Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 30 серпня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/13090/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  < година > 

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  Зінченка О.В.

при секретарі          Паращевіній О.О.

з участю представників:

позивача – Захарової Н.В.,

відповідача – не з’явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в                   м.Артемівську Донецької області до Державного науково – виробничого підприємства «Експериментальний машинобудівний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків та пені у загальному розмірі 2867,11 грн., -

                                                            в с т а н о в и в :

У серпні 2011 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Артемівську  Донецької області (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до Державного науково – виробничого підприємства «Експериментальний машинобудівний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 2746,44 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідачем наданий звіт щодо сплати заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду за ІІ квартал 2011 року, відповідно до якого визначена сума заборгованості страхувальником зі сплати страхових внесків, яка утворилась до 01 січня 2011 року, у розмірі 2746,44 грн. На даний час сума заборгованості по сплаті страхових внесків до органу Фонду є несплаченою. Просив стягнути з відповідача на користь Фонду заборгованість по сплаті страхових внесків у розмірі 2746,44 гривень.

26.08.2011 року через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача на користь відділення заборгованість у загальному розмірі 2867,11 грн., з яких заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 2746,44 грн. та пені - 120,67 грн. (арк. справи 17).

В обґрунтування збільшених позовних вимог позивач зазначив, що позивачем  проведено перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків відповідачем, за результатами якої складено акт №237 від 09.08.2011 року. Перевіркою встановлені порушення підприємством строків сплати страхових внесків, внаслідок чого у відповідача утворилася недоїмка зі сплаті страхових внесків до відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Артемівську Донецької області в сумі 2746,44 грн. За прострочення терміну сплати страхових внесків нарахована пеня у розмірі 120,67 грн. На даний час сума заборгованості по сплаті страхових внесків та пені до органу Фонду є несплаченою. Просив стягнути з відповідача на користь Фонду заборгованість по сплаті страхових внесків та пені у загальному розмірі 2867,11 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності відповідач не надав.  

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” страхування від нещасного випадку та професійного захворювання здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Фонд, відповідно до статей 15 та 46 Закону України №1105-ХІV від 23.09.1999 року, є некомерційною, самоврядною організацією, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків і фінансується за рахунок страхових внесків страхувальників - роботодавців (юридичних та фізичних осіб). Фонд має автономну, незалежну від будь - якої іншої, систему фінансування. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України і використовуються виключно за їх призначенням, тобто, на страхові виплати потерпілим від нещасного випадку, професійного захворювання на виробництві, а у разі їх смерті - членам сімей загиблих на виробництві. Фінансування Фонду здійснюється, зокрема, за рахунок внесків роботодавців, капіталізованих платежів, що перераховуються роботодавцем у випадках ліквідації страхувальника, та інших джерел.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Артемівську Донецької області утримується за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, є юридичною особою та виступає як суб’єкт владних повноважень.

Відповідач, Державне науково-виробниче підприємство «Експериментальний машинобудівний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості», код ЄДРПОУ 05803465, є юридичною особою.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, з незалежних від них обставин, а також в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків підприємств.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 08.07.2010, яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ч. 7 розділу  VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача як страхувальника заборгованості із сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, яка виникла та не сплачена в період до 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі – Закон №1105-ХІV) в редакції, що діяла по 1 січня 2011 року, було передбачено, що роботодавець як страхувальник зобов`язаний своєчасно і повно сплачувати в установленому порядку страхові внески в Фонд соціального страхування від нещасних випадків.          

Згідно статті 47 вказаного Закону страхувальник – Державне науково – виробниче підприємство «Експериментальний машинобудівний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості», здійснює сплату страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Правлінням Фонду визначено, що “страхові внески сплачуються страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки. У разі виплати заробітної плати за першу половину місяця страхувальник одночасно з одержанням зазначених сум сплачує страхові внески, нараховані на суму цих виплат”- п. 4.12 “Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України”, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року №36 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 р. за №867/14134.

Нараховані страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду.

Страховий тариф зі сплати страхових внесків Державного науково – виробничого підприємства «Експериментальний машинобудівний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості» визначено у розмірі 1,45 % від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувань і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, відповідачем страхові внески до Фонду за період з серпня 2009 року по грудень 2010 року, згідно поданого звіту щодо сплати заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду за ІІ квартал 2011 року (арк. справи 6, 19) у загальному розмірі 2746,44 грн. не сплачені, у зв’язку із чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Артемівську Донецької області до Державного науково – виробничого підприємства «Експериментальний машинобудівний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості» в частині стягнення страхових внесків у вказаному розмірі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати страхових внесків у розмірі 120,67 грн. судом встановлено наступне.   

За період з 01 травня 2010 року по 09 серпня 2011 року Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Артемівську Донецької області проведено перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків відповідачем, за результатами перевірки складено акт № 237 (арк. справи 19).

В акті перевірки зазначено про порушення підприємством строків сплати страхових внесків у період з 01 травня 2010 року по 31 грудня 2010 року, внаслідок чого відповідачу нарахована пеня у розмірі 120,67 грн. (арк. справи 19).

Частиною 2 статті 52 Закону №1105-ХІV, в редакції що діяла по 1 січня 2011 року, було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Відповідно до ст. 15 Закону №1105-ХІV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

“Статутом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України”, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 18 квітня 2000 року №4,  Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не надано право встановлювати засади юридичної відповідальності за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня.

Статтею 92 Конституції України встановленою, що виключно законами України визначаються, зокрема, засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Відповідно до ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Пунктом 1.1 рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 № 7-рп/2001 “У справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський Акціонерний Банк” щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) роз’яснено, що положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В період, за який нарахована позивачем пеня, не існувало закону, який передбачав нарахування пені за несвоєчасне перерахування страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Артемівську Донецької області до Державного науково – виробничого підприємства «Експериментальний машинобудівний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості», зокрема підлягають задоволенню вимоги про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 2746,44 грн. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Артемівську Донецької області до Державного науково – виробничого підприємства «Експериментальний машинобудівний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості» про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків та пені у загальному розмірі 2867,11 грн., - задовольнити частково.

Стягнути з Державного науково – виробничого підприємства «Експериментальний машинобудівний завод гірничо-шахтного та технологічного устаткування соляної промисловості» (ЄДРПОУ 05803465) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Артемівську Донецької області (р/с 37171400900015 в ГУДКУ в Донецькій області, ОКПО 25968984, МФО 834016) заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 2746 (дві тисячі сімсот сорок шість) грн. 44 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 30 серпня 2011 року.

Постанова у повному обсязі складена 02 вересня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                                      Зінченко О.В.