Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/13846/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13-15
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Михайлик А.С.
при секретарі Мороз Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю
«Донбасвуглепереробка»
до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
№ 0000461640 від 25 липня 2011 року.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 5 від 22 серпня 2011 року)
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 3 від 05 січня 2011 року)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій щодо спрямування сплачених коштів в рахунок погашення поточних зобов’язань в рахунок сплати суми податкового боргу та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2011 року № 0000461640 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21 823,34 грн. В судовому засіданні представником позивача були надані пояснення щодо заявлених ним в частині визнання протиправними дій пасткової інспекції, згідно яких позивач вимагає визначити протиправними дії податкової інспекції щодо спрямування коштів в сумі 43 658,68 грн., сплачених платіжним дорученням № 4779 від 29 грудня 2009 року в рахунок сплати податкового боргу без врахування визначеного призначення платежу. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем із порушенням застосування підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Застосування до платників податків штрафних санкцій, передбачених цієї статтею стало наслідком зміни Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією визначеного позивачем призначення платежу в платіжному дорученні на сплату податкових зобов’язань, право на зміну якого в податкового органу відсутнє.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що нарахування штрафних (фінансових) санкцій до позивача було здійснено на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», через здійснення погашення податкових зобов’язань позивача з урахуванням календарної черговості їх виникнення, як то передбачено пунктом 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».
В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,
ВСТАНОВИВ:
Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 32011542, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 292516, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 33) та довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 467049, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 35). Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Красноармійській об’єднаній державній податковій інспекції (відповідач у справі).
20 березня 2008 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період лютий 2008 року (арк. справи 10-13), якою визначив податок на додану вартість до сплати в сумі 151360,00 грн.
Згідно даних облікової картки 29 грудня 2009 року відповідачем в рахунок погашення податкових зобов’язань за цією декларацією спрямовані кошти в сумі 55956,44 грн., сплачені за платіжним дорученням № 4779 від 29 грудня 2009 року.
15 липня 2011 року податковою інспекцією проведено документальну невиїзну перевірку підприємства позивача, за наслідками проведення якої складений акт № 629/15/32011542 від 15 липня 2011 року (арк. справи 7-8). Згідно викладених в акті перевірки висновків, перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок здійснення сплати податкових зобов’язань в сумі 43658,68 грн., визначених в декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період лютий 2008 року, із прострочкою сплати 638 календарних днів.
25 липня 2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000461640 (арк. справи 6) про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 % в сумі 21 829,34 грн.
Спірним питанням цієї справи є правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань, визначених декларацією за лютий 2008 року.
Відповідач є органом державної влади, до повноважень якого входить здійснення функцій контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів та забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.
Згідно приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В своїй діяльності податкові органи застосовують нормативно-правові акти, тобто, здійснюють правозастосовну діяльність.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України. Згідно з офіційним тлумаченням цього положення, наданим у Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Органи державної податкової служби є органами правозастосування, які в своїй діяльності мають застосовувати ті нормативно-правові акти, що є чинними на день їх застосування. Дію нормативно-правових актів, як зазначалося вище, у часі обмежено датами набрання та втрати ними чинності.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України втратив чинність Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ. Таким чином, у зв’язку із припиненням дії цього закону, в податкової інспекція відсутні підстави для застосування підпункту 17.1.7. статті 17 цього Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» після 01 січня 2011 року.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення № 0000461640 від 25 липня 2011 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 218239,34 грн. на підставі підпункту 17.1.7. статті 17 цього Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Крім того, що зазначене податкове повідомлення-рішення стало наслідком порушення принципу застосування нормативно-правових актів у часі, суд у межах розгляду цієї справи вважає за необхідне додатково зазначити наступне.
