ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.08.11 Справа№ 5015/3627/11
За позовом: публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Львівська регіональна дирекція публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (надалі - Банк), м. Львів.
до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Тегош" (надалі –Товариство), м. Стрий,
за участю третьої особи:приватного підприємства "Меркурій" (надалі –Підприємство), м. Стрий,
про: стягнення 3 836 352,34 грн. шляхом звернення стягнення на майно.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:ОСОБА_1 –довіреність від 13.05.2011 року,
відповідача:не з’явився,
третьої особи:не з’явився.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Львівська регіональна дирекція публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Тегош", за участю третьої особи: приватного підприємства "Меркурій", про стягнення 3 836 352,34 грн. шляхом звернення стягнення на майно. Ухвалою від 01.07.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 20.07.2011 р. Розгляд справи відкладено на 29.08.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Між позивачем та третьою особою укладено генеральну угоду №31 від 25.03.2008 р. (надалі –Генеральна угода). На підставі Генеральної угоди позивач та третя особа уклали кредитний договір №10.45.-31/08-КД (надалі –Кредитний договір) та договір валютної кредитної лінії №10.44.-31/08-КЛ від 25.03.2008 р. (надалі –Договір валютної кредитної лінії). Внаслідок невиконання умов Кредитного договору та Договору валютної кредитної лінії у третьої особи виникла заборгованість перед позивачем у сумі:
- за Кредитним договором: 126 000,00 доларів США заборгованості за кредитом, 50 694,00 доларів США заборгованості за відсотками. Крім того, відповідачу нараховано 9 248,83 доларів США пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом;
- за Договором валютної кредитної лінії: 185 000,00 доларів США заборгованості за кредитом, 77 139,78 доларів США заборгованості за відсотками. Крім того, відповідачу нараховано 33 055,20 доларів США пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом.
В судовому засіданні 29.08.2011 року представник позивача пояснив, що суми пені зазначено помилково, вони включають в себе 2 573,36 доларів США пені та 6 675,47 доларів США –3% річних, за Кредитним договором, а також 17 536,21 доларів США пені та 15 518,99 доларів США –3% річних, за Договором валютної кредитної лінії.
З огляду на те, що у позивача виникло право вимоги до третьої особи, враховуючи факт укладення між позивачем та відповідачем іпотечного договору від 25.03.2008 р.(надалі –Іпотечний договір), позивач вимагає стягнення 481 137,81 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 3 836 352,34 гривень шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,2400 гектарів (кадастровий номер 2610200000040430006), що знаходиться за адресою: вулиця Д.Галицького, 169, місто Болехів, Івано-Франківська область.
Відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі у зв’язку з поданням ОСОБА_2 позову до публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та малого приватного підприємства "Меркурій", за участю: товариства з обмеженою відповідальністю "Тегош", у Стрийський міськрайонний суду про визнання недійсною генеральної угоди №31 від 25.03.2008 р., укладених на її підставі кредитних та іпотечних договорів. Однак, згідно із частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі лише в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. У відповідності з пунктом 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. З урахуванням наведеного, сторони не позбавлені права посилатись на недійсність договорів, пов’язаних із предметом спору, в ході розгляду господарським судом Львівської області даної справи. За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання і зупинення провадження у справі.
В судове засідання 29.08.2011 року представник відповідача не з’явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, причин неприбуття не повідомив, проти позову у встановленому порядку не заперечив. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
В судові засідання представник третьої особи не з’явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, причин неприбуття в судове засідання не повідомляв, проти позову у встановленому порядку не заперечив.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Львівська регіональна дирекція публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Тегош", за участю третьої особи: приватного підприємства "Меркурій", про звернення стягнення на заставлене майно. Рішенням господарського суду Львівської області №2/191 від 07.02.2011 року позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Тегош”, м. Стрий, вул. Базарна, 5А, Львівська область (ідентифікаційний код 22424918) на користь Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м. Київ, бул. Т.Шевченко/вул. Пушкінська, буд. 8/26 (ідентифікацій код 14359319) в особі відділення “Львівська регіональна дирекція” Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”, м. Львів, вул. Данилишина, буд. 4 (ідентифікаційний код 25258030) заборгованість по кредитному договору №10.45-31/08-КД від 25.03.2008р. та договору валютної кредитної лінії №10.44-31/08-КЛ від 25.03.2008р. на суму 516285,97 доларів США, 25500 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, а саме: будівлю автозаправочної станції за адресою м. Болехів, вул. Д.Галицького, 169, Івано-Франківська область, загальною площею 31,6 кв.м.
