ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2011 р.                                                            Справа № 5023/6297/11

вх. № 6297/11

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І. 

при секретарі судового засідання Близнюкова А.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 01-62юр/4621 від 14.06.11р. 3-ї особи < Текст > відповідача - не з"явився     3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків 3-я особа < Текст > 

до  Управління служби безпеки України в Харківській області, м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення 263,64 грн. згідно договору про постачання електричної енергії № 041-16513 від 15.08.2004 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерна компанія «Харківобленерго» звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача Управління служби безпеки України в Харківській області заборгованості ПДВ на 3% річних, ПДВ на індекс інфляції за договором № 041-16513 від 15.08.2004 про постачання електричної енергії, укладеним між сторонами АК «Харківобленерго» та Управлінням служби безпеки України в Харківській області. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання, внаслідок чого виникла заборгованість по ПДВ на 3 % річних та ПДВ на інфляційні.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити.

Представник відповідача  в судове засідання не з"явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причину не явки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

          Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, який зазначив, що до суду подано усі необхідні докази,  вважає   необхідним в позові відмовити з   наступних  підстав.

          Відповідно до ст. 185 пп. а, пп. б Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

          У відповідності до ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

          Договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

          Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, чинним податковим законодавством України не передбачено.

          Інфляційні  та 3% річних, нарахування  яких  передбачено ст. 625 ЦК України,  не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і  не  є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу  інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом  оподаткування податком на додану вартість у відповідності  до чинного законодавства  України.

          У відповідності   до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який   прострочив виконання грошового зобов'язання, на  виконання кредитора зобов'язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь  час  прострочення, а  також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

          Суд вважає необхідним зазначити,  що передбачені  вищевказаною  статтею 3% річних та інфляційні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою  природою  передбачені  законом  забезпечення  не  відносяться  до  неустойки ( штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або  неналежне   виконання грошового зобов’язання, а  є певною  компенсацією  знецінення   грошових   коштів  внаслідок  прострочення  оплати боргу.   

          Інфляційні та 3%  річних не є   мірою  відповідальності,  тому не можуть бути розцінені   як компенсація  вартості товарів (робіт, послуг), у  зв'язку з чим   відсутні будь-які підстави для    збільшення  бази  для   оподаткування  ПДВ.

          Крім того, суд вважає  необхідним зазначити, що  нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань та  3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем  виходячи   від суми боргу за  відпущену  електричну  енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень ст. 193 Податкового кодексу України податок становить 17 відсотків бази оподаткування, визначеної  статтею 185 цього кодексу, та додається до ціни  товарів (робіт, послуг).

          З урахуванням вищевикладеного  інфляційні та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України,   пов'язані лише з компенсацією  кредитору  знецінених  грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість   у відповідності до чинного законодавства України.

 Враховуючи викладене, позовні  вимоги про стягнення 47 грн. 07 коп. ПДВ на 3% річних та 216 грн. 57 коп. ПДВ на індекс інфляції не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1,4,12,33,43,47-49,75,82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Сальнікова Г.І.

Повний текст рішення підписано 08.09.2011р.