КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.08.2011 № 31/81
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Нєсвєтову Н.М.
Коршун Н.М.
при секретарі: Романовій В.В.
за участю представників сторін:
від Військової прокуратури Київського гарнизону: не з’явився,,
від Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України: представник – ОСОБА_1 – за довіреністю,
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая: представник – ОСОБА_2 – за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая», м. Київ
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р.
у справі № 31/81 (суддя Качан Н.І.)
за позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно- експлуатаційного управління Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая», м. Київ
про розірвання договору і примусове виселення,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2011 р. Заступник військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» про розірвання договору оренди № 59/1999/ГоловКЕУ від 26.03.1999 р. і додаткового договору № 21д/ККЕУ від 01.03.2010 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Астрая» та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України і примусове виселення з орендованого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Курська, 7.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р. у справі №31/81 позов задоволено повністю, розірвано укладений сторонами Договір № 59/1999/ГоловКЕУ від 26.03.1999 р. оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Курська, 7 та Додатковий договір № 21д/ККЕУ від 01.03.2010 р. до Договору № 59/1999/ГоловКЕУ від 26.03.1999 р. оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Курська, 7, за ініціативи орендодавця; виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрая» з орендованого приміщення площею 208 кв.м. по вул. Курській, 7 у м. Києві, передавши зазначені нежитлові приміщення Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України за відповідним актом прийому-передачі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення до Державного бюджету України 170 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р. у справі №31/81 Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрая» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову з посиланням на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що станом на день прийняття рішення та на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 59/1999/ГоловКЕУ відсутня. Суми, зазначені в позові оспорюються, у зв’язку з чим відповідачем було подано зустрічний позов, зазначає, що відповідач переплатив за Договором кошти у сумі 35396,79 грн. Судове засідання, на якому прийнято рішення, проводилось за відсутності представника відповідача, також на попередньому судовому засіданні позивач заявив відмову від позову, однак 30.03.2011 р. слухання справи продовжилось та, як вбачається з рішення суду, було розширено підстави позовних вимог. Судом першої інстації проігноровано пункт 7.2 договору, у якому зазначається, що орендар має право передавати в суборенду орендоване приміщення згідно з чинним законодавством, зазначає, що дане право передбачене також ч. 2 ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». З приводу перевищення суборендною платою орендної апелянт зазначає, що станом на 10.09.2010 р. орендна плата по договору складає 14,12 грн. за 1 кв.м, тобто суборендна плата у розмірі 5,98 грн. не перевищує розмір орендної плати, окрім цього позивач не змінював підстав позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду справи по суті.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2011 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» та порушено апеляційне провадження по справі №31/81.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсягу, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Представник Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Військова прокуратура Київського гарнізону не скористалась наданим правом на учать свого представника в судовому засіданні 25.08.2011 р., про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Неявка представника Військової прокуратури Київського гарнізону в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що 26.03.1999 р. між Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астрая» (далі - Орендар) укладено Договір № 59/1999/ГоловКЕУ оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець здав, а Орендар прийняв в платне користування нежитлове приміщення площею 208 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Курська, 7, вартість якого відповідно до експертного висновку про оцінку майна і становить 180 186 грн. Згідно Договору №59/1999/ГоловКЕУ мета використання орендованого приміщення розміщення агазину.
01.03.2010 р. укладено Додатковий договір № 21д/ККЕУ, відповідно до умов якого Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України стало стороною Договору № 59/1999/ГоловКЕУ - Орендодавцем, та прийняло на себе всі права та обов'язки Орендодавця.
Відповідно до п. 1.3 Договору вступ Орендаря у користування майном настає з моменту підписання Акту прийому-передачі майна, вказаного в п. 1.1 Договору.
01.03.1999 р. сторонами було підписано Акт прийому-передачі нежитлового вбудованого торгівельного приміщення в будівлі № 7 за зазначеною адресою, за яким відповідач прийняв вказане приміщення.
Згідно п. 2.4.2 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати внесення орендної плати.
Відповідно до п. 4.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і складає на 01 березня 1999 року 2,89 грн. за 1 кв.м. в місяць та 600,6 грн. за перший місяць оренди (узгоджений сторонами додаток № 4 ).
Як вбачається з п. 4.3 Договору розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених законодавством України.
За твердженням позивача, він неодноразово звертався до відповідача з пропозицією щодо підписання додаткового договору з метою приведення орендної плати у відповідність до внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. змін до Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за оренду державного майна, однак відповідач на вказані звернення відповіді не надав.
Згідно з приписами ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 4.2 Договору орендна пата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з п. 7.6 Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.01.2014 р.
Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що даний договір може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх обов'язків.