Зазначеним рішенням встановлено такі факти:
1. Між Банком та Підприємством генеральну угоду №31 від 25.03.2008 р. (надалі –Генеральна угода). За умовами Генеральної угоди Банк на положеннях та умовах цієї Угоди зобов’язується надавати клієнту (третя особа у справі) кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, договорах про надання гарантії, овердрафту та договорами про відкриття акредитиву, укладених у рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами.
2. На підставі Генеральної угоди між позивачем та третьою особою укладено кредитний договір №10.45.-31/08-КД (надалі –Кредитний договір) та договір валютної кредитної лінії №10.44.-31/08-КЛ від 25.03.2008 р. (надалі –Договір валютної кредитної лінії). Предметом Кредитного договору є надання Банком позичальникові (третя особа у справі) грошових коштів (кредиту) на таких умовах: сума кредиту –162 000,00 доларів США, строк користування - по 24 березня 2011 року, плата за користування кредитом –15% річних. За умовами Договору валютної кредитної лінії Банк надає позичальнику (третя особа у справі) грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної валютної кредитної лінії (кредит) з максимальним загальним лімітом 185 000,00 доларів США та сплатою процентів за користування кредитними коштами 14,5% річних строком по 24 березня 2009 року.
3. На виконання умов вищевказаних договорів, позивач надав третій особі обумовлені суми грошових коштів, що підтверджується меморіальними валютними ордерами №301_13 від 27.03.2008р., №301_5 від 27.03.2008р., №301_1 від 01.04.2008р., №301_1 від 04.04.2008р.
4. Сторонами у справі укладено іпотечний договір від 25.03.2008 р.(надалі –Іпотечний договір). Предметом цього договору є передача іпотекодавцем (відповідач у справі) іпотекодержателю (позивач у справі) в іпотеку нерухомого майна (надалі - предмет іпотеки), для забезпечення виконання поівному обсязі зобов’язань позичальника (третя особа у справі) перед іпотекодержателем за Генеральною угодою та договорами що будуть укладені на її підставі. Предметом іпотеки є:
1) будівля автозаправної станції, що знаходиться за адресою: івано-Франківська область, місто Болехів, вулиця Д.Галицького, 169, яка належить іпотекодержателю (відповідач у справі) на праві власності, і на яке, відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Загальна площа будівлі автозаправної станції складає 31,6 м2. Будівля автозаправної станції належиь іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 24.11.2001 р. за Р №1552 посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3. Волинського РНО. Право власності зареєстроване обласним бюро технічної інвентаризації в книзі №1 за номером запису 60 за реєстровим номером 3270476, що підтверджується реєстраційним посвідченням.
2) земельна ділянка площею 0,2400 гектарів (кадастровий номер 2610200000040430006), що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, місто Болехів, вулиця Д.Галицького, 169. Земельна ділянка належить іпотекодавцю (відповідач у справі) на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯД №851687, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 20.03.2006 р. за реєстровим №976, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3. Волинського РНО. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №02.07.295.00001 від 30.05.2007 р. Цільове призначення земельної ділянки, що передається в іпотеку –роздрібна торгівля та комерційні послуги.
У справі №2/191 позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки (земельну ділянку) не заявлялася.
