ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2011 року 17:23 Справа № 2а-0870/3871/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря Сокол О.О. та представників:
позивача: ОСОБА_1, довіреність від 04.02.2011 б/н;
відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 17.09.2009 №5358/12;
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Запорізькій арматурний завод”
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя
про визнання дій протиправними
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
23 травня 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод» (далі – позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя (далі – відповідач), в якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та внесення у картку особового рахунку позивача до компенсації фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_3.
Ухвалою суду від 25 травня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі №2а-0870/3871/11, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 червня 2011 року.
15 червня 2011 року розгляд справи зупинено до 07 липня 2011 року.
Представник позивач в судовому засідання підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позові та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову та надав суду письмові заперечення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Запорізький окружний адміністративний суд, -
ВСТАНОВИВ:
В Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на обліку перебуває ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому було призначено і який отримував пенсію за віком на пільгових умовах, призначену відповідно до п. “а” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року № 1788-XII.
Відповідно пункту “а” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Зазначений список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджений Постановами Кабінетів Міністрів України № 162 від 11.03.1994 р. (втратив силу з 2003 р.) і № 36 від 16.01.2003 р.
Відповідно до пункту 6.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2000 р. № 21-1 передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає їм право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.
Крім того, п. 6.3. вказаної Інструкції передбачено, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.
Таким чином, на пільгову пенсію мають право фізичні особи, які пропрацювали та були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці певний період часу, а саме: чоловіки – зі стажем роботи за списком № 1 не менше 10 років та жінки зі стажем роботи за списком № 1 не менше 7,6 років.
При цьому витрати на виплату та доставку пільгової пенсії фізичним особам, які мають стаж, що дає їм право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. У разі ліквідації або зміни власника підприємства суми витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах вносять правонаступники.
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щомісяця здійснювало виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_3, а також нараховувало та вносило у картку особового рахунку ВАТ “Запорізький арматурний завод” до відшкодування фактичні суми витрат понесених на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_3
При цьому нарахування та внесення у картку особового рахунку ВАТ “Запорізький арматурний завод” до відшкодування фактичних сум витрат понесених на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_3 здійснювалось із розрахунку того, що ОСОБА_3 працював на ВАТ “Запорізький арматурний завод” 0 років та 2,83 місяців і ця частка стажу роботи ОСОБА_3 пропорційно від його роботи на різних підприємствах на ВАТ “Запорізький арматурний завод” становила 2,36% від загального 10-ти річного стажу роботи, за який призначається пільгова пенсія.
Такий принцип розрахунку відшкодування з ВАТ “Запорізький арматурний завод” фактичних сум витрат понесених на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_3 застосовувався Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на підставі довідки № 277 від 04 листопада 2003 року, виданої ВАТ “Запорізький арматурний завод”, в якій зазначалось про те, що ОСОБА_3 працював повний робочий день на Запорізькому виробничому об’єднанні “Арматуробудування” з 19 квітня 1990 року по 23 жовтня 1993 року в чавуноливарному цеху на формувально-заливній ділянці №2 заливщиком металу по 2-му розряду, з повним робочим днем.
В довідці № 277 від 04 листопада 2003 року також зазначалось, що ЗВО “Арматуробудування”, на якому працював ОСОБА_3 з 19 квітня 1990 року по 23 жовтня 1993 року, з 04 лютого 1994 року перейменовано у ВАТ “Запорізький арматурний завод” згідно наказу Мінмашпрому України № 104 від 28 січня 1994 року.
31 січня 2011 року ВАТ “Запорізький арматурний завод” своїм листом за вих. № 26 письмово повідомив Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про те, що анулює і відкликає всі свої довідки, в тому числі довідку № 277 від 04 листопада 2003 року видану ОСОБА_3, оскільки в дійсності ЗВО “Арматуробудування” не перейменовувалось у ВАТ “Запорізький арматурний завод” згідно наказу Мінмашпрому України № 104 від 28.01.1994 р. і це є два різних підприємства.
Цим же повідомленням ВАТ “Запорізький арматурний завод” просило не нараховувати йому до відшкодування витрати на виплату та доставку пільгових пенсій особам, в тому числі по ОСОБА_3, за період їх праці на ЗВО “Арматуробудування”.
