ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.08.11 Справа № 28/108пн/2011.
Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Антоновій І.В., розглянувши матеріали за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Садко плюс", м. Старобільськ
до фізичної особи –приватного підприємця ОСОБА_1, м. Старобільськ Луганської області
про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, представник за дов. б/н від 11.05.2011;
від відповідача: ОСОБА_3, представник за дов. № 1769 від 09.06.2011;
від третьої особи: ОСОБА_4; представник за дов. № 137; від 30.05.11
в с т а н о в и в:
Обставини справи: заявлені вимоги про зобов’язання відповідача звільнити незаконно займану площу земельної ділянки, на якій розташована мала архітектурна форма за № НОМЕР_1 (площею 2,5 х 2 кв.м.), що належить відповідачу на праві приватної власності і розташована на території ДП "Ринок м. Старобільська" за адресою: м. Старобільськ, пл. Базарна, 1.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не надав відповідачу проект договору про надання торгової площі, відсутні докази такого надання проекту договору. Також позивачем не надано суду належних доказів, що відповідач відмовився прийняти проект договору та підписати сам договір після вивчення його умов. Як зазначає відповідач, вивішування зразку такого договору для ознайомлення приватних підприємців з умовами договору є лише запрошенням робити пропозиції укласти договір. Крім того, відповідач вважає, що при наявності фактичного використання земельної ділянки підприємцями без укладення правочину щодо такої земельної ділянки, дії підприємців можливо розцінити як правомірні. До того ж, відповідач зазначає, що є невідповідність порушених прав вимогам позивача заявленим ним в порядку негаторного позову.
Позивачем у судовому засіданні 09.08.2011 надані зміни від 08.08.2011 до позовної заяви у частині правового обґрунтування позову, а саме позивач просить вважати недійсними посилання у позові на ст. ст. 93, 206 Закону України "Про плату за землю" і посилається на Податковий кодекс України.
У додатковому поясненні від 08.08.2011 позивач зазначив, що договір оренди землі від 10.05.2011 між Старобільською міською радою та ДП "Ринок м. Старобільськ", а також договір суборенди землі від 11.05.2011 між ДП "Ринок м. Старобільськ" та ТОВ "Садко плюс" вважаються чинними.
У поясненні на відзив відповідача позивач зазначає, що не погоджується із доводами відповідача, і вважає, що відповідач своїми діями надає підстави вважати про його небажання укласти договір з позивачем.
Ухвалою суду від 25.08.2011 допущено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ДП «Ринок міста Старобільськ»Луганської обласної спілки споживчих товарів.
В судовому засіданні 26.08.2011 у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 30.08.2011.
Рішення приймається в даному судовому засіданні 30.08.2011.
Позивачем 26.08.2011 подано клопотання про здійснення фіксації судового процесу, яке судом було задоволено, судовий процес зафіксовано за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Садко плюс" підставою свого позову до приватного підприємця ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача звільнити незаконно займану площу земельної ділянки зазначив наступне.
11.05.2011 між ДП "Ринок м. Старобільськ" Луганської обласної спілки споживчих товариств та ТОВ "Садко плюс" укладено договір оренди нерухомого та рухомого майна, яке розташовано за адресою: м. Старобільськ, пл. Базарна, 1.
Згідно договору суборенди землі від 11.05.2011, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Старобільському районі 11.05.2011 № 44251000400015, ТОВ "Садко плюс" передана в суборенду земельна ділянка загальною площею 1,9105 га.
Статутною діяльністю позивача є, зокрема, надання торгівельних місць та їх попереднє бронювання, абонентне обслуговування по наданню торгівельних місць на визначений термін, надання місць для схову, організація комплексних та спеціальних торгівельних місць з продажу окремих видів товарів, здавання в прокат торгівельного обладнання.
Як зазначає позивач, відносини між приватними підприємцями, які здійснюють свою підприємницьку діяльність з продажу товарів на території ринку та ТОВ "Садко плюс" в частині надання торгового місця, оформлюються відповідним договором про надання торгового місця.