Як убачається з поданого розрахунку позовних вимог та не спростовано відповідачем і третьою особою, заборгованість перед позивачем за зобов’язаннями з Кредитного договору становить 126 000,00 доларів США заборгованості за кредитом, 50 694,00 доларів США заборгованості за відсотками та з Договору валютної кредитної лінії становить 185 000,00 доларів США заборгованості за кредитом, 77 139,78 доларів США заборгованості за відсотками.
Доказів погашення заборгованості відповідачем не представлено, проти позову не заперечив.
При винесенні рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Між Банком та Підприємством виникли правові відносини на підставі Генеральної угоди, в силу укладених Кредитного договору та Договору валютної кредитної лінії. Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Банк надає клієнту кредитні кошти на умовах його забезпечення, строковості, повернення, плати за користування та цільового характеру використання (пункт 2.1 Генеральної угоди).
Пунктом 5.1 Кредитного договору та Договору валютної кредитної лінії визначено, що позичальник (третя особа) зобов’язаний повернути Банку отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та у порядку, встановлених кредитним договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктом 3.1 Кредитного договору та пунктів 13, 3.1 Договору валютної кредитної лінії, погашення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється в порядку та строки згідно Графіка повернення кредиту і сплати процентів, який є невід'ємною частиною Кредитного графіку.
Таким чином, вимога позивача про повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним є правомірною та відповідає умовам Кредитного договору та Договору валютної кредитної лінії. Як уже зазначалося, розмір заборгованості установлено рішенням господарського суду Львівської області №2/191 від 07.02.2011 року.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до пункту 8.1. Договору валютної кредитної лінії та Кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов’язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов цього договору більше 3 банківських днів, позичальник зобов’язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов’язань. При цьому якщо термін прострочення заборгованості з погашення кредиту та/або процентів складає менше 3 банківських днів –пеня не нараховується. Якщо прострочена заборгованість становить 4 і більше банківських днів пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобов’язань.
З урахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 2 573,36 доларів США за Кредитним договором та 17 536,21 доларів США за Договором валютної кредитної лінії за несвоєчасне виконання зобов’язань.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 675,47 грн. –3% річних, за Кредитним договором та 15 518,99 грн. –3% річних, за Договором валютної кредитної лінії.
Згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частини 2 статті 575 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Абзацом 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.
Якщо вимога за основним зобов’язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов’язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов’язання (абзац 2 статті 7 Закону України "Про іпотеку").
Згідно з абзацом 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Оскільки третя особа порушила умови Кредитного договору та Договору валютної кредитної лінії в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, то настають обставини, визначені пунктом 5.1 Іпотечного договору в частині виникнення права на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, обгрунтованими та підставними є вимоги позивача про стягнення за Кредитним договором: 126 000,00 доларів США заборгованості за кредитом, 50 694,00 доларів США заборгованості за відсотками, 2 573,36 доларів США пені, 6 675,47 грн. –3% річних, та за Договором валютної кредитної лінії: 185 000,00 доларів США заборгованості за кредитом, 77 139,78 доларів США заборгованості за відсотками, 17 536,21 доларів США пені, 15 518,99 грн. –3% річних, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, на який ще не зверталося стягнення.
Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду інших доказів про наявність обставин, що свідчать про належне виконання своїх обов’язків.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 572, 575, 589, 611, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 7, 33 Закону України "Про іпотеку", статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тегош" (адреса: вулиця Базарна, будинок 5, корпус А, квартира 2, місто Стрий, Львівська область, 82400; ідентифікаційний код 22424918) на користь публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (адреса: бульвар Т.Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26, місто Київ, 01004; ідентифікаційний код:14359319) заборгованість по кредитному договору №10.45-31/08-КД від 25.03.2008р. та договору валютної кредитної лінії №10.44-31/08-КЛ від 25.03.2008р. на суму 481 137,81 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 3 836 352,34 грн., 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 0,2400 гектарів (кадастровий номер 2610200000040430006), що знаходиться за адресою: вулиця Д.Галицького, 169, місто Болехів, Івано-Франківська область.
3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 01.09.2011 року.
Суддя Рим Т.Я.