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя по суті розгляду та виконання цього письмового звернення не відповіло ВАТ “Запорізький арматурний завод”.
27.04.2011 р. ВАТ “Запорізький арматурний завод” своїм листом вих. №182, аналогічно вих. №26 від 31 січня 2011 року вдруге звернулось до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про те, що анулює та відкликає довідку №277 від 04 листопада 2003 року, видану ОСОБА_3, у зв’язку з тим, що вона містить в собі інформацію, що ЗВО “Арматуробудування” перейменовано у ВАТ “Запорізький арматурний завод”, що не відповідає дійсності і спростовується документами.
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя по суті розгляду та виконання цього другого письмового звернення не відповіло ВАТ “Запорізький арматурний завод”.
ВАТ “Запорізький арматурний завод” заявляючи про те, що ЗВО “Арматуробудування” не було перейменовано у ВАТ “Запорізький арматурний завод” надало Управлінню Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя наступні документи: наказ № 104 від 28 січня 1994 року Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (Мінмашпром України); перший зареєстрований статут ВАТ “Запорізький арматурний завод” та його діючий статут; свідоцтво про державну реєстрацію Державного підприємства “Запорізький арматурний завод” № 135 від 27 січня 1992 року; статут ДП “Запорізький арматурний завод”, зареєстрований виконкомом Запорізької міської Ради народних депутатів; свідоцтво про державну реєстрацію ЗВО “Арматуробудування” № 136 від 27 січня 1992 року; статут ЗВО “Арматуробудування”, зареєстрований виконкомом Запорізької міської Ради народних депутатів, довідку з архіву.
Зазначені документи додані до матеріалів адміністративної справи, всебічно досліджені судом у сукупності всіх доказів та обставин, у зв’язку з чим суд доходить до обґрунтованого висновку, що дійсно ЗВО “Арматуробудування” не перейменовувалось у ВАТ “Запорізький арматурний завод”, ВАТ “Запорізький арматурний завод” не є правонаступником ЗВО “Арматуробудування”, це є два різних підприємства і тому період та стаж роботи особи на ЗВО “Арматуробудування” не може бути врахований як період та стаж роботи на ВАТ “Запорізький арматурний завод”.
Так, згідно пункту 1.1. першого статуту ВАТ “Запорізький арматурний завод”, підприємство засновано відповідно до наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (Мінмашпром України) № 104 від 28 січня 1994 року, шляхом перетворення Державного підприємства “Запорізький арматурний завод” у ВАТ “Запорізький арматурний завод”.
Згідно наказу № 104 Мінмашпрому України від 28 січня 1994 року, на базі ДП “Запорізький арматурний завод” було створено ВАТ “Запорізький арматурний завод”.
При цьому в наказі № 104 Мінмашпрому України від 28 січня 1994 року жодним чином не зазначено, що нібито ЗВО “Арматуробудування” було перейменовано у ВАТ “Запорізький арматурний завод”, як хибно зазначалось у довідці № 277 від 04 листопада 2003 року, виданої ОСОБА_3
В цьому наказі немає жодного посилання або згадування про ЗВО “Арматуробудування”.
Пунктом 3.3. першого статуту ВАТ “Запорізький арматурний завод” встановлено, що ВАТ “Запорізький арматурний завод” є правонаступником державного підприємства “Запорізький арматурний завод”. Аналогічні положення містить діючий статут ВАТ “Запорізький арматурний завод”.
ДП “Запорізький арматурний завод” почало свою діяльність у 1966 року і на початку 1994 року було перетворено у ВАТ “Запорізький арматурний завод”, який і став його правонаступником.
В свою чергу згідно листа Державного архіву Запорізької області № 01-55/783 від 07.04.2011 р. ЗВО “Арматуробудування” було створено на підставі наказу Міністерства хімічного та нафтового машинобудування СРСР від 22.10.1975р. №221, підпорядковувалось Всесоюзному промисловому об’єднанню трубопровідної арматури “Союзпромарматура”, до складу якого входило три самостійних заводи – Запорізький, Генічеській та Сімферопольський арматурні заводи.