Апелянт стверджує, що станом на день вирішення спору і прийняття рішення судом першої інстанції заборгованість за орендну плату була відсутня, більш того відповідач переплатив позивачу грошови кошти у сумі 35396,79 грн.
Однак матеріали справи свідчать, що з початку дії Договору і до моменту розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем внесення орендної плати здійснювалось несвоєчасно та не в повному обсягу.
Таким чином доводи апелянта щодо належного виконання своїх зобов’язань в частині виплати орендної плати колегія суддів вважає необгрунтованими та такими що не підтверджені належними та допустимими доказами.
Місцевим господарським судом правильно встановлено, що відповідно до заяви на право оренди будівлі (споруди, приміщення), що є невід'ємною частиною Договору № 59/1999/ГоловКЕУ від 26.03.1999 р., метою оренди відповідачем вказаного у Договорі приміщення є розміщення в ньому продовольчого магазину.
Пунктом 2.1.1 Договору передбачене право Орендодавця контролювати наявність, технічний і санітарний стан, ціленаправленість і ефективність використання майна, переданого в оренду.
Комісією Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України було проведено обстеження орендованих відповідачем приміщень та складено відповідний акт. В ході обстеження було встановлено, що вказані нежитлові приміщення використовуються Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільмаш- груп» з метою розміщення в ньому кафе на підставі Договору про суборенду нежитлового приміщення № 6/2010 від 10.09.2010 р.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрая» зазначає, що згідно п. 7.2 Договору Орендар має право передавати в суборенду орендоване приміщення згідно з чинним законодавством. Також, що дане право передбачене також ч. 2 ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Колегія суддів вважає зазначені доводи апелянта такими, що грунтуються на невірному тлумаченні змісту договору та законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 22 Законо України «Про оренду державного та комунального майна» орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, якщо інше не передбачено договором оренди.
Так, відповідно до п. 7.2 Договору Орендар має право передавати в суборенду орендоване приміщення згідно з чинним законодавством.
Чинним законодавством України встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 774 ЦК України).
Таким чином договір про суборенду нежитлового приміщення № 6/2010 від 10.09.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Астрая» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільмаш-груп» підписаний представниками Орендаря та Суборендаря, укладений без дотримання встановленого погодження з Орендодавцем.
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що всуперечь пункту 2.4.1 Договору без належного узгодження з Орендодавцем була змінена мета використання орендованого майна.
Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що плата за суборенду майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря.
Як вбачається з п. 4.1 Договору № 6/2010 від 10.09.2010 р. орендна плата на день укладення цього Договору становить 5,98 грн. за 1 кв.м. приміщення щомісяця (не враховуючи ПДВ), що значно перевищує орендну плату визначену п. 4.1 Договору оренди № 59/1999/ГоловКЕУ від 26.03.1999 р.
Посилання апелянта на те, що станом на 10.09.2010 р. орендна плата по договору складає 14,12 грн. за 1 кв.м, тобто суборендна плата у розмірі 5,98 грн. не перевищує розмір орендної плати, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки матеріали справи не містять доказів укладання між сторонами додаткової угоди щодо збільшення розміру орендної плати відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1846, хоча позивач звертався з цього приводу до відповідача.
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
На підставі ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» зобов'язує орендаря вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
При цьому, істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору, а в даному випадку нецільове призначення орендованих приміщень та порушення строків внесення орендної плати і вказує на допущені невиконання договірних зобов'язань відповідачем.
Згідно зі ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.
Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором встановлений та по суті відповідачем не спростований, що тягне за собою розірвання Договору оренди №59/1999/ГоловКЕУ від 26.03.1999 р. та Додаткового договору № 21д/ККЕУ від 01.03.2010 р. до нього.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються і відповідач в зв'язку з цими обставинами втрачає статус орендаря.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).
Також місцевим господарським судом правильно застосовані наслідки розірвання договору оренди, а саме: виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» з орендованого приміщення площею 208 кв.м. по вул. Курській, 7 у м. Києві, і передачу зазначених нежитлових приміщень Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України за відповідним актом прийому-передачі.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відмови позивача від позову, окільки в судовому засіданні суду першої інстації і представник прокуратури і представник позивача підтримували позовні вимоги, що підтверджено протоколом судового засідання від 30.03.2011 р., матеріали справи також не містять заяв про відмову від позову.
Також є необґрунтованими посилання апелянта на неналежне повідомлення про час і місце засідання суду 30.03.2011 р., оскільки в судовому засіданні місцевого господарського суду 16.03.2011 р., на якому оголошувалась ухвала про відкладення розгляду справи на 30.03.2011 р. був присутний представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая».
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, оскільки не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2011 р. у справі № 31/81 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 31/81 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Куксов В.В.
Судді Нєсвєтова Н.М.
Коршун Н.М.