ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.02.08 Справа № 7/38/08
Суддя
Позивач Закрите акціонерне товариство компанія “Райз, м. Київ
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Південно-Українська лізингова компанія”, м. Запоріжжя
Суддя Кутіщева Н.С.
Представники:
Позивача Сніжко Р.В., дов. № 838/1-07 UR від 18.12.2007р.
Відповідач не з’явився.
Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 184989грн.75коп. заборгованості за договором поставки № 31-505 від 19.02.2007р., яка складається з 151813 грн. 34 коп. основного боргу, 14794 грн. 52 коп. суми пені, 15636грн. 77коп. суми індексу інфляції, 2745 грн. 12 коп. суми 3 % річних.
Позивач обґрунтував свої вимоги обставинами викладеними в позовній заяві, як на нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог посилається на договір поставки № 31-505 від 19.02.2007р., ст.ст. 173, 174, 193, 198, 220, 230, 231, 256 ГК України, ст. ст. 509, 526, 530, 533, 610-612, 629, 692, 712 ЦК України
Ухвалою суду від 04.01.2008р. було порушено провадження по справі, розгляд призначено в судовому засіданні на 17.01.2008р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.02.2008р. Судовий процес завершено 11.02.2008р. оголошенням рішення в повному об’ємі.
Ухвала суду від 04.01.2007р. була направлена на адреси сторін в установлений законом строк, на адресу суду поштовим відділенням не поверталась, що свідчить про належне повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засідання. Перерва в судовому засіданні оголошувалась в присутності представників сторін.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання продовжене 11.02.2008р. не з’явився, про причини неявки свого представника відповідач суд не повідомив, правом на захист своїх інтересів не скористався.
Відповідач по справі № 7/38/08 є юридичною особою, таким чином, згідно зі ст.28ГПК України, керівник підприємства відповідача був зобов’язаний направити компетентного представника в судове засідання, чи особисто прийняти участь в судовому засіданні.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Представником позивача в судовому засіданні 17.01.2008р. надані доповнення до позову, щодо нормативно обґрунтування позовних вимог.
Спір розглядається згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.
За усним клопотанням представника позивача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
19 лютого 2007 року, між Закритим акціонерним товариством компанія „Райз" (далі за текстом - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Південно - Українська лізингова компанія" (далі за текстом - відповідач) був укладений договір № 31 - 505 на поставку сільськогосподарської техніки (далі за текстом - договір).
Згідно з п. 1.1. та п. 1.2. договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача сільськогосподарську техніку (далі по тексту - товар), а відповідача в свою чергу зобов'язався прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму.
Найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна товару в гривнях та її еквівалент в іноземній валюті, строк передачі товару відповідачу та базис поставки, а також інші умови, визначені крім тексту цього договору також і в додатку № 1 (додаток № 1 від 19.02.2007р. до договору), який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до умов договору, позивач передав відповідачу товар, що підтверджується довіреністю серії ЯММ № 624856 від 26.03.20007р. та накладною №ВН/036/173 від 30.03.2007р., на загальну суму 356 813,34 грн.
Таким чином, позивач свій обов'язок за договором щодо поставки товару відповідачу виконав в повному обсягу.
У відповідності до п. 3.3. договору, відповідач зобов'язався провести оплату за товар в наступному порядку:
- перший платіж: 35 000,00 грн. - до 23.03.2007р.;
- другий платіж: в сумі 321 813,34 грн. у 10-денний строк з моменту отримання товару, тобто - до 09.04.2007р.
Відповідач свої зобов’язання по сплаті заборгованості виконав частково, заборгованість відповідача перед позивачем товару складає - 151 813,34 грн.
Документальних доказів належного виконання договірних зобов’язань відповідач суду не надав, правом на захист своїх інтересів належним чином не скористався без поважних причин.
Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічну норму містить ст. 526 ЦК України.
Доказів сплати борги відповідач суду не надав.
Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар по договору від 19.02.2007р. № 31-505 складає 151813грн. 34коп., підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малу бути виконано.
Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 7.2. договору сторони встановили, що відповідач несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи за кожний день прострочення пеню не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що за період з 25.04.2007р. по 30.11.2007р. складає - 14 794,52 грн. (Розрахунок долучено до матеріалів справи).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума індексу інфляції за період з 25.04.2007р. по 30.11.2007р. складає - 15 636,77грн., а також три проценти річних з простроченої суми, що за період з 25.04.2007р. по 30.11.2007р., складає - 2 745,12 грн., пред’явлені до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 193, 230-232 ГК України, ст. 526, ЦК України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” суд:
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Південно-Українська лізингова компанія”, м. Запоріжжя, вул.Космічна, 122 (р/р 26005055892777 в ФКБ ЗРУ “Приватбанк” м. Запоріжжя, ЕДРПОУ 33471793, МФО 313399) на користь Закритого акціонерного товариства компанія Райз”, 03143, м. Київ, вул. академіка Заболотного, 152 (р/р 26004240016675 в ВАТ “Укрексімбанк”, м. Києва, МФО 322313, ЕДРПОУ 13980201) 151813 (сто п’ятдесят одна тисяча вісімсот тридцять) грн. 34 коп. основного боргу, 14794 (чотирнадцять тисяч сімсот дев’яносто чотири) грн. 52 коп. суми пені, 15636 (п’ятнадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 77 коп. суми індексу інфляції, 2745 (дві тисячі сімсот сорок п’ять) грн. 12 коп. суми 3 % річних, 1849 (одна тисяча вісімсот сорок дев’ять) грн. 90 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. оплати інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.
Видати наказ.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.
Суддя Н.С. Кутіщева