Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/14432/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год.30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голубової Л.Б.
при секретарі Барабаш Т.С.,
розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс»
до Головної державної інспекції на автомобільному
транспорті України в особі територіального управління
головної державної інспекції на автомобільному
транспорті в Донецькій області
про визнання недійсною та скасування постанови № 143008 від 11
липня 2011 року про застосування фінансових санкцій у сумі 1700
гривень
від позивача: ОСОБА_1, за дов. № 118 від 11 травня 2011 року,
від відповідача: ОСОБА_2, за дов. № 41/1-8-678
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України в особі територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про визнання недійсною та скасування постанови № 143008 від 11 липня 2011 року про стягнення фінансових санкцій у сумі 1700,00 гривень.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 11 липня 2011 року начальником територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області було винесено постанову № 143008 про застосування фінансових санкцій на суму 1700,00 гривень, яка прийнята за матеріалами перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс».
Позивач вважає постанову незаконною та безпідставною, оскільки у нього є всі необхідні для внутрішніх пасажирських перевезень документи.
Представник відповідача надала заперечення, згідно яких список пасажирів був заповнений позивачем після встановлення порушень відповідачем та у водія позивача не було паспорту маршруту, та в паспорті немає акту відповідності, узгодженого Донецької облдержадміністрацією.
За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення позивача та відповідача, суд –
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» є юридичною особою та з 09 жовтня 2000 року зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 31094146, що доведено копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки органів статистики (а.с. 27, 30).
У відповідності до Закону України «Про автомобільний транспорт» та статуту позивач здійснює внутрішні перевезення пасажирів автобусами, внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, має відповідну ліцензію серії АВ № 497310 Міністерства транспорту та зв’язку України (а.с.28).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт».
Згідно ст. 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
У відповідності до Закону України «Про транспорт», Закону України «Про автомобільний транспорт» територіальним управлінням головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» (далі-позивач) з додержання вимог зазначених законів при наданні послуг пасажирського автомобільного транспорту, про що складено акт від 09 червня 2011 року № 027080 (а.с. 47).
Згідно ст. 39 Закону України «Про транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, а саме: для водія автобуса – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством.
Під час проведення перевірки позивача було встановлено три порушення: відсутність у перевізника ліцензійної картки на транспортний засіб, паспорту маршруту, страховий поліс на кожного пасажира на окремому бланку, наявність яких передбачена, як вважає відповідач, статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Дані порушення чинного законодавства відповідачем вказані в акті перевірки позивача № 027080 від 09 червня 2011року.
За результатами розгляду даної перевірки начальником територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області було винесено постанову № 143008 від 11 липня 2011 року про застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 1700,00 гривень (а.с. 48).
Відповідно ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).
Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Статтею 48 вищевказаного Закону урегульовано перелік документів, необхідних для виконання вантажних перевезень. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:
для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, які здійснюються на договірних умовах чи для власних потреб, обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.
Згідно із статтею 8 Закону України «Про транспорт» разом з ліцензією на кожен автомобільний транспортний засіб видається ліцензійна картка встановленого зразка, яка підтверджує право на надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів, багажу, автомобільним транспортним засобом на підставі отриманої ліцензії.
Відповідно ст. 60 вищезазначеного Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються фінансові санкції, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із Положенням про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року № 1190 Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв’язку України і йому підпорядковується.
Відповідно цього Положення Головна державна інспекція на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 № 1196 «Про затвердження Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України» перевізник (учасник перевізного процесу) - суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства уклав договір перевезення з пасажиром, відправником вантажобагажу або замовником організованої групи пасажирів, та наступний(і) перевізник(и), що несе(уть) відповідальність на підставі даного договору.
При здійсненні перевезення пасажирів за маршрутом м. Комсомольське – м. Донецьк у зв’язку з відсутністю бланків ліцензійних карток, у водія позивача було повідомлення територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області від 20 квітня 2011 року № 05,03-2292 про відсутність у відповідача бланків ліцензійних карток (а.с. 31). Отже, відповідачем накладено на позивача штраф за відсутність у суб’єкта владних повноважень бланків ліцензійних карток.
30 травня 2011 року між позивачем та ВАТ «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс» було укладено договір № Д 402 пас-11/091 обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (а.с.32). даний договір укладений на червень 2011 року. В додаток до договору під час поїздки складено список пасажирів, застрахованих ВАТ «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс» (а.с.42).
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959 затверджене Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.
Згідно пунктів 2-3 Положення застрахованими вважаються:
пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки;
водії тільки на час обслуговування поїздки.
Страховий платіж за обов'язковим особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті утримується з пасажира перевізником, який діє від імені страховика за винагороду на підставі договору доручення на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 1,5 відсотка вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення - до 3 відсотків вартості проїзду.
Кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток.
Таким чином, діючим законодавством про не передбачено наявності страховий поліса на кожного пасажира на окремому бланку, як вказано у акті перевірки позивача. Законодавство про страхування передбачає альтернативу, що страховий поліс також може міститися на зворотному боці квитка.
Позивачем також надано паспорт приміського маршруту регулярних спеціальних перевезень м. Комсомольське – м. Донецьк, розроблений 01 серпня 2010 року та погоджений органом Державтоінспекції 13 серпня 2010 року (а.с. 33-43).
Суд не бере до уваги заперечення відповідача, що в паспорті, яки повинен бути у перевірника, немає акту відповідності, узгодженого Донецької облдержадміністрацією, оскільки предметом оскарження даної справи є рішення суб’єкта владних повноважень, прийнятого ним щодо встановлених актом перевірки порушень з боку позивача.
До позивача застосовані штрафні санкції за відсутність у водія під час перевезення примірника екземпляру паспорту маршруту з літерою «В», однак в акті перевірки вказано, що у водія під час перевірки не було паспорту маршруту, який згідно діючого законодавства повинен знаходитися у юридичної особи-перевізника. Отже, висновки акту перевірки від 09 червня 2011 року не відповідають постанові про застосування фінансових санкцій від 11 липня 2011 року.
Судом також спростовуються заперечення відповідача в частині не відповідності паспорту маршруту позивача нормам діючого законодавства, зокрема, відсутності акту відповідності, узгодженого Донецької облдержадміністрацією.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач звертався з даного питання до Донецької облдержадміністрацією, на що остання надала відповідь від 28 квітня 2011 року № 1-17/795, що головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Донецької облдержадміністрації дійсно не складалися акти відповідності спірного маршруту «Комсомольське-Донецьк», проте вказане управління договір з позивачем щодо пасажирських перевезень не розірвало, паспорт маршруту не скасувало. За невідповідність паспорту маршруту вимогам чинного законодавства з підстав вини суб’єкта владних повноважень за його неправильне оформлення підприємство не може нести відповідальність.
З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог про скасування постанови № 143008 від 11 липня 2011 року про застосування фінансових санкцій у сумі 1700,00 гривень.
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи, зокрема, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Положенням про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року № 1190 , статтями 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України в особі територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про визнання недійсною та скасування постанови № 143008 від 11 липня 2011 року про застосування фінансових санкцій у сумі 1700,00 гривень - задовольнити.
Визнати недійсною та скасувати постанову начальника територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області № 143008 від 11 липня 2011 року про застосування фінансових санкцій у сумі 1700,00 гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її повний текст у судовому засіданні 02 вересня 2011 року в присутності представників позивача та відповідача.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.