Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/14419/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голубової Л.Б.
при секретарі Барабаш Т.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної
адміністрації Макіївської міської ради
до Совєтського відділу державної виконавчої служби
Макіївського міського управління юстиції
про визнання неправомірними дій заступника начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Н.І. Войчук щодо винесення постанови від 22.06.2011 року у зведеному виконавчому провадженні від 27.03.2009р. про накладення арешту коштів боржника, скасування постанови заступника начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Н.І. Войчук щодо винесення постанови від 22.06.2011 року у зведеному виконавчому провадженні від 27.03.2009р. про накладення арешту коштів боржника
за участю:
від позивача: ОСОБА_2, за дов. від 20 червня 2011року №01-12276/2,
від відповідача: ОСОБА_3. за дов. від 29 серпня 2011 року № 598
Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій заступника начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Н.І. Войчук щодо винесення постанови від 22.06.2011 року у зведеному виконавчому провадженні від 27.03.2009р. про накладення арешту коштів боржника, скасування постанови заступника начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Н.І. Войчук щодо винесення постанови від 22.06.2011 року у зведеному виконавчому провадженні від 27.03.2009р. про накладення арешту коштів боржника.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач протиправно виніс постанову від 22.06.2011 року про арешт його коштів у сумі 177938,02 грн. від 22.06.2011 року у зведеному виконавчому провадженні від 27.03.2009 року, у зв’язку з чим постанова підлягає скасуванню.
Позивач в судовому засіданні надав пояснення, аналогічним в позові, просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем були надані заперечення із викладеною в них незгодою із заявленими позивачем вимогами від 26 серпня 2011 року № 597.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, суд –
ВСТАНОВИВ:
22 червня 2011 року заступником начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Н.І. Войчук було прийнято постанову про арешт коштів боржника - управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження від 27.03.2009 року по виконавчим листам Совєтського районного суду м. Макіївки про стягнення з позивача заборгованості на користь громадян та стягнення виконавчого збору на користь відповідача (а.с. 5). Вказаною постановою накладено арешт на кошти позивача у сумі 177938,02 грн.
Позивач вважає, що постанова винесена заступником начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, а відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчоо провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор,експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оціночної діяльності – суб’єкти господарювання.
На думку позивача, виключно державний виконавець має право у процесі здійснення виконавчого провадження накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Крім того, позивач вважає, що відповідачем було порушено вимоги пункту 5.1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р. та додатку №26 до даної Інструкції, яким визначена форма постанови про накладення арешту у виконавчому провадженні, відповідно до яких така постанова виноситься та підписується державним виконавцем.
Отже, на думку позивача, заступник начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції не є державним виконавцем і не мала права виносити постанову про арешт коштів боржника від 22 червня 2011 року.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
За вказівкою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», основним завданням відділу є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
За приписами статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно із вимогами статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Так, постановою відповідача від 27.03.2009 року було відкрито зведене виконавче провадження щодо стягнення з позивача сум за рішеннями суду. Постанову ДВС, яку суд витребував ухвалою від 23 серпня 2011 року відповідачем не надано, позивач повідомив, що у нього вона відсутня, але сторони не заперечують проти даного факту.
Судом встановлено, що перелічені вище вимоги Закону України «Про виконавче провадження» були виконані з боку Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції.
Вимоги виконавчого документу позивачем не були добровільно виконані тому позивачем було прийнято постанову про арешт коштів боржника при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження від 27.03.2009 року, якою накладено арешт на кошти позивача у сумі 177938,02 грн.
Суд не бере до уваги твердження позивача що заступник начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції не має статусу державного виконавці, виходячи з наступного.
Закон України «Про державну виконавчу службу» визначає основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний захист.
Відповідно до статті 1,2 Закону України «Про державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Правовою основою діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
У своїй діяльності відділ державної виконавчої служби керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України і Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до статті 4 цього Закону державними виконавцями є начальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальники відділів примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, їх заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці відділів примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, заступник начальника районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного управління юстиції - начальник відділу державної виконавчої служби, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного відділу державної виконавчої служби відповідного управління юстиції.
Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Отже, заступник начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції є державним виконавцем у розумінні статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу».
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування обмежені в своїй діяльності підставами, межами та способами, передбаченими Конституцією України та законами України.
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи, зокрема, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідач здійснював свої повноваження в межах та у спосіб, встановлений Конституцією та законами України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради до Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій заступника начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Н.І. Войчук щодо винесення постанови від 22.06.2011 року у зведеному виконавчому провадженні від 27.03.2009р. про накладення арешту коштів боржника, скасування постанови заступника начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Н.І. Войчук щодо винесення постанови від 22.06.2011 року у зведеному виконавчому провадженні від 27.03.2009р. про накладення арешту коштів боржника не підлягають задоволенню.
З огляду на вищенаведене, на підставі положень статті 19 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про державну виконавчу службу», керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У позовних вимогах управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради до Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про визнання неправомірними дій заступника начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Н.І. Войчук щодо винесення постанови від 22.06.2011 року у зведеному виконавчому провадженні від 27.03.2009р. про накладення арешту коштів боржника, скасування постанови заступника начальника Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Н.І. Войчук щодо винесення постанови від 22.06.2011 року у зведеному виконавчому провадженні від 27.03.2009р. про накладення арешту коштів боржника – відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її повний текст у судовому засіданні 29 серпня 2011 року в присутності представників позивача та відповідача.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.