Справа № 2 „а"- 3740/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2009 року м. Галич
Галицький районний суд Івано - Франківської області в складі:
головуючого судді Клюби В. В.
секретаря Залеської С. І.
з участю: позивача ОСОБА_1
представника відповідача Блаженно Г. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Галичі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення, -
установив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом і просить стягнути із управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації недоотримані кошти на оздоровлення в сумі 6 840 гривень та зобов’язати відповідача в подальшому виплачувати одноразову допомогу на оздоровлення з 2009 року, посилаючись на ті обставини, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до першої категорії. Згідно рішення Івано-Франківської міськміжрайонної комісії МСЕК йому встановлено другу групу інвалідності за захворювання, що пов’язано з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС. У відповідності до вимог ст. 48 ч. ч. 4 - 7 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому передбачена щорічна допомога на оздоровлення, і виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат для інвалідів другої групи. Така допомога на оздоровлення повинна виплачуватися органами соціального захисту населення за місцем його проживання. Проте всупереч положенням вищевказаного Закону України відповідач у 2006 - 2008 роках виплатив йому на оздоровлення загальну суму 387 гривень 70 коп., посилаючись на ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанову Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №836 від 26 липня 1996 року. При цьому ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що дія цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Тому відповідач повинен проводити виплати на підставі ст. 48 вказаного Закону України. Крім цього рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року внесення Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» змін до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано таким, що не відповідає Конституції України.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги і просить задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач позову не визнав, подав заперечення на позов, посилаючись на те, що ст. 101 Закону України «Про державний бюджет України» на 2007 рік Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами. Дію ряду статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і, зокрема ст. 48 вказаного Закону України в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати були зупинені згідно із ст. 77 Закону України «про державний бюджет України на 2006 рік» та ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік. Тобто Законами України «Про державний бюджет України» на 2006 - 2007 роки передбачені відповідні обсяги видатків. Згідно ст. 95 Конституції України виключно законами про Державний бюджет України визначаються будь - які видатки держави на загальносуспільні потреби. Згідно ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. На даний час зміни щодо розрахункової величини мінімальної заробітної плати не вносилися.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи, викладені у запереченні і просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши в судовому засіданні доводи представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази, що надані сторонами в обґрунтування їх вимог та заперечень, з’ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також позивачу встановлено другу групу інвалідності за захворюванням, пов’язаним із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту Галицької районної державної адміністрації Івано - Франківської області і протягом 2006 - 2008 років отримав допомогу на оздоровлення в сумі 386 гривень 70 коп..
Наведені факти підтверджуються копією посвідчення особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи Серія НОМЕР_1, виданого 16 лютого 1994 року; довідкою МСЕ №017773 про встановлення інвалідності; повідомлення відповідача на звернення позивача щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення евакуйованим із зони відчуження виплачується, інвалідам другої групи - в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. В цій же статті зазначено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Посилання відповідача у своїй відповіді на звернення позивача на те, що ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не визначено конкретні розміри компенсацій та грошової допомоги, а ст. ст. 62, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено застосування цього Закону та визначення конкретних розмірів всіх доплат, пенсій і компенсацій в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання, є безпідставними.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги та оздоровлення, встановлений законом. Окрім того ст. 71 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що дія цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при нарахуванні і виплаті позивачу допомоги на оздоровлення, відповідач повинен був керуватися вимогами Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» де зазначено, що щорічна допомога на оздоровлення особам, які підпадають під дію цього Закону України, виплачується інвалідам другої групи - в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
У період, за який заявлені вимоги про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, Законами України про державний бюджет на 2006 - 2008 роки визначено розміри мінімальної заробітної плати за відповідні періоди, виходячи з яких позивачем проведено розрахунок
Як вбачається із представленого позивачем розрахунку та враховуючи виплату відповідачем за період 2006 - 2008 років допомоги, позивач недоотримав 6 240 гривень щорічної допомоги на оздоровлення.
На неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень вказав і Конституційний Суд України, який в своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. Тобто пріоритетним є принцип, викладений у ст. 22 Конституції України щодо недопустимості звуження змісту існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів, або внесення змін до існуючих. Хоча Конституційним Судом України і не приймалося рішення щодо неконституційності положень статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким було зупинено на 2006 рік дію статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо виплати компенсацій і допомог, суд вважає, що саме рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року визначено недопустимість звуження обсягу існуючих прав громадян, що фактично було зроблено внаслідок зупинення на відповідні роки Законами України про державні бюджети України дії статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім цього рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 Розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо внесення змін до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України. Таке ж рішення щодо неконституційності положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині звуження обсягу прав, наданих Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», прийнято Конституційним Судом України 09 липня 2007 року.
За наведених вище обставин справи та доказів, суд приходить до висновку, що посилання управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації при проведенні позивачу нарахування щорічної допомоги на оздоровлення на постанову Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо розмірів одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і щорічної допомоги на оздоровлення постраждалим громадянам, а також щодо розмірів розрахункової величини мінімальної заробітної плати, що застосовується для обрахування згаданих виплат є неправомірною, оскільки даною постановою порушуються конституційні права позивача. В зв’язку з цим позов слід задовольнити, стягнувши вказану суму за період, зазначений позивачем.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позивачем не представлено даних щодо відмови відповідача в майбутньому виплачувати йому допомогу на оздоровлення у відповідності до Законів України, які регламентують такі виплати. Тому вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача в майбутньому здійснювати виплати допомоги у відповідності до законів України не підлягають до задоволення.
Оскільки позивач відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» №7 - 93 від 21 січня 1993 року звільнений від сплати судового збору, з відповідача слід стягнути судовий збір в доход держави у розмірі, визначеному виходячи із обсягу пред’явлених позовних вимог, зокрема за вимогу про стягнення недоплаченої суми в розмірі одного відсотка ціни позову та 0, 2 відсотка неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за вимогу щодо визнання протиправної відмови відповідача.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 22, 24, 46, 55 Конституції України ст. ст. 1, 13, 48, 70, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішень Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року, 09 липня 2007 року №6 - рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10 -рп/2008, керуючись ст. ст. 94, 99, 158, 159, 161, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації в перерахунку ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 09 липня 2007 року протиправною.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано - Франківської області в користь ОСОБА_1 6 840 гривень недоотриманої допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення відмовити.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано - Франківської області в доход держави 71 гривню 80 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з часу проголошення постанови.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з часу подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд.