ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без розгляду
27 липня 2011 року № 2а-8406/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., при секретарі судового засідання Сервачинській І.М., за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: Сальника С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доКабінету Міністрів України
провизнання незаконними та нечинними положень абз. 1 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2007р. № 1331,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2011 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та нечинними положень абз. 1 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 р. № 1331.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2011 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду.
24 червня 2011 року позивачем було направлено на адресу суду поштою заяву про поновлення строку звернення до суду, для вирішення якого судом відповідно до ч. 2 ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України призначено судове засідання.
Заява про поновлення строку звернення до суду обґрунтована тим, що про протиправність положень оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 р. № 1331 позивач дізнався лише 24.05.2011 р. під час судового розгляду справи про виплату грошового забезпечення.
В судовому засіданні позивач підтримав подане клопотання та зазначив також, що текст оскаржуваних положень постанови Кабінету Міністрів України викладено незрозуміло, тому він не міг одразу після звернення до відповідних органів за призначенням та виплатою грошового забезпечення визначити протиправний характер зазначених положень цієї постанови.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на те, що текст спірної постанови було офіційно оприлюднено у листопаді 2007 року, тому з вказаного моменту позивач міг дізнатись про її зміст та вирішити питання про необхідність звернення до суду. Крім того представник відповідача зазначав, що позивач звертався за виплатою грошової допомоги на підставі спірної постанови ще у вересні 2008 року, тому ще з того часу міг дізнатись про її зміст та оскаржити до суду.
З огляду на наведене представник відповідача вважає подане клопотання необґрунтованим та просив суд відмовити в його задоволенні.
Вирішуючи подане клопотання суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).
Відповідно до ч. 2 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави, зокрема, для залишення її без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції від 01.09.2005 р., яка була чинною на момент прийняття оскаржуваної постанови, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта, тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку, про що вказано, зокрема у листі Вищого адміністративного суду України від 05.07.2011 р. № 945/11/13-11.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем оскаржується абзац 1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів».
Вказана постанова є нормативно-правовим актом, оскільки нею встановлюються загальні правила поведінки (умови та механізм виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, поранення чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів), її положення поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на багаторазове застосування.
Нормативно-правовий акт вважається доведеним до відома громадськості з моменту його опублікування у друкованих засобах масової інформації.
Суд звертає увагу на те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331 була офіційно опублікована в офіційному виданні –газеті «Урядовий кур'єр»вiд 28.11.2007р. № 223.Тобто, з моменту офіційної публікації спірної постанови - 28 листопада 2007 року - позивач міг ознайомитись з його змістом та, відповідно, дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, як зазначено у позовній заяві, позивач 15.11.2008 р. звертався до управління інформації Адміністрації державної прикордонної служби України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 року № 1331.
Вищезазначене свідчить про те, що принаймні в листопаді 2008 року позивач був обізнаним з положенням оскаржуваної постанови, а відтак, міг або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд також підкреслює, що строк оскарження нормативно-правового акту починається з дня опублікування акта, не зважаючи на те, що особа, на яку поширюється його дія, фактично ознайомилась з ним пізніше.
Аналогічна правова позиція викладена також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.03.2011р. по справі № К-39787/10.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом 06 червня 2011 року (шляхом направлення поштою даної позовної заяви), тобто після закінчення встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції від 01.09.2005 р.) річного строку для звернення до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2453-VI) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відтак, при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду судом застосовуються положення ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції від 30.07.2010р., чинній на час вчинення даної процесуальної дії.
З огляду на вищевказане суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду не підлягає задоволенню, а адміністративний позов відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України слід залишити без розгляду.
Суд вважає за необхідне вказати, що залишення даної позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права на судовий захист, оскільки виходячи з принципу законності, закріпленого у частині 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Тож, у випадку невідповідності оскаржуваних положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331 Закону України «Про розвідувальні органи України»та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд при вирішенні спору стосовно розміру грошової допомоги, що підлягає виплаті позивачу, має право застосувати положення вказаних законодавчих актів, які мають вищу юридичну силу.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ч. 2 ст. 99, ст. 100, ст. 102, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
У Х В А Л И В:
1. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
2. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та нечинними положень абз. 1 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів».
3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому надіслані після спливу терміну для оскарження даної ухвали. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати сторонам.
Роз’яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права звернутися до адміністративного суду в загальному порядку з клопотанням про поновлення строку звернення до суду та обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Патратій