ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
15 серпня 2011 року 14:19 № 2а-9151/11/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
про скасування податкового повідомлення - рішення від 02 грудня 2010 року № 0001784310/0,-
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра»(далі – позивач, ПАТ КБ «Надра») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі –відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків) про скасування податкового повідомлення-рішення від 02 грудня 2010 року № 0001784310/0.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно застосовано штрафні санкції, оскільки порушення строків зарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) за платіжними дорученнями клієнтів банку в період дії в банку мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації не вважається порушенням з вини банку, внаслідок чого штрафні санкції, передбачені пп. 16.5.1. п. 16.5. ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не застосовуються.
Крім того, позивач зазначав, що оскільки порушення вчинено 02.02.2009 р., то застосування штрафних санкцій можливе лише до 09.02.2009 р., тобто до моменту введення у ВАТ КБ «Надра»мораторію.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що проведеною перевіркою було встановлено, що в порушення п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»з урахуванням п.п. 16.5.1. п. 16.5. ст. 16, п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачем порушено строк виконання платіжного доручення ЗАТ «Велта»на перерахування узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток страхових організацій за 2008 рік. Крім того, платіжне доручення було подано позивачу ЗАТ «Велта»до настання строку дії мораторію.
З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ КБ «Надра»з питань дотримання вимог податкового зобов’язання в частині своєчасності виконання платіжного доручення ЗАТ «Велта»на перерахування узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток страхових організацій за 2008 рік, за результатами якої складено акт перевірки № 599/43-10/20025456 від 18.11.2010 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).
Вказаним Актом встановлено порушення позивачем п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» в частині того, що банк зобов’язаний був виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, та п.п. 16.5.1. п. 16.5. ст. 16, п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині порушення строків виконання платіжного доручення ЗАТ «Велта»(затримка –372 дні) на перерахування узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток страхових організацій.
02 грудня 2010 року СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001784310/0, яким, на підставі вказаного Акту перевірки, зобов’язано ПАТ КБ «Надра»сплатити штрафні санкції у розмірі 75 000,00 грн.
За результатами оскарження вказаного рішення в адміністративному порядку, Державною податковою адміністрацією України рішенням № 10174/6/25-0215 від 02.06.2011 року в задоволенні скарги позивача відмовлено.
Зміст порушення, що призвело до застосування вказаних вище сум штрафних санкцій, викладено у розділі 3 Акту перевірки та полягає в тому, що ПАТ КБ «Надра», несвоєчасно виконано платіжне доручення ЗАТ «Велта»від 02 лютого 2009 року № 1 на суму 150 000,00 грн., у зв’язку з чим виникла заборгованість з податку на прибуток страхових організацій у сумі 150 000,00 грн., що в подальшому призвело до виникнення податкового боргу по податковому зобов’язанню з податку на прибуток страхових організацій у ЗАТ «Велта».
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181 - III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2181-III) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до пп. 16.5.1. п. 16.5. ст. 16 Закону № 2181-III за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося не внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Отже, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Згідно пп. 16.3.1. п. 16.3. ст. 16 Закону № 2181-III нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого пп. 16.5.3. п. 16.5. Закону № 2181 - III, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.
Відповідно до п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05 квітня 2001 року № 2346 - III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2346-ІІІ) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.
Згідно ч. 2 вказаного пункту банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.
Як встановлено матеріалами справи та не заперечується представниками сторін, Закрите акціонерне товариство «Велта»подало до ПАТ КБ «Надра»платіжне доручення від 02 лютого 2009 р. № 1 на суму 150 000,00 грн., дане платіжне доручення прийнято банком 02.02.2009 р., однак, протягом операційного часу в день надходження до бюджету кошти перераховані не були.
Постановою правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009 р. у ВАТ «КБ «Надра»було введено Тимчасову адміністрацію та призначено тимчасового адміністратора строком на один рік – до 10.02.2010 року.
Відповідно до положень Закон України «Про банки і банківську діяльність»від 07 грудня 2000 року № 2121-III (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон - № 2121-ІІІ) економічні нормативи –це показники, що встановлюються Національним банком України і дотримання яких є обов’язковим для банків; тимчасова адміністрація –це процедура, що застосовується Національним банком України при здійсненні банківського нагляду за обставин, передбачених цим Законом.
Згідно із ст. 85 вказаного Закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно - правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.
Суд, не заперечуючи факту введення тимчасової адміністрації у позивача та наявність заборони у нього здійснювати певні дії, звертає увагу на те, що платіжне доручення від Закритого акціонерного товариства «Велта»ним було отримано 02.02.2009 р., тобто до введення тимчасової адміністрації та призначення тимчасового адміністратора, а тому мало бути виконати протягом операційного часу в цей же день або не пізніше наступного у разі отримання платіжного доручення після закінчення операційного часу. ПАТ КБ «Надра»не надано належних доказів в підтвердження укладеного між банком та клієнтом договору, або інших доказів, які б свідчили про наявність між ними домовленості щодо інших строків перерахунку коштів.
Таким чином, в порушення вимог чинного законодавства Банком не було своєчасно виконано доручення клієнта, яке містилося в документі на переказ готівки, і таке порушення мало місце до дня введення мораторію, тобто до 10.02.2009 року.
Тому податковий орган вірно дійшов висновку про наявність підстав для застосування штрафних (фінансових) за порушення строків сплати податкового зобов'язання.
В той же час, відповідачем було невірно визначено розмір штрафних санкцій, що підлягають застосуванню до позивача.
Так, відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
А відповідно до п.п. 16.5.3. Закону № 2181-III до банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом:
- за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку;
- за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії.
Отже, в період дії в банку мораторію на задоволення вимог кредиторів штраф за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за платіжними дорученнями клієнтів банку не застосовуються.
В даному випадку, як вбачається з Акту перевірки до позивача були застосовані штрафні санкції за затримку тривалістю 372 дні – тобто за весь період затримки, включаючи період, протягом якого в банку тривав мораторій (з 10.02.2009 р. по 10.02.2010р.).
В той же час, період прострочки поза межами дії мораторію становить з 04.02.2009р. по 09.02.2009 р. включно, тобто 5 днів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства, фактично керувався не строками прострочки виконання платежів, допущеними банком поза межами строку дії мораторію, а фактичними строками невиконання Банком платіжного доручення клієнту банку, в тому числі і під час дії мораторію, нараховуючи таким чином штрафні (фінансові) санкції під час дії мораторію.
Оскільки позивач не допустив поза межами дії мораторію прострочки виконання платіжного доручення більше ніж на 30 днів, за порушення якого розмір штрафу складає 10% від суми несвоєчасно виконаного платежу, суд приходить до висновку, що відповідачем завищено суму штрафу, а правомірно нарахованими є штраф у розмірі 10%, тобто 15 000,00 грн. (150 000,00 грн.*10%).
Суд зазначає, що нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій у період дії мораторію суперечить меті введення мораторію - відновлення фінансового стану банку та не відповідає положенням пп. 16.5.3 Закону № 2181-III.
За таких обставин підлягають скасуванню податкове повідомлення - рішення щодо нарахування штрафу за прострочку платежу у сумі, що перевищує вищенаведений розмір, а саме: в частині нарахування штрафу у розмірі 60 000,00 грн. (75 000,00 грн. –15 000,00 грн.).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову
Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки орган державної податкової служби довів законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в частині нарахування штрафних санкцій у період дії мораторію.
На розподілі судових витрат позивач не наполягав.
Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 02 грудня 2010 року № 0001784310/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 60 000,00 гривень.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Патратій О.В.
Повний текст постанови складено та підписано: 18 серпня 2011 року.