопис Сакського центрального клінічного військового санаторію крізь століття»передала ОСОБА_5, заступнику директора по загальним питанням.
Ухвалою суду від 14.06.2011 р. для дачі пояснень в порядку ст. 30, 38 ГПК України в судове засідання викликався заступник директора по загальним питанням ДП МО України „Сакського центрального військового санаторію ім. М.І. Пирогова” ОСОБА_5 та колишня завідуюча музеєм ОСОБА_2.
В судовому засіданні 29.06.2011 р., яке фіксувалось технічними засобами, та в письмових поясненнях суду, заступник директора по загальним питанням ДП МО України «Сакського центрального військового санаторію ім. М.І. Пирогова»ОСОБА_5 яка пояснила, що рукопис книги за договором повинен був наданий до 20.04.2010р. Роботи по створенню твору велись за участю завідуючої музеєм ОСОБА_2., якій через заступника директора представником видавництва „Сонат” ОСОБА_3. були передані чернетки твору на окремих аркушах. ОСОБА_2. робила на них поправки та через ОСОБА_5. передавала для подальшої роботи ОСОБА_3. Проте роботи по створенню рукопису в зазначений строк виконані не були. ОСОБА_2. звільнилась з посади завідуючої музеєм 01.06.2010р., у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору. ОСОБА_5 зауважила на тому, що ні до 20 квітня 2010 року, ні до теперішнього часу їй ніхто рукопис книги «Літопис Сакського центрального клінічного військового санаторію ім. М.І. Пирогова - крізь століття...»не передавав (т.3 а.с. 2).
Слід вказати, що судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на те, що доказом прийняття рукопису є підпис на макеті директора ДП МО України „Сакського центрального військового санаторію ім. М.І. Пирогова”, оскільки такий підпис, як на макеті так і на окремих аркушах, є лише доказом погодження макету та робочого процесу з окремими аркушами твору, проте не може бути доказом прийому-передачі відповідачу рукопису.
В судовому засіданні представники відповідача неодноразово заявляли про те, що рукопис книги „Літопис Сакського центрального клінічного санаторію ім. Н.І. Пирогова - крізь століття...” не отримана дотепер.
Якихось інших доказів, на підтвердження факту своєчасної передачі рукопису твору позивачем суду надано не було. Письмові пояснення завідувачки музеєм ОСОБА_2. не можуть бути належними доказами у справі, оскільки останні суперчать дійсним обставинам та матеріалам справи.
З огляду на викладене, суд вважає, що наданими в матеріали справи доказами позивачем не доведено виконання своїх обов'язків за договором 10 лютого 2010 року № 5/162, та не доведено передання відповідачу літературного твору, який є предметом договору, а тому, в задоволенні позову слід відмовити.
Крім того, судовою колегією не приймається як доказ належного виконання відповідачем своїх обов’язків надана їм копія рукопису книги „Літопис Сакського центрального клінічного санаторію ім. Н.І. Пирогова - крізь століття...”, так як не можливо встановити яка саме особа здійснювала ці виправлення, та чи було це здійснено на листах наданого рукопису у повному обсязі чи у відділених главах чи сторінках.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем було допущено порушення своїх зобов’язань за договором № 5/162 від 10 лютого 2010 року на створення літературного твору, в частині своєчасного та повного виконання та передачі твору замовнику (відповідачу), у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Виконуючи вимоги суду касаційної інстанції, зазначені в постанові Вищого господарського суду від 23.03.2011 р., суд першої інстанції правильно з’ясував та дослідив обставини щодо не отримання в строк до 20 квітня 2010 р. рукопису книги від позивача і в цьому випадку обов’язок доказування саме цієї обставини покладається виключно на позивача в силу вимог абз. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України; а також факт того, що керівником відповідача були отримані лише деякі сторінки рукопису у вигляді чернеток, на яких були проставлені підписи ОСОБА_4. та факт того, що з боку відповідача не було встановлено порушень своїх зобов’язань за договором №5/162 від 10.02.2010 р.
З огляду на такі обставини судом першої інстанції були вірно застосовані норми матеріального права –статті 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Отже суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем було допущено порушення своїх зобов’язань за договором № 5/162 на створення літературного твору від 10.02.2010 року, в частині своєчасного та повного виконання та передачі твору Замовнику (відповідачу), в зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.
Інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог видавництвом „Сонат” суду апеляційної інстанції надано не було.
Виходячи з викладеного, Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про повне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, висновки, викладені в рішенні господарського суду, відповідають обставинам справи, порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
За таких обставин вимоги видавництва „Сонат”, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Видавництва "Сонат" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 липня 2011 року у справі № 5002-30/1812.1-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.І. Сікорська
Судді К.А. Остапова
О.Г. Градова
Розсилка:
1. Видавництво "Сонат" (вул. Хабаровська, 48-41,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
2. Державне підприємство Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" (вул. Курортна, 2,Саки,96500)