КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-721/10                             Головуючий у 1-й інстанції:     Добровольський В.В.     

Суддя-доповідач:  Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" липня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                       Файдюка В.В.,

суддів:                                                                             Ганечко О.М., Федотова І.В,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області на постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15 листопада 2010 року у справі за позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 05.11.2010 року звернулися до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до УПФУ у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 01.03.2010 року по день розгляду справи судом

Ухвалами Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 05 листопада 2010 року позовні вимоги за період з 01.03.2010 року по 04.05.2010 року залишено без розгляду.

Постановою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15 листопада 2010 року позовні вимоги з 04.05.2010 року по 15.11.2010 року задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни” в розумінні ст.1 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни” відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ “Про державний бюджет України” на відповідний рік.

ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік” збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року – 706,00 грн., з 01.07.2010 року – 709,00 грн.  

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Доводи апеляційної скарги Управління зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують, а посилання скаржника на відсутність бюджетних коштів обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені  ст. 46 Конституції України

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-  

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області –залишити без задоволення.

Постанову Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 15 листопада 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                     В.В. Файдюк

Судді:                                                                                                            О.М. Ганечко

                                                                                                                       І.В. Федотов