КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2011 № 44/119
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Гольцової Л.А.
Ропій Л.М.
при секретарі: Філоненко М.В.
за участю представників:
від позивача не з’явився,
від відповідача ОСОБА_1, дов. від 21.03.11 №0110/11,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "МТС Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.11 (дата підписання – 21.03.11)
у справі №44/119 (суддя Чеберяк П.П.)
за позовом Божковської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань (№16)
до Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок»
про розірвання договору та стягнення 18000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Божковська виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань (№16) (далі – позивач, виправна колонія) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок» про розірвання договору та стягнення 18000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.11 позов задоволено повністю. Розірвано договір про надання послуг з утримання обладнання базової станції мобільного зв’язку від 01.11.07 №144/07/0632 та стягнуто з відповідача 18000,00 грн. боргу, 180,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.11 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає рішення таким, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що договір про надання послуг з утримання обладнання базової станції мобільного зв’язку від 01.11.07 №144/07/0632 укладено з Підприємством Божковської виправної колонії (№16) УДДУПВП у Полтавській області, а позов у справі подано Божковською виправною колонією №16 УДДУПВП, тобто не стороною у договорі. За таких обставин позивач не має права вимагати розірвання договору від 01.11.07 №144/07/0632 та сплати 18000,00 грн. боргу. Висновок суду першої інстанції, що оскільки освітлювальні вежі являються власністю позивача, то продовження дії договору суперечить Закону України "Про оренду державного та комунального майна", зроблено помилково тому, що правовідносини щодо оренди земельної ділянки відсутні.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.11 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 31.08.11.
29.08.11 від позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому виправна колонія просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.
На виконання ухвали суду, 31.08.11 у судовому засіданні представник відповідача надав документи, а саме копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №649614, копію довідки АА №369857 з ЄДРПОУ, витяг зі Статуту ПрАТ «МТС Україна», які підтверджують, що ЗАТ "Український мобільний зв'язок" перейменоване зі зміною типу та назви в Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" (далі – ПрАТ "МТС Україна").
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.11 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України (діла - ЦК України) порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Загальними правилами укладання, зміни або розірвання договорів встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Договір може бути розірваний також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору (ст. 652 ЦК України), на яку, як на підставу вимог, посилається позивач.
01.11.07 між позивачем та відповідачем укладено договір №144/07/0632 про надання послуг з утримання обладнання базової станції мобільного зв’язку (далі - договір), відповідно до якого відповідач (замовник) передає, а позивач (виконавець) приймає на утримання обладнання базової станції мобільного зв’язку, а також антенно-фідерні пристрої базової станції мобільного зв’язку (далі – обладнання базової станції). Виконавець надає наступні послуги: розміщує на своїй освітлювальній опорі та розгрузочній рамі обладнання базової станції мобільного зв’язку, а також антенно-фідерні пристрої базової станції мобільного зв’язку за адресою – Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Божковське, вул.Паркова; веде візуальне спостереження за обладнанням базової станції мобільного зв’язку та у разі виникнення загрози його знищення та/або псування, негайно сповіщає про це замовника телефонним повідомленням на відповідний номер; утримує площі, на якій розміщується обладнання базової станції в належному стані, включаючи забезпечення відсутності сторонніх вибухо- та пожеженебезпечних об’єктів, сміття, забруднення; забезпечує гарантований доступ працівників замовника до обладнання цілодобово в буденні дні, а також в вихідні та святкові дні (п.1.1, 1.2 договору).
Договір укладений сторонами на договірній, строковій, платній основі.
Пунктом 6.4 договору встановлено, що у випадку якщо замовник продовжує користуватися послугами виконавця після закінчення строку цього договору, то при відсутності письмових (рекомендованих листом або кур’єром) заперечень виконавця протягом одного місяця з моменту закінчення строку договір вважається поновленим на строк, що був раніше встановлений договором.
Договір діє з 01.11.07 до 01.11.09 (п.6.1 договору).
З матеріалів справи вбачається, що 15.10.09, 02.12.09 та 13.12.10 позивач на адресу відповідача надсилав листи, в яких попереджав про неможливість подальшої співпраці після закінчення строку дії договору в зв’язку з ліквідацією виробничої зони виправної колонії. В листах позивач повідомляв, що відмовляється від пролонгації договору та просив демонтувати обладнання базової станції мобільного зв’язку і антенно-фідерні пристрої до неї, що розташовані на освітлювальній опорі виправної колонії.
Відповідач на листи відповіді не надіслав, обладнання базової станції мобільного зв’язку і антенно-фідерні пристрої до неї не демонтував.
Доказами того, що позивач повідомив відповідача про розірвання договору, не порушуючи його п.6.4, є фіскальні чеки від 16.10.09 та 03.12.09.
Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не можуть укладатися договори оренди на об’єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації.
В матеріалах справи наявний лист від 23.02.10 №1/15-1157 за підписом Заступника начальника УДДУПВП в Полтавській області полковника внутрішньої служби П.Д. Троня, де зазначено, що згідно з законодавством майно Державної кримінально-виконавчої служби України не може бути об’єктом оренди.
Відповідно до наказу УДДУПВП в Полтавській області від 27.03.09 №39 при Божковській виправній колонії управління департаменту України з питань виконання покарань в Полтавській області (№ 16) створено майстерню.
Як зазначено в довідці від 12.11.10 №3/5844 освітлювальні металеві вежі входять до складу загальної системи інженерно-технічних засобів охорони виправної колонії і являються її власністю, таким чином суд першої інстанції зробив вірний висновок, що продовження дії договору суперечило б вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та вказівкам УДДУПВП в Полтавській області.
За таких обставин, враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимоги позивача про розірвання договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 3.1 договору загальна місячна плата за надання виконавцем обумовлених цим договором послуг по розміщенню базової станції визначається на підставі домовленості сторін та складає 1500,00 грн., в тому числі ПДВ.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач здійснював оплату за надання позивачем послуг по розміщенню базової станції зв’язку з 01.11.09 по 01.12.10, то вимоги позивача щодо стягнення 18000,00 грн. боргу правомірно задоволені місцевим господарським судом.
Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.11 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.11 у справі №44/119 - без змін.
2. Матеріали справи №44/119 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Рябуха В.І.
Судді Гольцова Л.А.
Ропій Л.М.
02.09.11 (відправлено)