ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26 липня 2011 року                                       Справа №  2а-0870/4350/11

 Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Сіпаки А.В.

при секретарі Глінському А.А.

за участю позивача ОСОБА_1

                представник позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1

до: Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Запоріжжя, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Запоріжжя № 0000381702, № 0000391702 від 24.05.2011 на суму 9067,55 грн. та на суму 15111, 25 грн. відповідно.

Позов обґрунтовує тим, що Державною податковою інспекцією в Заводському районі м. Запоріжжя (далі ДПІ в Заводському районі)  була проведена планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, за результатами якої було складено Акт № 397/1702-2134118258 від 04.05.2011 та винесено податкові повідомлення-рішення № 0000381702, № 0000391702 від 24.05.2011. З винесеними податковими повідомленнями-рішеннями не згідний із наступних підстав.

Актом перевірки зазначено, що позивач необґрунтовано відносив до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ витрати на придбання паливно-містильних матеріалів, автошин, ремонт та ТО для двох власних автомобілів марки KIA-Cerato. Однак відповідачем не враховано надані для перевірки наказ № 004 від 01.01.2009 та № 17 від 01.01.2010 про використання автомобілів даної марки для здійснення господарської діяльності позивача, а також подорожні листи за 4 квартал 2009 року та весь 2010 рік. Крім того, позивачем вівся журнал «Реєстр подорожніх листів службового легкового автомобіля» з метою фіксування маршрутів автотранспортних засобів, яким зафіксовано використання автомобілів для здійснення господарської діяльності. Вважає, що чинним законодавством не забороняється внесення до валових витрат розходів по обслуговуванню автомобілів та ТО.

Також ОСОБА_1 не згідний з висновками ДПІ в Заводському районі з тим, що ним безпідставно включено до складу валових витрат суми придбаного товару бетон та ФБС різних марок, який не приймав участь у підприємницькій діяльності та не був реалізований на початок та кінець перевіряємого періоду, оскільки позивачем на протязі періоду, що перевірявся, господарським способом виконувалося будівництво ангарів на орендованій для ведення господарської діяльності території, саме туди у було використано не реалізований залишок придбаних товарів. Дане будівництво підтверджується Актами форми КБ-2 та КБ-3 виконаних робіт.

Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали із підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений. Надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що поданим позов не згідний із наступних підстав.

Відповідно до ст.. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» (далі Декрет КМУ) до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". 

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким у пункті 22.10 ст. 22 визначено, що Декрет КМУ втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п. 9.12. ст.. 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціального закону з питань оподаткування фізичних осіб – суб’єктів господарської діяльності.

Згідно із п.п.9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до наданих первинних документів позивачем не доведено, а перевіркою не встановлено використання власних автомобілів в господарській діяльності для безпосереднього отримання доходів.

Подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів. Надані позивачем подорожні листи заповнені з порушенням ст.. 2 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 № 74.

Також перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат суми придбаного товару (бетон, ФБС різних марок), який не приймав участі у підприємницькій діяльності, у перевіряємому періоді не був реалізований, на початок на кінець перевіряємого періоду відсутній у залишках товарних запасів.

Просить в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ДПІ в Заводському районі в період з 04.04.2011 по 15.04.2011 було проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.10.2010, за наслідками якої складено Акт від 04.05.2011 № 397/1702-2134118258.

На підставі зазначеного акту перевірки  24.05.2011 було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000381702 та № 0000391702 на суму 9067,55 грн. та 15111,25 грн. відповідно.

В п. 2.2.3 Акту визначення витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу вказано, що на протязі перевіряємого періоду позивач відносив до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів (далі ПММ), автошин, ремонт та ТО автомобілів, а саме витрати на придбання бензину марки А-92, автошин для власних автомобілів (KIA-Cerato, д.н. НОМЕР_4 та НОМЕР_5), ремонт та ТО вище зазначених автомобілів на загальну суму 30227,13 грн. в т.ч. ПДВ 5037,86 грн.

З метою підтвердження правомірності віднесення цих витрат до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та доказ подальшого використання автомобілів у межах господарської діяльності до перевірки надано податкові накладні на придбання ПММ, автошин, ремонт та ТО автомобілів, прибуткові накладні, банківські виписки, які підтверджують факт сплати за придбані ТМЦ, надані послуги, накази від 01.01.2009 № 004 та від 01.01.2010 № 17 щодо використання вищезазначених автомобілів в рамках господарської діяльності, подорожні листи.

