ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2011 р.                                                            Справа № 5023/6635/11

вх. № 6635/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В. 

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за дорученням, 3-ї особи < Текст > відповідача - ОСОБА_2., за дорученням 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи", м. Київ 3-я особа < Текст > 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення 583231,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд тягнути з відповідача 583231,84 грн. заборгованості, з яких: 442692,22 грн. основний борг, 31500,61 грн. пеня, 11716,18 грн. три відсотки річних, 47810,76 грн. інфляційні збитки, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору субпідряду № СХР0546, укладеного між сторонами 09.07.2010 року.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що  відповідає нормам чинного законодавства.

29.08.2011 року до господарського суду від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, в яких він вказує на те, що ним при складанні тексту позовної заяви в прохальній частині була допущена описка в частині зазначення розміру пені та просить суд вважати правильним розмір пені - 81012,68 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, враховуючи те, що фактично надані уточнення є заявою позивача про описку в позовній заяві, державне мито позивачем при подачі позову до суду сплачено з урахуванням розміру пені 81012,68 грн., вважає за можливе прийняти уточнення позивача та продовжує розгляд справи з їх урахуванням.

29.08.2011 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити в його задоволенні.

Суд, дослідивши наданий відзив та додані до нього докази, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

09 липня 2010 р. між Закритим акціонерним товариством “Інформаційні комп'ютерні системи (надалі - Позивач та/або Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інститут Харківпроект” (надалі Відповідач та/або Генпідрядник) був укладений Договір субпідряду № СХР 0546 (далі - Договір) на суму 442 692,22 грн. (а. с. 19-24).

На підставі Договору № СХР 0546 від 09 липня 2010 р. (надалі - Договір) ПрАТ “Інком”(Субпідрядник) у строки, встановлені підпунктом 1.2.3. Договору, за завданням ТОВ “ІНСТИТУТ ХАРКІВПРОЕКТ” (Генпідрядник) були виконані роботи з розробки проектної документації стадії "Робоча документація з реконструкції спортивного комплексу Комунального підприємства “Обласний спортивний комплекс “Металіст” в м. Харкові по вул. Плеханівській, 65, коректування стадії “Робоча документація” у зв'язку з додатковими заходами щодо забезпечення безпечної евакуації глядачів, а також змінених вимог UEFA по розділах: Інженерна інфраструктура центру обробки даних; ІТ - сервіси; системи зберігання та обробки даних, що посвідчено двостороннім актом здачі приймання проектних робіт згідно договору № СХР 0546 від 09.07.2010 р., який був підписаний сторонами 02 вересня 2010 р. та без зауважень Генпідрядника (а. с. 25).

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата за виконані роботи здійснюється по факту виконання робіт на підставі акту в строк до 5 (п'ять) календарних днів.

Оскільки відповідний Акт був підписаний Відповідачем 02 вересня 2010 р. та без зауважень, оплата за виконані роботи повинна були надійти не пізніше 09 вересня 2010 р. Проте оплата за виконані роботи Відповідачем здійснена не була.

Станом на 28 липня 2011 року сума основного боргу ТОВ “ІНСТИТУТ ХАРКІВПРОЕКТ” за Договором № СХР 0546 від 09 липня 2010 р. перед ПрАТ “Інком” складає 442692,22 грн. (чотириста сорок дві тис. шістсот дев'яносто дві грн. 22 коп.).

Позивач звертався до Відповідача з письмовою претензією (вих. № 4010 від 21.04.2011 р.) з вимогою здійснити розрахунки за виконані роботи, проте Відповідач відповіді на претензію не надав і не здійснив оплату заборгованості у запропонований строк.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

За   договором   підряду    одна    сторона    (підрядник) зобов'язується  на  свій  ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),  а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу ) стаття 837 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно п. 5.3. Договору, у випадку порушення строків сплати вартості робіт Генпідрядник сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожний день прострочення.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов’язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем  розрахунок пені здійснено без урахуванням положень зазначених норм законодавства щодо розміру нарахованої пені, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 34214,65 грн. за 183 дні прострочення в період з 10.09.2010 року по 11.03.2011 року.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 11716,18 грн. трьох відсотків річних та 47810,76 грн. інфляційних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і  заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 536433,81 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 837 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

 < Текст > 

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект" (Код ЄДРПОУ 02497996, 61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, р/р № 26002101504101 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" (код ЄДРПОУ 21670779, 03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, р/р 26005301009900 у ВАТ “ВТБ Банк” м. Київ, МФО 321767) - 442692,22 грн. основного боргу, 34214,65 грн. пені, 11716,18 грн. трьох відсотків річних, 47810,76 грн. інфляційних, 5364,34 грн. державного мита та 217,06 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 29 серпня 2011 року