Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/14037/2011
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17
час прийняття: 12 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя
Донецької області
про встановлення відсутності повноважень управління Пенсійного фонду України
в Жовтневому районі м. Маріуполя складати вимогу без наявності заяви та
звітності позивача, визнання незаконною та скасування вимоги № 1214 від 01
лютого 2011 року
Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про встановлення відсутності повноважень управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя складати вимогу без наявності заяви та звітності позивача, визнання незаконною та скасування вимоги № 1214 від 01 лютого 2011 року.
Через канцелярію суду позивач надала заяву від 26 серпня 2011 року, в якій просила розглянути справу без її особистої участі.
Відповідач – суб’єкт владних повноважень в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
Відповідно частини 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд –
ВСТАНОВИВ:
Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1, зареєстрована як фізична особа – підприємець з 14 січня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_1 (а.с. 8).
Позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування у 2010 році, тобто, є платником єдиного фіксованого податку, що доводиться відповідним патентом податкового органу (а.с. 9).
01 лютого 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області було прийнято вимогу № 1214 про сплату недоїмки у сумі 878,34 гривень (а.с. 10).
Рішенням начальника управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області від 06 травня 2011 року № 10318/02 заява позивача про скасування зазначеної вимоги була залишена без задоволення, вимога – без змін (а.с. 11).
Рішенням заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 14 червня 2011 року № 9853/08 скарга позивача про скасування зазначеної вимоги була залишена без задоволення, вимога – без змін (а.с. 12).
Рішенням заступника Голови правління Пенсійного фонду України від 18 липня 2011 року № 14648/09-10 скарга позивача була залишена без задоволення, рішення управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 10318/02 та від Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області № 9853/08 – без змін (а.с. 13-14).
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 р. № 1058-ІV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом або в частині, що не суперечить цьому Закону.
З введенням в дію змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Законом України від 08.07.2010р. № 2461-VІ, який набрав чинності з 17 липня 2010 року, фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов’язані сплачувати страхові внески у розмірі, який може бути визначений ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини витрат на оплату праці в місяць.
Згідно з частиною 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка діяла у редакції до 2011 року, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Щодо твердження позивача про знаходження останнього на спрощеній системі оподаткування, що звільняє його від сплати внесків до органів Пенсійного фонду України суд зазначає наступне.
Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, зобов’язані сплачувати страхові внески в розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини сплаченого єдиного податку, яка перераховується до органів Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Статтею 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, яка справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а отже, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків.
Згідно з вимогами статті 15 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 щодо звільнення від сплати збору на обов’язкове соціальне страхування платників фіксованого податку та 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» щодо звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, суперечать спеціальній нормі права – Закону, а отже, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Дана правова позиція викладена у постановах Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15 травня 2007 року № 21-1142во06, від 29 травня 2007 року № 21-151во06.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд вважає за можливе його поновити, оскільки позивач оскаржувала вимогу до органів Пенсійного фонду України в адміністративному порядку (а.с. 11-14).
Враховуючи встановлені судом обставини справи та підтвердження наявними в матеріалах справи документами наявність у позивача суми заборгованості перед Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області щодо сплати внесків із суми оплати праці (грошового забезпечення) працівників, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про встановлення відсутності у управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя повноважень щодо складання вимоги без наявності поданої звітності суд повідомляє наступне.
Відповідно частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Таким чином, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено право органів Пенсійного фонду України складати вимоги про сплату боргу без обмежень щодо наявності чи відсутності поданої платником страхових внесків звітності.
Абзацами 5-6 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Оскільки сума доплати до мінімального страхового внеску у розмірі 1732,80 гривень встановлена управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування застосовується законодавство, яке діяло у цьому спірному періоді, а винесення вимоги є одним із заходів щодо погашення боргу по страховим внескам, нарахованим у 2010 році.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, внаслідок чого позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
З огляду на зазначене та керуючись Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Інструкцією про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року, ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Поновити суб’єкту підприємницької діяльності – фізичній особі ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про встановлення відсутності повноважень управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя складати вимогу без наявності заяви та звітності позивача, визнання незаконною та скасування вимоги № 1214 від 01 лютого 2011 року.
Відмовити у задоволенні адміністративного позову суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про встановлення відсутності повноважень управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя складати вимогу без наявності заяви та звітності позивача, визнання незаконною та скасування вимоги № 1214 від 01 лютого 2011 року.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 31 серпня 2011 року.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.