Відповідно до наданих первинних документів позивачем не доведено, а перевіркою не встановлено використання власних автомобілів в господарській діяльності для безпосереднього отримання доходів.

Подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів. Надані позивачем подорожні листи заповнені з порушенням ст. 2 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 № 74.

Крім того, в наданих первинних документах стосовно використання власних автомобілів не вказано маршрути на яких використовувались автомобілі, тому встановити, що вони використовувались саме в межах господарської діяльності направленої на отримання доходу неможливо.

Також перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат суми придбаного товару (бетон, ФБС різних марок), який не приймав участі у підприємницькій діяльності, у перевіряємому періоді не був реалізований, на початок на кінець перевіряємого періоду відсутній у залишках товарних запасів.

Актом перевірки встановлено, що в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобов’язання на суму 15111,25 грн. та в порушення ст.. 13 Декрету КМУ збільшено суму грошового зобов’язання на суму 9067, 55 грн.

ОСОБА_1 12.05.2011 до ДПІ в Заводському районі було подано заперечення, однак листом від 19.05.2011 № 2649/10/17-214 йому було надано відповідь, що висновки викладені в акті перевірки є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були видані накази № 004 від 01.01.2009 та № 17 від 01.01.2010, з яких вбачається, що у зв’язку з виробничою необхідністю та оперативним вирішенням виробничих питань було наказано використовувати автомобілі НОМЕР_4 та НОМЕР_5 в рамках господарської діяльності, а саме придбання паливно-мастильних матеріалів, автошин, ремонт та ТО автомобілів. Правомірність віднесення цих витрат до складу валових та податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, вищевказаними наказами, подорожніми листами та Реєстром подорожніх листів службового легкового автомобіля.

Відповідно до ст.. 13 Декрету КМУ оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". 

Згідно із п.п. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю. 

Як вбачається з аналізу Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.1998 № 102, щоденне обслуговування, технічне обслуговування та сезонне технічне обслуговування дорожніх транспортних засобів, операції щодо заміни на них шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення.

Таким чином витрати в розмірі 50 % вартості ПММ, вартість ремонту та автомобільної гуми повинні відноситись до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 13 Декрету КМУ та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, висновок про правомірність включення таких витрат до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується висновком в акті перевірки від 17.03.2010 № 496/1702-2134118258, в якому зазначено, що автомобілі НОМЕР_4 та НОМЕР_5 використовуються у господарській діяльності для вирішення виробничих питань, оскільки до акту перевірки також додавався наказ на використання автомобілів за виробничою необхідністю № 004 від 01.01.2009.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на той факт, що позивачем подорожні листи заповнені з порушенням ст. 2 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 № 74, оскільки чинним законодавством про оподаткування взагалі не встановлено, що саме такими документами слід підтверджувати зв'язок цих витрат з господарською діяльністю.

Крім того, суд вважає, що позивачем правомірно включено до валових витрат суми придбаного бетону та ФБС різних марок та сума придбаних матеріалів не може бути знята з валових витрат, оскільки використовувалась безпосередньо в господарській діяльності, із наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 01.06.2009 між ДП «Запорізька Автобаза № 8 ЗАТ «Запоріжстройтранс» та позивачем було укладено договір оренди виробничих і адміністративних приміщень та площ № 13 відповідно до якого ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування виробничі і адміністративні приміщення та площі, а також прилеглу територію.

01.08.2010 було укладено додаткову угоду до договору оренди.

Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 на протязі перевіряємого періоду господарським способом виконувалося будівництво ангарів на орендованій для ведення господарської діяльності території та для цього використовувався не реалізований залишок придбаних товарів, що підтверджується Актами списання, видатковими накладними, податковими накладними.

Крім того, факт використання зазначеного бетону, ФБС різних марок для будівництва ангарів підтверджується наданими в судовому засіданні фотокартками.

Дослідженими в судовому засіданні доказами не підтверджується висновок відповідача про невикористання позивачем у господарській діяльності бетону, ФБС різних марок.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач повинен доказати правомірність прийнятого ним рішення.

Відповідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні цих матеріалів відносяться до податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вищевказаного Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону Про ПДВ встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у  доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду законність та обґрунтованість прийняття оспорюванного податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування прийнятих податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

           Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя №0000381702, №0000391702 від 24.05.2011.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було  повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                      

Постанова виготовлена в повному обсязі 01.08.2011

Суддя                                                              А.В. Сіпака