КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2011 № 17/210-15/5009/1240/11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Сотнікова С.В.
при секретарі:
за участю представників:
від позивача:ОСОБА_1 (довіреність від 04.01.2011 № 13/27);
від відповідача:ОСОБА_2 (довіреність від 18.01.2011 № 01/05-127Д);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства “Адміністрація річкових портів”
на рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2011
у справі № 17/210-15/5009/1240/11 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “МТМ”
до Державного підприємства “Адміністрація річкових портів”
про стягнення 46992,71 грн.
Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2011.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2011 у справі № 17/210-15/5009/1240/11 позов Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “МТМ” до Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” про стягнення 46 992,71 грн. задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” на користь Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” 46 992,71 грн. основного боргу, 469,93 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство “Адміністрація річкових портів” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення, направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи та невідповідністю викладених в оскарженому рішенні висновків дійсним обставинам справи.
Скаржником заперечується правильність визначення Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “МТМ” вартості спожитої теплової енергії та розміру спірного боргу.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” підтримав апеляційну скаргу, представник Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “МТМ” просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “МТМ” (далі по тексту – позивач) пред’явлено позов про стягнення з Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” (далі по тексту - відповідач) 46 992,71 грн. заборгованості.
Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов’язань в частині оплати вартості теплової енергії, поставленої позивачем відповідно до умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2009 № 102148.
Дослідивши фактичні обставини справи, місцевий господарський суд встановив, що 01.10.2009 Концерном “Міські теплові мережі” в особі директора філії концерну “МТМ” й Державним підприємством “Адміністрація річкових портів” укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102148, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу теплову енергію в гарячий воді, а відповідач - прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору (пункт 1.1).
На виконання умов договору № 102148 протягом періоду з листопада 2009 по січень 2011 позивачем поставлено, а відповідачем отримано теплову енергію загальною вартістю 46 992,71 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2009, від 31.12.2009, від 31.01.2010, від 28.02.2010, від 31.03.2010, від 30.04.2010, від 31.05.2010, від 30.06.2010, від 31.07.2010, від 31.08.2010, від 30.09.2010, від 31.10.2010, від 30.11.2010, від 31.12.2010, від 31.01.2011, виставленими відповідачу позивачем рахунками.
Відповідачем факт поставки не заперечується, спір з цього приводу між сторонами відсутній.
Враховуючи викладене й ту обставину, що відповідач доказів оплати вартості поставленого товару не надав, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На підставі частини 6 статті 265 названого кодексу до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу про договір купівлі-продажу.
Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає обов’язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до умов договору № 102148 на відповідача покладений обов'язок виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором (пункт 3.2.6); розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2); підставою для розрахунків відповідача з позивачем є розрахунок та акт приймання-передачі (пункт 6.3); відповідач зобов'язаний до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію (пункт 6.4); відповідач зобов'язаний з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, отримати у позивача рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (пункт 6.7); отриманий акт приймання-передачі теплової енергії відповідач повинен підписати та повернути на адресу позивача протягом п’яти днів з дати отримання (пункт 6.7.1); у разі неотримання акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. Договору, акт підписується позивачем з позначенням про відмову у підписанні його відповідачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому період (пункт 6.7.2).
Факт виставлення відповідачу рахунків на оплату вартості спожитої теплової енергії підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами відправлення поштової кореспонденції та не заперечується відповідачем.
Враховуючи викладені норми чинного законодавства та положення договору, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, яким встановлено з боку відповідача порушення зобов’язання щодо здійснення оплати вартості поставленої теплової енергії.
Докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Відповідач докази належного виконання власних зобов’язань суду не представив.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позов.
Зважаючи на зміст укладеного сторонами договору № 102148, колегія суддів відхиляє довід скаржника про неправильність визначення позивачем вартості спожитої теплової енергії. Та обставина, що відповідач не надав протягом встановлених пунктом 6.7.1 договору строків заперечень на жоден з надісланих йому для підписання вищезазначених актів прийому-передачі теплової енергії, згідно пункту 6.7.2 договору розглядається в якості підстави вважати ці акти погодженими.
Положеннями статей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За таких обставин колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що рішення місцевого господарського суду постановлено при повному з’ясуванні обставин справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація річкових портів” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2011 у справі № 17/210-15/5009/1240/11 - без змін.
Справу № 17/210-15/5009/1240/11 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Гарник Л.Л.
Судді Пантелієнко В.О.
Сотніков С.В.
02.09.11 (відправлено)