Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2011 р. № 2-а- 5514/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бідонька А.В,
при секретарі судового засідання Фоміній В.В.,
за участю представника позивача - Кучіна В.М.,
представника відповідача - Клинцова І.М.,
представника відповідача - Шульги В.Т.,
прокурора - Якимчука О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСПІЛКА, ЛТД” до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області за участю прокуратури Київського району м. Харкова про скасування рішень і стягнення коштів -,
В С Т А Н О В И В:
Позивач, ТОВ “Укржилспілка ЛТД” звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Державної митної служби України та Головного управління державного казначейства України у Харківської області в особі управління державного казначейства у м. Харкові з позовом про скасування виданих Харківською митницею рішень про визначення митної вартості товару, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та з вимогою про стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість.
Позивач 09.02.11 р. уточнив позов, просив замість ліквідованої Харківської митниці державної митної служби України залучити до участі в справі належного відповідача - Харківську обласну митницю.
До початку судового розгляду справи по суті судом залучено до участі в справі належних відповідачів - Харківську обласну митницю (Відповідач № 1) замість ліквідованої Харківської митниці державної митної служби України та безпосередньо Головне управління державного казначейства України в Харківській області (Відповідач № 2) замість його відокремленого структурного підрозділу - Управління державного казначейства у м. Харкові.
Відповідно до уточнених позовних вимог позивач просить суд: визнати протиправними і скасувати повністю рішення Харківської митниці державної митної служби України про визначення митної вартості товарів № 800000006/2010/001061/2 від 08.04.10 р., № 800000006/2010/001038/2 від 08.04.10 р., № 800000006/2010/001554/2 від 06.05.10 р., № 800000006/2010/001973/2 від 26.05.10 р.; визнати протиправними і скасувати повністю картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, видані Харківською митницею державної митної служби України за № 800000015/0/00256 від 08.04.10 р., № 800000015/0/00255 від 08.04.10 р., № 800000015/0/00360 від 06.05.10 р., № 800000015/0/00459 від 27.05.10 р.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 93896 грн. 85 коп.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачене мито у розмірі 5752 грн. 08 коп.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 996 грн. 49 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в квітні-травні 2010 р. ним неодноразово Харківській митниці надавалися вантажні митні декларації (далі "ВМД"), якими декларувалися товари (регранулят поліпропилену М-10, та полістирол регранулят), що надходили на його адресу. Харківська митниця, на думку позивача, безпідставно відмовляла йому у митному оформлені зазначеного товару прийняттям рішень про визначення митної вартості товарів (далі «Рішення») та видачею на виконання таких рішень карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі "Картки відмови"). Внаслідок відмови в прийнятті митних декларацій позивач вимушений був здійснювати митне оформлення, виходячи з іншої, визначеної Харківською митницею, митної вартості товару, через що сплатив, на його думку, надмірні платежі з митного оформлення - податок на додану вартість та мито. Позивач вважає, що оскаржені ним рішення та картки відмови винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню. В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі.
У запереченні на позов відповідач, Харківська обласна митниця, зазначив, що у кожному спірному випадку заявлений декларантом позивача рівень митної вартості товарів був меншим ніж рівень згідно пункту 2.2. Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою КМ України від 09.04.08 № 339, на такі товари. В митному оформленні позивачу було відмовлено через неподання згідно з п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 на вимогу митного органу додаткових документів, що підтверджують митну вартість спірних товарів. У судовому засіданні Представник Харківської обласної митниці проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Представник Прокуратури Київського району м. Харкова у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Представник Головного управління державного казначейства України в Харківській області в судове засідання не з’явився, пояснень щодо позову суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе вирішення справи за відсутності зазначеного відповідача на підставі наявних у ній доказів у відповідності до положень ст. 128 КАС України.
Заслухавши представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступне.
Відповідно до п. п. 2.1.1 п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами", який втратив чинність з 01 січня 2011 р., у спірному періоді митні органи були контролюючими органами, стосовно ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
Отже, у всіх спірних випадках Харківська митниця зобов'язана була здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази митного оподаткування, зокрема, митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Згідно з обставинами справи між сторонами виник спір щодо митної вартості поліпропилену регрануляту марки М-10 та полістиролу регрануляту. Позивач у ВМД та Деклараціях митної вартості (Далі «ДМВ») визначав митну вартість за 1 методом –ціною Договору та 2 методом оцінки товарів - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Харківська митниця не погоджуючись із вказаною митною вартістю приймала оскаржувані рішення з визначенням митної вартості товарів у значно більшому розмірі за 3 методом –за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та за 6 резервним методом оцінки. На виконання такого рішення Харківська митниця кожного разу видавала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, а позивач подавав інші ВМД та ДМВ, здійснював митне оформлення, виходячи із визначеної Харківською митницею митної вартості товару та відповідно сплачував податок на додану вартість та мито у більшому, по відношенню до визначеного у первинній ВМД, розмірі.