На території ринку знаходиться модуль № НОМЕР_1 (площею 2,5 х 2 кв.м.), який належить на праві приватної власності відповідачу.
Від пропозиції позивача укласти договір про надання торгівельного місця відповідач відмовився, про що складено відповідний акт від 08.06.2011. Також, як зазначає позивач, відповідач відмовився у добровільному порядку звільнити земельну ділянку, на якій розташований торговий модуль № НОМЕР_1.
Отже, як зазначає позивач, відповідач вчиняє перешкоди позивачу, як суборендарю, здійснювати свою підприємницьку діяльність на свій розсуд.
Також у позові позивач посилається на ст. ст. 153, 212, 215 Земельного кодексу України (а.с. 4, том №1).
У додатковому поясненні до позовної заяви від 29.08.2011 (а.с. 56-57, том № 2) позивач зазначає про те, що він правильно визначив предмет позову –усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про що свідчить судова практика (постанова ВГСУ від 28.03.2007 у справі № 14/233пн(13/546пн(15/275пн)); постановою ВГСУ від 29.03.2011 у справі № 17/238пн задоволена касаційна скарга про звільнення торгівельного місця шляхом демонтажу належних йому нестаціонарних споруд (кіосків) з території ринку, але, на думку позивача, відповідач в цій справі займав саме торгівельне місце внаслідок включення до опису інвентаризації конкретних торгових модулів відповідача, а в даній справі в акті приймання-передачі майна мала архітектурна форма № НОМЕР_1 відсутня.
Також позивач звертає увагу на те, що в акті прийому-передачі земельної ділянки у суборенду позивачу будь-які відомості про знаходження на ній малої архітектурної форми відповідача відсутні. Оскільки позивач не надавав відповідачу торгівельне місце, тому не має право вимагати звільнити торгівельне місце.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач не займав без достатніх правових підстав саме земельну ділянку, а позивач також не буде в змозі користуватися цією ділянкою у прямому її призначенні після звільнення торгівельного місця відповідачем земельної ділянки, оскільки спір виник з приводу зайняття відповідачем саме торгівельного місця, яке в подальшому буде залишатися саме торгівельним місцем, про що свідчить наступне.
Позивач є користувачем земельної ділянки на підставі договору суборенди, який був укладений між третьою особою –ДП "Ринок м. Старобільська" та ТОВ "Садко плюс" 11.05.2011, площею 1,9105 га, в т.ч. забудовані площі 0,9105 га у м. Старобільську, пл. Базарна, 1 (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Старобільському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.05.2011 за № 14251000400153 (а.с.20-21, том № 1).
Даний договір укладений з боку суборендаря –ДП "Ринок м. Старобільська" на підставі договору оренди від 10.05.2011 за № 4425100040048 (а.с. 9-12, том № 2), про що зазначено у п. 1 договору суборенди, до якого 29.07.2011 була складена додаткова угода, яка була зареєстрована у встановленому порядку 29.07.2011 за № 4425110004000398 (а.с.131, том № 1).
Дані договори на момент прийняття рішення у справі не розірвані та не визнані недійсними.
Позивач також набув право орендного користування рухомого та нерухомого майна, яке знаходиться у м. Старобільську, пл. Базарна, 1, для організації ринкової торгівлі орендарем (позивачем) (п. 1.1. договору).
У п. 1.5 договору оренди майна сторони позначили, що одночасно з передачею об’єкта оренди надається право користування земельною ділянкою, площею 2,0166 га шляхом укладання договору суборенди земельної ділянки.
Згідно викладеному та інших умов договору (п.п 3.1.1, 3.1.3, 3.1.7) позивач отримав нерухоме майно та земельну ділянку в тому ж складі, який використовувався третьою особою згідно його діяльності –організації торгівлі на ринку.
Згідно п. 4.1. Статуту ТОВ "Садко плюс", зареєстрованого 25.03.2010, товариство створюється з метою отримання законного прибутку шляхом здійснення виробництва, торгівельної діяльності, виконання робіт, надання послуг та здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Пункт 4.2 Статуту передбачає види діяльності товариства, в т.ч. здавання в оренду власного нерухомого майна, роздрібну та оптову торгівлю певних видів та інші, а також –надання торгівельних місць та утримання їх в належному стані, послуги пов’язані з наданням торгівельних місць.