В ході дослідження судом обставин, що стали передумовою для застосування штрафних (фінансових) санкцій, судом було встановлено неврахування відповідачем при відображенні в обліковій картці платника податків погашення податкового боргу, призначення платежу, визначеного в платіжному дорученні.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, платіжним дорученнями № 4779 від 29 грудня 2009 року (арк. справи 16-17) позивач перерахував 63973,00 грн. із визначенням призначення платежу: «податок на додану вартість за листопад 2009 року згідно декларації № 16859 від 21 грудня 2009 року». Проте, всупереч визначеному в зазначеному платіжному дорученнях призначення платежу, відповідач спрямував кошти за цим платіжним дорученням в сумі 55956,44 грн. в рахунок погашення податкових зобов’язань з податку на додану вартість за звітний податковий період лютий 2008 року, визначених декларацією № 2667 від 20 березня 2008 року.
Водночас, відповідно до наявної в матеріалах справи банківської виписки від 31 березня 2008 року, згідно якої платіжним дорученням № 737 від 31 березня 2008 року, позивачем перераховані кошти в сумі 151360,0 грн. в рахунок погашення податку на додану вартість за декларацією № 2667 від 20 березня 2008 року.
Спеціальним законом з питань оподаткування, яким були встановлені на момент виникнення спірних правовідносин порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно статті 7 Закону України “ Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами ” погашення податкових зобов’язань може бути самостійним або за рішенням органу стягнення. За приписами підпункту 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти. При цьому, кошти є майном у розумінні частини 1 статті 139 Господарського кодексу України. Частиною 1 статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Тобто платник податків, який є суб’єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.
Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України “ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ”. Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Відповідно до пункту 17.1 зазначеного вище Закону, форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.
Згідно з пунктом 3.8 постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976), якою затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, обов’язковим реквізитом платіжного доручення є "призначення платежу", який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті “ Призначення платежу ” цього документу.
Наведене вище свідчить про те, що при здійснені податковим органом обліку надходжень від платника податків в рахунок погашення податкових зобов’язань, він має дотримуватися визначеного платником податків призначення платежу.
Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.
На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.
На підставі викладеного, дії податкового органу щодо зарахування коштів в сумі 43658,68 грн. за платіжними дорученнями № 4779 від 29 грудня 2009 року в рахунок погашення податкових зобов’язань без врахування визначеного позивачем призначення платежу, є протиправними. Отже, застосування до позивача фінансових санкцій за порушення строків сплати податкових зобов’язань в сумі 21829,34 грн. внаслідок зміни самостійно визначеного платником податку призначення платежу за податковим повідомленням-рішенням від 25 липня 2011 року № 0000461640 не відповідає вимогам чинного законодавства.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми в рахунок погашення зобов’язань з податку на додану вартість у календарній черговості виникнення податкового боргу, з огляду на те, що зазначеною нормою не визначено коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючи органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов’язань. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято позивачем внаслідок неправомірного застосування Закону, положення яких на момент їх застосування втратили чинність.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання протиправними дій в частині спрямування коштів сплачених в рахунок сплати поточних платежів на погашення податкового боргу та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2011 року № 0000461640 та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.
З огляду вище викладене, на підставі положень Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі ст.ст. 2, 8 - 11, 40, 69-72, 94, 122 – 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій щодо спрямування сплачених коштів в рахунок погашення поточних зобов’язань в рахунок сплати суми податкового боргу та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2011 року № 0000461640, задовольнити.
Визнати протиправними дії Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекцій щодо спрямування коштів в сумі 43 658,68 грн., сплачених платіжним дорученням № 4779 від 29 грудня 2009 року в рахунок сплати податкового боргу без врахування визначеного призначення платежу.
Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення від 25 липня 2011 року № 0000461640 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 21 829,34 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» (код ЄДРПОУ 32011542, адреса: 85000, Донецька область, м. Українськ, вул. Октябрська, буд. 1) судові витрати в сумі 3,40 грн.
В судовому засіданні 25 серпня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови у присутності представників сторін.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 серпня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Михайлик А.С.