Судом витребувані для огляду архівні справи у Харківської митниці та досліджені первинні ВМД позивача, первинні ДМВ, подані разом з ними документи, що стосуються визначення митної вартості товару, відповідні їм рішення Харківської митниці, видані ним на виконання таких рішень картки відмови, наступні ВМД позивача, наступні ДМВ, інші документи, що стосуються визначення митної вартості товару, та встановлений у кожному випадку розмір додатково нарахованого податку на додану вартість.
Так судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ВМД № 800000015/0/324058 від 06.04.10 р. подавалася позивачем разом з ДМВ 1, в якій за 1 методом оцінки товарів - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) був оцінений полістерол регранулят, який надходив від фірми Р.Р.Н. “ZELAN” Польща. Харківська митниця на відмову у митному оформленні прийняла рішення № 800000006/2010/001061/2 від 08.04.10 р. застосувавши 6 резервний метод оцінки, картку відмови № 800000015/0/00256 від 08.04.2010 р., наступна ВМД позивача № 800000015/0/324192 від 09.04.10 р., додатково сплачений податок на додану вартість в розмірі 18849,11 грн. та додатково сплачене ввізне (імпортне) мито в розмірі 5752,08 грн.;
ВМД № 800000015/0/323990 від 06.04.10 р. подавалася позивачем разом з ДМВ 2, в якій за 2 методом оцінки товарів - за ціною договору щодо ідентичних товарів був оцінений поліпропилену регранулят марки М-10, який надходив від фірми Р.Р.Н. “ BOMAX” Польща. Харківська митниця на відмову у митному оформленні прийняла рішення № 800000006/2010/001038/2 від 08.04.10 р., застосувавши 6 резервний метод оцінки, картку відмови № 800000015/0/00255 від 08.04.2010 р., наступна ВМД позивача № 800000015/0/324186 від 08.04.10 р., додатково сплачений податок на додану вартість в розмірі 22768,37 грн.;
ВМД № 800000015/0/325573 від 05.05.10 р. подавалася позивачем разом з ДМВ 1, в якій за 1 методом оцінки товарів - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) був оцінений поліпропилену регранулят марки М-10, який надходив від фірми Р.Р.Н. “ BOMAX” Польща. Харківська митниця на відмову у митному оформленні прийняла рішення № 800000006/2010/001554/2 від 06.05.10 р., застосувавши 6 резервний метод оцінки, картку відмови № 800000015/0/00360 від 06.05.2010 р., наступна ВМД позивача № 800000015/0/325648 від 07.05.10 р., додатково сплачений податок на додану вартість в розмірі 24850,52 грн.;
ВМД № 800000015/0/326454 від 25.05.10 р. подавалася позивачем разом з ДМВ 1, в якій за 1 методом оцінки товарів - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) був оцінений поліпропилену регранулят марки М-10, який надходив від фірми Р.Р.Н. “ BOMAX” Польща. Харківська митниця на відмову у митному оформленні прийняла рішення № 800000006/2010/001973/2 від 26.05.10 р., застосувавши 3 метод оцінки - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, картку відмови № 800000015/0/00459 від 27.05.2010 р., наступна ВМД позивача № 800000015/0/326714 від 27.05.10 р., додатково сплачений податок на додану вартість в розмірі 27428,85 грн.
Таким чином, загальний розмір додатково нарахованого Харківською митницею податку на додану вартість внаслідок збільшення по відношенню до зазначеної у первинних ВМД позивача митної вартості товарів складає 93896,85 грн., ввізного (імпортного) мита - 5752,08 грн. - які були сплачені позивачем до бюджету, про що свідчать відповідні виписки за поточними банківськими рахунками позивача.
Судом досліджені зовнішньоекономічні договори № 29/01 від 29.12.2009 р., № 05/01 від 21.12.2005 р., з доповненнями, договір (контракт) про перевезення № 02/02 від 14.01.2010 р. рахунок-фактура (інвойс) FV/35/10 від 25.02.2010 р., міжнародна товарно-транспортна накладна CMR A N 184431 від 31.03.10 р., сертифікат походження PL/MF/AC 0459845 від 31.03.2010 р., подані позивачем разом із ВМД № 800000015/0/323990 від 06.04.10 р.; рахунок-фактура (інвойс) EXT/10 2010150001 від 31.03.2010 р., міжнародна товарно-транспортна накладна CMR A N 184428 від 30.03.10 р., сертифікат походження PL/MF/AD 0251300 від 31.03.2010 р., подані позивачем разом із ВМД 800000015/0/324058 від 06.04.10 р.; рахунок-фактура (інвойс) FV/75/10 від 15.04.2010 р., міжнародна товарно-транспортна накладна CMR A N 130358 від 29.04.10 р., сертифікат походження PL/MF/AC 0466055 від 29.04.2010 р., подані позивачем разом із ВМД 800000015/0/325573 від 05.05.10 р.; рахунок-фактура (інвойс) FV/103/10 від 12.05.2010 р., міжнародна товарно-транспортна накладна CMR A N 210114 від 21.05.10 р., сертифікат походження PL/MF/AC 0466132 від 21.05.2010 р., подані позивачем разом із ВМД № 800000015/0/326454 від 25.05.10 р. та інші документи, що стосуються визначення митної вартості товару та зазначені у ВМД, рішеннях та картках відмови, як такі, що подані під час митного оформлення.