У Положенні про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 868 (далі –Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків), зазначено, що під терміном “ринок” розуміється об’єкт торгівлі, на території якого суб’єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об’єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями.
Пунктом 4 цього Положення передбачено, що в разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб’єкт господарювання зобов’язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця.
Предметом такого договору є передача в оренду визначеної на місцевості площі, що розміщена на відповідній земельній ділянці та безпосередньо з нею пов’язана. Відносини щодо оренди торговельного місця на ринку не є відносинами суборенди земельної ділянки, але неправомірне використання торговельного місця на ринку може створювати перешкоди у здійсненні права власності землекористувача. В контексті наведених норм правомірність використання торговельного місця не може доводитися дотриманням підприємцем правил торгівлі, затверджених органом місцевого самоврядування, хоча порушення відповідних правил може бути підставою для позбавлення права займання торговельного місця.
У п. 13 Правил торгівлі на території ринку м. Старобільська, які затверджені ТОВ "Садко плюс" та узгоджені ДП "Ринок м. Старобільська", визначено, що розташування торгівельних місць на ринку, торгово-технологічного обладнання зручне для здійснення торгівлі, повинно відповідати вимогам санітарних, протипожежних правил та безпечних умов роботи, забезпечувати вільний прохід покупців та належну культуру обслуговування. Робоче місце продавця повинно бути належним чином обладнано (криті або відкриті столи, прилавки), мати площу для викладання та зберігання запасів товарів тощо. Торгівельне місце –площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (ваг, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (в т.ч. ручних), в контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір одного торгівельного місця: при продажу продукції (товару) з критих та відкритих прилавків –одному повному або неповному погонному метру; при продажу продукції (товару) через дрібнооптову торгівельну мережу, розташовану на території ринку (пункти некапітальної забудови, засоби пересувної мережі) –двом погонним або неповним квадратним метрам займаємої площі; а у п. 18, 21 цих Правил за право зайняття торгівельного місця на ринку укладається договір про надання торгівельної площі в порядку, визначеному законодавством; адміністрація ринку при наданні продавцям торгівельних місць на визначений строк укладає з ними договір, в якому рекомендується вказувати строк дії, розташування торгівельного місця, номер торгівельного місця, розмір та порядок оплати за торгівельне місце. В договорі, що укладається адміністрацією ринку та продавцями письмово, адміністрація ринку зобов’язана надати розрахунок розміру та порядку оплати за торгівельне місце, який оформлюється у вигляді додатку до даного договору і є його невід"ємною частиною.
Належна відповідачу мала архітектурна форма знаходиться на території ринку м. Старобільськ з 05.06.2007 на підставі укладеного з третьою особою –ДП "Ринок м. Старобільська" договору № 405 від 05.06.2007, згідно якого йому було надане в оренду торгівельне місце на торгівельній площі ринку (площею 4,60 кв.м.) для встановлення тимчасової металевої споруди (п. 1.1). У цьому ж пункті зазначено, що під торгівельним місцем в даному договорі розуміється торгова площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю і здійснення продажу продукції: контейнер 2,30 кв.м.х 2 грн. 20 коп. =131 грн. 56 коп. (а.с. 60, том № 2).
Сторони не заперечують, що мала архітектурна форма, належна відповідачу, знаходиться на торгівельному місці № НОМЕР_1.
Аналогічні договори були укладені відповідачем та третьою особою 08.01.2008 за № 174 (а.с. 65, том № 2), 06.06.2008 за № 72 (а.с. 63-64, том № 2), 01.01.2010 за № 356, 02.08.2010 договір б/н (а.с. 93, 96-97 том № 1), 01.01.2009 за № 70 (а.с. 89-90, том № 1).
