Судове рішення #17745179


Категорія №10.1


ПОСТАНОВА

Іменем України


16 серпня 2011 року Справа № 2а-6609/11/1270


          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді:                               Пляшкової К.О.,

при  секретарі:                    Бурихіні О.С.,

за участю

позивача:                              ОСОБА_1 (довіреність № 382/08-42 від 17.01.2011),

відповідача:                              не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1738,80 грн., -

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1738,80 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в УПФУ в м. Алчевську Луганської області.

За відповідачем утворилася заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1738,80 грн., у зв’язку з чим позивачем відповідачу направлена вимога № Ф-321У від 05.04.2011.

Відповідач вимогу отримав, у встановленому законодавством порядку не оскаржив.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Правом подати заперечення на адміністративний позов не скористався.

З огляду на положення ст.128 КАС України, суд вважає за можливе адміністративну справу розглянути за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на таке.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 зареєстрований суб’єктом підприємницької діяльності виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 12.03.1999 за № 20185674Ф0010301 та є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, перебуває на обліку в УПФУ в м. Алчевську Луганської області (а.с.4, 10).

З розрахунку та звіту за 2010 рік вбачається, що за 2010 рік відповідачем до сплати нараховані страхові внески у розмірі 1738,80 грн. Фактично сплачено 108,00 грн. Сума боргу по страхових внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік, яка залишилася непогашеною, становить 1738,80 грн. (а.с.6, 8-9).

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» встановлено, що суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Оскільки суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування нараховані відповідачем за 2010 рік, граничний строк сплати вказаних внесків до 01.04.2011, суд приходить до висновку, що до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, слід застосовувати порядок, що діяв до 01.01.2011.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_2 є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Згідно п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відповідач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Крім того, п.п.4 п.8 розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України від 08.07.2010 № 2461) встановлено, що фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску, та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно до ч.12 ст.20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати страхових внесків зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку із несвоєчасною сплатою внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за відповідачем за 2010 рік утворилася заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1738,80 грн.

Відповідно до вимог ч.3 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивачем рекомендованою кореспонденцією відповідачу була надіслана вимога про сплату боргу № Ф-321У від 05.04.2011 на суму 1738,80 грн. (а.с.7).

Позивачем вказану вимогу направлено відповідачу поштовим відправленням з повідомленням, яке отримано відповідачем 06.07.2011, про що свідчить підпис на корінці поштового відправлення (а.с.7).

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки відповідач суму недоїмки не сплатив, вимоги про сплату недоїмки з управлінням Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив.

Враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не сплатив, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Згідно ст.160 КАС України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.14, 17, 20, 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», п.7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1738,80 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: 94206, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області (місцезнаходження: 94204, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Ленінградська, 43, р/р 25605301727 у ЛОУ Ощадбанку України, МФО 304665, ідентифікаційний код 21792347) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1738,80 грн. (одна тисяча сімсот тридцять вісім гривень вісімдесят копійок).

          Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 22 серпня 2011 року.


           СуддяК.О. Пляшкова


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація