КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-147/10                                                       Головуючий у 1-й інстанції:   Король О. П.     

Суддя-доповідач:  Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" липня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

                                        Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                      Файдюка В.В.,

суддів:                                                                            Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.

розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області Пелешок Валерія Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, –

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.  

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.01.2010 року позовні вимоги задоволенно.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник державної екологічної інспекції у Вінницькій області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В своїх апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

До суду апеляційної інстанції особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.09 року державним інспектором з охорони навколишнього середовища у Вінницькій області Пелешок В. О. при розгляді складеного 24.11.09 року протоколу № 009626 винесено постанову № 06/428 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 102 гривень.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції за захистом своїх прав.

Ленінський районний суд м. Вінниці в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України «орендодавцями водних об'єктів заальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації». Цією ж статтею передбачено, що право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення № 1 від 5 05.2002 року укладено з Жмеринською районною державною адміністрацією та погоджено з державним управлінням екології та природних ресурсів у Вінницькій області та обласним виробничим управлінням по меліорації, водному господарству «Облводгосп», тобто вимоги ст. 51 Водного кодексу України позивачем виконані.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України «Спеціальне водокористування - це забір води водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти».

ПП «Дельфін»здійснює використання води згідно ст. 1 Водного кодексу України, в яком розкрито суть термінів, які вживаються у цьому кодексі зокрема «використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб». Згідно цієї ж статті «водозабір» - це споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта. Відповідачем не надано суду доказів наявності такого водозабору на водоймі, який використовується підприємством «Дельфін»для потреб рибництва. Тобто для такого використання води суб'єкту господарювання спеціального дозволу не потрібно.

Суд погоджується з позицією з цього питання, яка зазначена в листі 4-46-434 від 08.04.2005 року Головного управління охорони, відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства (Головрибвод) Міністерства аграрної політики України, про те, що «згідно п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання штучне розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання здійснюється без забирання води та скидання використаних (стічних) вод на рибогосподарських водних об'єктах».

Відповідно до Водного Кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення. Дозвіл надає право на користування водними ресурсами і включає: ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. А тому як зазначено у вищезгаданому листі Головрибводу «Вирішення питань проведень рибогосподарської діяльності на водоймах дозволом на спеціальне водокористування не передбачено. Крім того, згідно ст. 48 Водного кодексу України пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних) не належить до спеціального водокористування, тобто видання дозволу на спеціальне водокористування з метою скиду води та вилову риби є незаконним».

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ВК України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин зворотними водами із застосуванням каналів. На переконання суду, спеціальне водокористування може мати місце лише за умови наявності трьох складових для потреб рибництва: забір води водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обґрунтування апеляційної скарги не містять обґрунтувань, які б викликали сумніви щодо винесеного рішення та слугували підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 41, 128, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у Вінницькій області –відмовити.

Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.01.2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                                                                                    В.В. Файдюк

Судді:                                                                                                           А.Ю. Коротких

                                                                                                                      Н.М. Літвіна