Матеріали справи містять докази внесення відповідної плати за місце № НОМЕР_1 (малу архітектурну форму) третій особі (а.с. 92, 94, 95, том № 1).
За поясненням відповідача (а.с. 73, том № 1) у 2010-2011 роках він мав договірні відносини з фізичною особою –приватним підприємцем ОСОБА_5 та фізичною особою –приватним підприємцем ОСОБА_6 щодо оренди торгівельних місць. Згідно рішення Старобільської міської ради п’ятого скликання 43 сесії № 43/131 від 15.07.2010 було надано дозвіл на передачу в суборенду ОСОБА_6 та ОСОБА_5, з якими був укладений відповідний договір суборенди землі, зареєстрований за № 041042600032 від 02.08.2010 (знятий з реєстрації 10.05.2011), про що свідчить лист відділу Держкомзему у Старобільському районі Луганської області № 03-02/21/3065 від 07.08.2011 (а.с. 109, том № 1).
У поясненні від 12.07.2011 (а.с. 122-123, том № 1) позивач зазначає про те, що він 11.05.2011 офіційно оголосив про те, що ті підприємці, які бажають продовжити свою підприємницьку діяльність на ринку, можуть укласти договори (були вивішені об'яви на дошках), але відповідач відмовлявся укласти такий договір і тільки після подання позову звернувся з заявою направити йому поштою договір на надання торгівельної площі. В той же час відповідач постійно знаходився на території ринку.
Матеріали справи свідчать про те, що у травні 2011 року відповідач за пропозицією, адресованою усім користувачам торгівельних місць на ринку м. Старобільська, склав до наданого йому проекту договору про надання торгівельної площі від 12.05.2011 протокол розбіжностей, який повернув позивачу 26.05.2011 (а.с. 75, том № 2), про що свідчить його заява та надана позивачем відповідь. Листом № 69 від 12.08.2011 позивач повідомив, що надання протоколу узгодження розбіжностей на направлений протокол розбіжностей у відповідь на наданий проект договору вважає недоцільним, оскільки, на думку позивача, це не приведе до досягнення бажаємого результату –укладення договору на надання торгівельної площі між позивачем та відповідачем (а.с. 73, том № 2).
Також позивач у цьому листі послався на те, що згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладанні договору; подальше перебування малої архітектурної форми на торгівельній площі без належної правової підстави призведе до звернення до суду з заявою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення.
Відповідач 14.08.2011 підтвердив свою згоду належно оформити угоду на перебування його малої архітектурної форми на території ринку (лист спрямований директору ТОВ "Садко плюс" та має вх. реєстраційний № 100 від 14.08.2011).
Оскільки п.п. 18, 21 Правил торгівлі на території ринку м. Старобільськ конкретно не передбачено, яка сторона (ринок або продавець) має ініціювати укладення договору про надання торгівельної площі, позивач повинен був у встановленому ст. 181 Господарського кодексу України порядку прийняти заходи по укладанню з відповідачем договору про надання торгівельного місяця, але письмових доказів письмового звернення саме до відповідача з пропозицією укласти договір про надання торгівельного місця після набуття права суборенди земельної ділянки –території ринку не надав.
Як свідчать матеріали справи, відповідач до зміни землекористувача користувався торгівельним місцем правомірно на підставі укладених третьою особою договорів.
В силу ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі тощо.
Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені в ст. 152 Земельного кодексу України, а також ст. 212 цього Кодексу, згідно з якою самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Звертаючись з позовною заявою в даній справі, позивач заявив вимоги про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, тобто заявив негаторний позов.
Негаторний позов пред’являється у випадках, коли власник має земельну ділянку у своєму володінні (користуванні), але дії інших осіб перешкоджають йому вільно використовувати або розпоряджатися нею.
Потреба у застосуванні такого способу захисту права на земельну ділянку виникає тоді, коли інші особи зводять споруди, саджають дерева, чим унеможливлюють підходи, під'їзди до землевласника чи землекористувача, спричиняють зсуви та обвали на таку земельну ділянку. Таким чином предметом негаторного позову в таких випадках є вимога власника (користувача) до третіх осіб про усунення порушень його прав на землю, а предметом захисту виступають як суб’єктивні права, так і охоронювані законом інтереси.