Суд зазначає, що ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 МК України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно ч. 1 ст. 70 МК України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
Згідно із ст. 72 МК України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Відповідно до ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена до положень МК України. Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень МК України.
Як встановлює ст.262 МК України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.06 р. затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження.
Порядок заповнення декларації митної вартості затверджений Наказом Державної митної служби України N 828 від 02.12.03 з відповідними змінами, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2003 р. за N 1192/8513.
Згідно із ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У випадку, якщо основний метод при визначенні митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів.
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями ст. 267 МК України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.ст. 268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до ст. 266 МК України кожний наступний метод визначення митної вартості товарів застосовується, якщо вона не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до вимог ст. 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Стаття 268 МК України містить правило, за яким у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Як встановлює ст. 269 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
Згідно із ст. 273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Пунктом 5 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 МК України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1 (ДМВ 1).
Для заявлення митної вартості товарів, визначеної із застосуванням одного з передбачених статтями 268 - 273 МК України методів визначення такої вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервного подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 2 (ДМВ 2).
Згідно п. 7 того самого Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов’язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до п. 11 зазначеного Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Із змісту вказаної норми встановлено, що вона не зобов’язує декларанта надати повний перелік документів, наведених в даному пункті Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Відповідно до абзацу другого даного пункту посадова особа митного органу у графі 2 “Для відміток митниці” декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі “Для відміток митного органу”.
Згідно з п. 9 Порядку заповнення декларації митної вартості, що затверджений Наказом Державної митної служби України N 828 від 02.12.2003 з відповідними змінами, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2003 р. за N 1192/8513 за відсутності в будь-якій графі ДМВ місця, потрібного для зазначення відомостей, допускається запис їх на зворотному боці відповідного аркуша ДМВ із зазначенням графи, якої стосується цей запис. Такий запис засвідчується підписом і печаткою особи, яка вчинила запис, а у відповідних графах ДМВ робиться відмітка "Див. на звороті".
В ст. 265 Митного кодексу України встановлено, що до компетенції митного органу відноситься проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, у тому числі за правильністю обрання та застосування методу такого визначення, повнотою поданих документів. У разі неможливості підтвердження декларантом заявленої митної вартості, або коли у митного органу виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих ним відомостей, митному органу надано право коригування митної вартості товарів. Митний орган має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Разом із тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура витребування додаткових документів з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов’язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Судом встановлено і сторонами визнано, що у всіх спірних випадках позивач під час митного оформлення надавав Харківській митниці всі обов’язкові документи згідно з п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження. Разом з тим Харківська обласна митниця не надала до суду доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації, отже існувала необхідність у витребуванні додаткових документів, передбачених ст. 11 зазначеного Порядку.
Крім того, відповідач не зміг довести, що під час митного оформлення та винесення рішення про визначення митної вартості, Харківською митницею додаткові документи на підтвердження задекларованої вартості товарів були витребувані у позивача належним чином. Так, в спірних ДМВ у відповідних графах “Для відміток митного органу” відсутні зроблені відповідно до п. 9 Порядку заповнення декларації митної вартості відмітки митного органу про витребування додаткових документів.
Також, всупереч вимогам ст. 80 МК України ані спірні рішення, ані картки відмови не містять обґрунтування об'єктивних сумнівів у митній вартості, заявленій позивачем на підставі ціни товару згідно умов контракту та за ціною договору щодо ідентичних товарів, що були предметом митного оформлення позивачем напередодні митного оформлення спірних ВМД.
Окремо суд відзначає непослідовність дій та висновків Харківської митниці. Так, відповідач-Харківська обласна митниця зазначив, що сумніви у митного органу щодо рівня митної вартості, що була заявлена позивачем, були викликані наявністю в інформаційній базі ЄАІС ДМСУ інформації щодо інших товарів. Одночасно, на обґрунтування застосування саме шостого резервного методу оцінки товарів, відповідач наголосив на відсутності на той момент у Харківської митниці інформації щодо вартості аналогічних або подібних товарів. Адже, відсутність такої інформації щодо подібних, або аналогічних товарам позивача товарів в інформаційній базі ЄАІС ДМСУ спростовує можливість появи сумнівів стосовно митної вартості товарів позивача.