27 січня 1992 року кожний окремо і ДП “Запорізький арматурний завод” і ЗВО “Арматуробудування” були одночасно зареєстровані виконкомом Запорізької міської Ради народних депутатів, у зв’язку з чим вони отримали кожний своє свідоцтво про державну реєстрацію - № 135 та № 136.
Згідно п.1.1. статуту ЗВО “Арматуробудування”, дане об’єднання являє собою добровільне галузеве об’єднання державних виробничих підприємств України –Запорізький арматурний завод, Сімферопольський арматурний завод, Славгородський арматурний завод (п.1.3. цього статуту).
Відповідно до п.1.7. статуту ЗВО “Арматуробудування”, підприємства, що входять до складу об’єднання, користуються повною господарською та юридичною самостійністю, здійснюють свою діяльність згідно законодавства України та своїми статутами.
З дня державної реєстрації за місцем знаходження об’єднання набирає права юридичної особи (п.1.4. статуту ЗВО “Арматуробудування”).
Одночасно пунктом 1.3. ДП “Запорізький арматурний завод” встановлено, що підприємство є самостійним господарським статутним суб’єктом, діє на підставі Закону Української РСР “Про підприємства в Українській РСР” за принципами повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності.
Таким чином, з огляду на наведене судом вбачається, що ДП “Запорізький арматурний завод” та його правонаступник ВАТ “Запорізький арматурний завод” є одним самостійним, окремим підприємством, суб’єктом господарювання, а ЗВО “Арматуробудування” є іншим, окремим від них самостійним суб’єктом господарювання і ЗВО “Арматуробудування” не перейменовувалось у ВАТ “Запорізький арматурний завод”, який не є правонаступником ЗВО “Арматуробудування”.
За таких обставин, особи, які працювали та отримували стаж роботи на ЗВО “Арматуро-будування” не можуть вважатись такими, що працювали та отримували стаж роботи на ДП “Запорізький арматурний завод” чи ВАТ “Запорізький арматурний завод”, як його правонаступника, і відповідно, період роботи цих осіб на ЗВО “Арматуробудування”, який увійшов до стажу роботи, за який призначено пільгову пенсію, не може бути віднесений до роботи на ВАТ “Запорізький арматурний завод”, у зв’язку з чим при відшкодуванні та компенсації фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії осіб за період їх роботи на ЗВО “Арматуробудування” не може відшкодовуватись (компенсуватись) з ВАТ “Запорізький арматурний завод”.
07 лютого 1990 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу ученика заливщика метала формувально-заливної ділянки №2, цех №1 ЗВО “Арматуробудування”, що підтверджується наказом (розпорядженням) № 43 від 07 лютого 1990 року.
23 жовтня 1993 року ОСОБА_3, згідно наказу (розпорядження) №609 від 25 жовтня 1993 року ЗВО “Арматуробудування” було звільнено з посади заливщика метала цеху №01 ЗВО “Арматуробудування” на підставі ст. 39 КЗпП України.
З наведеного вбачається, що в період з 07 лютого 1990 року по 23 жовтня 1993 року ОСОБА_3., працював виключно на ЗВО “Арматуробудування”.
Згідно із вимогами ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої та четвертої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на наведене, суд доходить до обґрунтованого висновку, що дії Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо нарахування та внесення у картку особового рахунку ВАТ “Запорізький арматурний завод” до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_3, за період його роботи на ЗВО “Арматуробудування”, є протиправними, оскільки ЗВО “Арматуробудування” було самостійним суб’єктом господарювання і ВАТ “Запорізький арматурний завод” або ДП “Запорізький арматурний завод” не мали назву - ЗВО “Арматуробудування” і навпаки, ЗВО “Арматуробудування” не перейменовувалось у ВАТ “Запорізький арматурний завод” або ДП “Запорізький арматурний завод”.
Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо нарахування та внесення у картку особового рахунку Відкритого акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод” до компенсації фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_3, призначеної на пільгових умовах, відповідно до п. “а” ч.1 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, за період його роботи на Запорізькому виробничому об’єднанні “Запоріжпромарматура” (Запорізькому виробничому обєднанні “Арматуробудування”) .
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод” (код ЄДРПОУ 14309190) судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.П. Бойченко