Підставою такого позову є посилання позивача про належне йому право на землю та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним своїх правомочностей.
У даному випадку позивач користується земельною ділянкою цільового призначення (для організації та експлуатації ринку), тому відносини позивача з відповідачем не є відносинами суборенди земельної ділянки, а є відносинами по оренді торгівельного місця, тому знаходження відповідача на торгівельному місці № НОМЕР_1 не може створювати перешкод позивачу в користуванні цього торгівельного місця як земельною ділянкою.
Не можуть бути до спірних правовідносин сторін також застосовані положення ст. 212 Земельного кодексу України.
Так, ст. 212 Земельного кодексу України передбачає повернення самовільно зайнятих земельних ділянок власникам земельної ділянки або землекористувачам.
Самовільним зайняттям є заволодіння земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, здійснене без відведення землі в натурі і одержання документа, що засвідчує право на землю.
Дане правопорушення передбачає умисел, який спрямований на заволодіння саме земельною ділянкою.
З огляду на те, що мала архітектурна форма № НОМЕР_1 не є капітальною спорудою, в діях відповідача, який знаходиться саме на торгівельному місці, відсутні ознаки заволодіння саме земельною ділянкою.
Також доводи позивача про те, що ним вірно обраний спосіб захисту порушеного права – усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу некапітальної споруди малої архітектурної форми № НОМЕР_1, що належить відповідачеві на праві приватної власності і розташоване на території ДП "Ринок м. Старобільськ" за адресою: м. Старобільськ, пл. Базарна, 1 (а.с. 124, том №1), на підставі того, що він є законним землекористувачем земельної ділянки та у подальшому бажає розпорядитись цією земельною ділянкою на свій розсуд, спростовуються наступним.
Тимчасова споруда, яка належить відповідачу, знаходиться на території критого павільйону, що слідує із пояснення сторін та підтверджується наданим позивачем планом земельної ділянки ринку м. Старобільська, на якому позначений модуль № НОМЕР_1, який згідно позначкам на плані (переривними лініями) знаходиться на земельній ділянці "під спорудами" (а.с. 49, 50, том № 2).
В абонементі, який був виданий відповідачу як суб’єкту підприємницької діяльності, зазначено право займати місце № НОМЕР_1 на критій ділянці (а.с. 95, том № 1).
З наведеного слідує, що спірна ділянка може бути використана тільки як торгівельне місце, оскільки знаходиться в ряду споруд критого ринку.
Доводи позивача про те, що йому за договором оренди індивідуально визначеного майна від 11.05.2011 третьою особою мала архітектурна форма № НОМЕР_1, яка належить відповідачу, не передавалась, що позбавляє його можливості вимагати звільнити торгівельне місце, не заслуговують на увагу, оскільки за договором оренди індивідуально визначеного майна третьою особою передавалось тільки належне їй майно, а дані щодо проведення інвентаризації всіх торгівельних місць та розташованих на них споруд приватних підприємців позивач не надав.
Земельна ділянка, щодо якої заявлений позов про усунення перешкод в її користуванні, відповідачу в оренду не передавалась. Спірна ділянка як для відповідача, який отримує послуги, пов’язані з його торгівлею на ринку, так і для позивача, який надає ці послуги, є торгівельним місцем в силу статутної діяльності позивача, договору суборенди землі, укладеного позивачем та третьою особою, та Правил торгівлі на ринку.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 17/238пн від 29.03.2011
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
Позивачем не доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а тому є необґрунтованими.
За таких у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю вимог.
Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 30.08.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Садко плюс" до фізичної особи –приватного підприємця ОСОБА_1 відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 05.09.2011.
Суддя І.В. Семендяєва
Надр.4 прим.
1-до справи вих.№ 552
2-позивачу
3- відповідачу 3
4- ДП "Ринок м. Старобільськ": м. Старобільськ, пл. Базарна, 1
05.09.2011