За таких обставин суд робить висновок про неправомірність вимог Харківської митниці про надання додаткових документів позивачем під час митного оформлення, оскільки згідно за змістом п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, посадова особа митного органу вимагає від декларанта додаткові документи тільки за наявності об’єктивних сумнівів у рівні митної вартості, що заявлена декларантом, та не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу". Отже подання відповідачем додаткових документів для підтвердження митної вартості у спірних випадках не було обов’язковим. Тому заперечення відповідача у частині неможливості визначення митної вартості за ціною угоди через ненадання позивачем додаткових документів є не обґрунтованими.
Також суд зазначає, що згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Харківською обласною митницею не доведено додержання Харківською митницею під час митного оформлення вимог ч. 5 ст. 266 МК України, відповідно до якої кожний наступний метод визначення митної вартості застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Харківською обласною митницею не надано до суду пояснень щодо підстав застосування обраних Харківською митницею методів визначення митної вартості та саме такого, а не іншого рівня митної вартості товарів.
Натомість позивач представив у судове засідання рішення митного органа № 800000006/2010/000593/2 від 02.03.10 р. за здійсненим ним митним оформленням ідентичних товарів по спірному контракту, що доводить обґрунтованість зазначеної ним митної вартості товарів під час спірних митних оформлень.
Таким чином, аналізуючи обставини справи та подані до суду сторонами письмові докази, суд приходить до висновку, що зазначені Харківською обласною митницею підстави неможливості застосування Харківською митницею першого та другого методів визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, за ціною договору щодо ідентичних товарів, не підтверджуються матеріалами справи, фактичними даними та суперечать вимогам Закону та інших нормативних актів, а тому дії Харківської митниці з визначення вартості імпортованих позивачем товарів за третім та шостим методами є незаконними, прийняті рішення та картки відмови підлягають скасуванню.
Твердження Харківської обласної митниці про те, що для здійснення бюджетного відшкодування позивач має довести, що відповідає вимогам ст. ст. 200.18 та 200.19 Податкового кодексу України, суд не може взяти до уваги, оскільки згідно із ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення яка подається до контролюючого органу у довільній формі. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.
Податковий кодекс України відповідно до п. п. 14.1.18. та 14.1.115. ст. 14 визначає надміру сплачені грошові зобов'язання як суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, та відрізняє від поняття бюджетного відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Вказані податкові інститути не є ідентичними, отже правові норми, які їх регулюють, не є взаємозамінними.
У відповідності до статті 43 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства, контролю за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями, ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, здійснення інших операцій з бюджетними коштами. Статтею 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. У відповідності до пункту 3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 р. за N 64/11938 кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету. Відповідно до пункту 1.2 вказаного Порядку надміру сплаченими митними та іншими платежами є суми коштів, що з різних причин унесено понад розмір, встановлений законодавством. Згідно із пунктом 8 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N 618 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за N 1097/14364 суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.
У зв’язку з тим, що рішення про визначення митної вартості, на підставі яких позивач сплатив надміру податок на додану вартість, визнаються судом протиправними, надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню з Державного бюджету України.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись 8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСПІЛКА, ЛТД” до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області за участю прокуратури Київського району м. Харкова про скасування рішень і стягнення коштів - задовольнити .
Визнати протиправними і скасувати рішення Харківської митниці державної митної служби України про визначення митної вартості товарів № 800000006/2010/001061/2 від 08.04.10 р., № 800000006/2010/001038/2 від 08.04.10 р., № 800000006/2010/001554/2 від 06.05.10 р., № 800000006/2010/001973/2 від 26.05.10 р.
Визнати протиправними і скасувати повністю Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, видані Харківської митниці державної митної служби України за № 800000015/0/00256 від 08.04.2010 р., № 800000015/0/00255 від 08.04.2010 р., № 800000015/0/00360 від 06.05.2010 р., № 800000015/0/00459 від 27.05.2010 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСПІЛКА, ЛТД” м. Харків пр. Постишева, б. 51 кв. 12, ідентифікаційний код 23143894 пр 2600301972356 у Центральна філія ПАТ "Кредобанк" МФО 325365 надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 93896 грн. 85 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСПІЛКА, ЛТД” м. Харків пр. Постишева, б. 51 кв. 12, ідентифікаційний код 23143894 пр 2600301972356 у Центральна філія ПАТ "Кредобанк" МФО 325365 надмірно сплачене мито у розмірі 5752 грн. 08 коп.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРЖИЛСПІЛКА, ЛТД” м. Харків пр. Постишева, б. 51 кв. 12, ідентифікаційний код 23143894 пр 2600301972356 у Центральна філія ПАТ "Кредобанк" МФО 325365 понесені позивачем судові витрати в сумі 996 грн. 49 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 17.08.11 року.
Суддя Бідонько А.В.