Судове рішення 2а/0570/9615/2011 від 13.09.2011

Судове рішення #17744724

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/9615/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: < година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Давиденко Т.В.

при секретарі Павленко М.С.

Приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Павленко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – довір. від 20.01.2010 року б/н

від відповідача – ОСОБА_2 – довір. від 23.06.2011 року № 20.01-22/62

від третьої особи - не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

до відповідачів:

1. Підрозділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

2. Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

3. Державної виконавчої служби України

третя особа Державне казначейство України

про визнання незаконною бездіяльність, визнання незаконною та скасування постанови, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про:

- визнання незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невиконання судового рішення Дзержинського міського суду від 18 лютого 2005 року у цивільній справі № 2-97-05 щодо надання щорічно позивачам санаторно-курортних путівок у відповідності з медичними показниками або відпочинку в будинку відпочинку, пансіонатах, туристичних базах Міністерства оборони України за рахунок боржників солідарно після ухвалення постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2010 року у справі № 2а-19832/10/0570;

- визнання незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невиконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року у справі № 2а-19832/10/0570;

- визнання незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо нерозгляду заяви представника позивачів від 02 квітня 2011 року у період з 08 квітня по 12 травня 2011 року;

- визнання незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по включенню до постанови від 13 травня 2011 року завідомо неправдивої інформації про подання представником позивачів документа про примусове виконання 12 травня 2011 року;

- скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13 травня 2011 року;

- зобов'язання відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України продовжити виконання рішення Дзержинського міського суду від 18 лютого 2005 року у цивільній справі № 2-97-05 та стягнути з Міністерства оборони України путівку для лікування позивача ОСОБА_3 у санаторії серцево-судинного напрямку у місті Святогірськ або на Південному березі Криму за рахунок Міністерства оборони України у час, визначений позивачем;

- зобов'язання відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року у справі № 2а-19832/10/0570;

- зобов'язання відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати рішення Дзержинського міського суду від 18 лютого 2005 року у цивільній справі № 2-97-05 та стягнути з відповідача Міністерства оборони України путівку для відпочинку позивачки ОСОБА_5 у будинку відпочинку або у пансіонаті, або на туристичній базі Міністерства оборони України у час, визначений позивачем у 2011 році;

- стягнення з відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь позивачів моральної шкоди в розмірі 150000 грн. за рахунок державного бюджету (з урахуванням уточнень – а.с. 162-164).

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що державним виконавцем неправомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження за заявою від 02.04.2011 року, оскільки до матеріалів виконавчого провадження надавався належним чином завірений документ, який підтверджував повноваження представника позивачів.

Зазначає, що державним виконавцем допущена бездіяльність з виконання судових рішень, тому просить зобов’язати відповідача викнати рішення міськог суду та адміністративного суду.

Щодо стягнення моральної шкоди, наполягає на тому, що внаслідок невиконання судових рішень позивачам нанесена моральна шкода, яка полягає в ушкоджені стану здоров’я, тому просить стягнути таку шкоду в зазначеному у позовній заяві розмірі.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, оскільки до заяви не був наданий належним чином завірений документ, який підтверджував би повноваження представника позивачів.

Вказує на те, що позивачем не доведений факт бездіяльності відповідачів щодо виконання судових рішень, оскільки виконавче провадження відкрите у 2007 році та державним виконавцем здійснені передбачені Законом заходи з виконання судових рішень та виконавче провадження закінчене, про що винесена відповідна постанова, з направленням матеріалів до суду першої інстанції для вирішення питання про притягнення відповідача – Міністерство оборони України до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, відповідач вважає, що позивачем не надано суду належних доказів заподіяння йому такої шкоди та саме у зазначеному в позовній заяві розмірі.

Ухвалою від 07.07.2011 року до у часті у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучене Державне казначейство України.

Ухвалою від 28.07.2011 року до участі у справі в якості другого відповідача залучений Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та замінений позивач у справі – ОСОБА_5 на належного позивача – ОСОБА_5.

Ухвалою від 22.08.2011 року до участі у справі в якості третього відповідача залучена Державна виконавча служба України.

Представник позивачів у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечував та просиі в задоволені позову відмовити.

Представник третьої особи у судове засіданні не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представників сторін, суд встановив.

На виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України наданий виконавчий лист № 2-97, виданий 20.06.2005 року Дзержинським міським судом Донецької області про зобов’язання Міністерство оборони України та Війському прокуратуру Миколаївського гарнізону надавати кожного року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. санаторно – курортні путівки відповідно до медичних показників або відпочинок у базах відпочинку Міністерства оборони України за рахунок відповідачів солідарно.

Постановою від 07.03.2007 року відкрите виконавче провадження за зазначеним виконавчим документом, на адресу боржників листами від 22.10.2008 року та від 06.11.2008 року направлені вимоги про виконання рішення суду.

Постановами від 06.11.2008 року, від 28.11.2008 року на боржників накладений штраф за невиконання рішення суду.

09.02.2009 року на адресу Дзержинського міського суду Донецької області направлене подання про притягнення боржників до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

10.02.2009 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2010 року у справі № 2а-19832/10/0570, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010 року, задоволена позовна заява ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Підрозділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного казначейства України про визнання незаконною бездіяльність щодо невиконання судового рішення Дзержинського міського суду від 18 лютого 2005 року у цивільній справі № 2-97-05 щодо надання щорічно позивачам санаторно-курортних путівок у відповідності з медичними показниками або відпочинку в будинку відпочинку, пансіонатах, туристичних базах Міністерства оборони України за рахунок боржників солідарно та зобов’язання вжити заходи на виконання зазначеного рішення.

Під час розгляду справи судами встановлений факт протиправності дій та бездіяльності відділу Державної виконавчої служби щодо невиконання рішення Дзержинського міського суду від 18 лютого 2005 року у цивільній справі № 2-97-05 щодо надання щорічно позивачам санаторно-курортних путівок у відповідності з медичними показниками або відпочинку в будинку відпочинку, пансіонатах, туристичних базах Міністерства оборони України за рахунок боржників солідарно та відповідач зобов’язаний вжити заходи на виконання зазначеного рішення.

02.04.2011 року представник позивачів ОСОБА_1 звернувся до ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України з заявою про продовження виконання рішення суду.

13.05.2011 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 5 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки до заяви не наданий належним чином завірений документ, який підтверджує повноваження представника стягувачів.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, визнати дії та бездіяльність незаконними, зобов’язати вчинити певні дії та стягнути моральну шкоду.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України “Про виконавче провадження”.

Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, відповідачі у справі – суб’єкти владних повноважень, на яких чинним законодавством України покладений обов’язок по примусовому виконанню рішень.

Суд вважає неправомірними дії відповідача щодо прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, яка оскаржується, з наступних підстав.

Випадки, коли державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, визначені статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 зазначеної норми Закону визначено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, представник позивачів звернувся до відповідача з заявою від 02.04.2011 року про відновлення виконавчого провадження на підставі рішення адміністративних судів та 13.05.2011 року винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

Тобто, відповідачем порушений строк, наданий чинним законодавством для розгляду питання про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, та те, що відповідачем при розгляді заяви позивачів вирішувалось питання про відкриття провадження у справі на підставі Закону України «Про виконавче провадження», що відповідна постанова винесена більш ніж через місяць після отримання звернення, тобто, з порушенням строку, встановленому чинним законодавством, суд вважає позовну заяву в часині визнання незаконною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивачів у період з 08.04.2011 року по 12.05.2011 року такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, в заяві, наданій до державної виконавчої служби, позивачі просили відповідача відновити виконавче провадження на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2010 року, згідно якого встановлений факт бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення Дзержинського міського суду Донецької області в частині надання щорічно позивачам санаторно-курортних путівок у відповідності з медичними показниками або відпочинку в будинку відпочинку, пансіонатах, туристичних базах Міністерства оборони України за рахунок боржників солідарно та відповідач зобов’язаний вжити заходи на виконання зазначеного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Оскільки факт протиправності дій та бездіяльності відділу Державної виконавчої служби щодо невиконання рішення Дзержинського міського суду від 18 лютого 2005 року у цивільній справі № 2-97-05 щодо надання щорічно позивачам санаторно-курортних путівок у відповідності з медичними показниками або відпочинку в будинку відпочинку, пансіонатах, туристичних базах Міністерства оборони України за рахунок боржників солідарно встановлений судовим рішенням в адміністративній справі, суд вважає такий факт встановленим факт, тому позовна заява в частині скасування постанови, яка оскаржується, підлягає задоволенню.

Щодо включення до зазначеної постанови неправдивих відомостей, а саме, зазначення, що заява позивача надійшла 12.05.2011 року, суд враховує, що під час розгляду справи відповідач надав пояснення щодо технічної описки в постанові, та, крім того, оскільки постанова підлягає скасуванню, зазначене питання окремо судом не вирішується.

Розглядаючи позовну заяву в частині визнання незаконною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішень міського та адміністративного судів, суд враховує наступне.

Як зазначалось раніше, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.102010 року у справі № 2а-19832/10/0570 відповідач забов’язаний здійснити виконавчі дії по виконанню рішення Дзержинського міського суду від 18 лютого 2005 року у цивільній справі № 2-97-05 щодо надання щорічно позивачам санаторно-курортних путівок у відповідності з медичними показниками або відпочинку в будинку відпочинку, пансіонатах, туристичних базах Міністерства оборони України за рахунок боржників солідарно.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправнісь рішень, дій чи бездіяльності суб’єків владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів по виконанню постанови Донецького окружного адміністративного суду в зазначеній частині.

Згідно ст. 124 Конституції України та в розумінні статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення ухвалюються іменем України та є обов’язковими для виконання на всій території України.

В порушення зазначених Конституційних та процесуальних норм відповідачем не вжиті заходи по виконанню рішення суду, тому позовна заява в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення Дзержинського міського суду після набрання законної сили постановою Донецького окружного адміністративного суду та в частині визнання незаконною бездіяльності щодо невиконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2010 року підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позовної заяви в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача по невиконанню постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2010 року, суд враховує зазначені вище обставини, тому позовна заява в цій частині також підлягає задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд враховує наступне.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не надано суду доказів наявності шкоди, або наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, фактів заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Крім того, суд враховує наступне.

Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наведене та з урахуванням встановленного під час розгляду справи факту тривалого невиконання відповідачем рішення суду та повторності допущення бездіяльності, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача вжити заходи по виконанню рішення Дзержинського міського суду від 18 лютого 2005 року у цивільній справі № 2-97-05 щодо надання щорічно позивачам санаторно-курортних путівок у відповідності з медичними показниками або відпочинку в будинку відпочинку, пансіонатах, туристичних базах Міністерства оборони України за рахунок боржників солідарно з урахуванням постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05.10.2010 року.

На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Законом України “Про виконавче провадження”, Законом України «Про державну виконавчу службу», ст. 2, ст. 11-16, ст. 71, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 160-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254, ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державної виконавчої служби України, третя особа Державного казначейства України про: