РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2011 р.                                                                Справа № 8/28-50  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої  судді                                                         Олексюк Г.Є.

суддів                                                                             Сініцина Л.М.  
 суддів                                                                             Гудак А.В.

при секретарі судового засідання  Михайлюк К.В. 

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду  апеляційну скаргу відповідача   Приватний підприємець ОСОБА_2   на  ухвалу  господарського суду Волинської області від 30.03.11 р.

у справі № 8/28-50 (суддя   Кравчук Антоніна Михайлівна )

за скаргою ФОП ОСОБА_2 на дії відділу ДВС Луцького районного управління юстиції  у справі

позивач  Публічне акціонерне товариство "Кредобанк"

відповідач  Приватний підприємець ОСОБА_2
відповідач  Приватне підприємство "Оланд"

про стягнення в сумі 322 400 грн. 50 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача 1,2-  не з'явився

представника  ДВС -не з"явився

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 30 березня 2011 року у справі № 8/28-50 (суддя Кравчук А.М.) відхилено скарги  підприємця ОСОБА_2 на дії відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції по справі № 8/28-50 від 14.02.2011 року та від 22.02.2011 року про скасування висновків про ринкову вартість об’єктів оцінки, проведених ТзОВ «Атлант». Відмовлено в поновлені підприємцю ОСОБА_2 пропущеного строку для подання скарги від 28.02.2011 року на дії ВДВС Луцького РУЮ при призначенні експерта та скасування постанови від 06.10.2010 року про призначення експерта. Залишено без розгляду скаргу підприємця  ОСОБА_2 на дії ВДВС Луцького РУЮ від 28.02.2011 року при призначенні експерта та скасування постанови від 06.10.2010 року про призначення експерта.

Відхиляючи скарги ОСОБА_2 від 14.02.2011 року та від 22.02.2011 на дії відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції по справі № 8/28-50 та про скасування висновків про ринкову вартість об’єктів оцінки, проведених ТзОВ «Атлант» ,місцевий господарський суд дійшов висновку, що скаржник фактично оскаржує висновки експерта-оцінювача, який не є органом Державної виконавчої служби, а таке оскарження не може здійснюватись за правилами ст. 121-2 ГПК України . Відмовляючи у поновленні пропущеного строку та залишаючи без розгляду скаргу  підприємця ОСОБА_2 від 28.02.2011 року на дії ВДВС Луцького РУЮ від 28.02.2011 року при призначенні експерта та скасування постанови про призначення експерта, суб»єкта оціночної діяльності –суб»єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 06.10.2010 року, суд вважав, що скаржником пропущено строк для звернення із даною скаргою та не вбачав поважності причин його пропуску.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на означену ухвалу подано апеляційну скаргу, якою вважає її незаконною, оскільки суд неповно з»ясував всі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми процесуального права.  Вказує на порушення місцевим господарським судом вимог ст.64 Господарського процесуального кодексу України в частині строків винесення та надіслання сторонам ухвали про порушення провадження у справі та необґрунтованого об»єднання в одне провадження його трьох скарг. На думку апелянта, необґрунтованим є висновок місцевого господарського суду, що оскарження оцінки майна боржника не може здійснюватись за правилами ст. 121-2 ГПК України та вважає, що суд проігнорував основну підставу для скасування висновків про ринкову вартість об»єктів оцінки ,що її здійснено не уповноваженою особою. Стверджує, що судом залишено поза увагою доводи скаржника про те, що ним особисто листа із ВДВС Луцького РУЮ з постановою про призначення експерта від 06.10.2010 року  не отримано, та він довідався про винесення даної постанови лише після  отримання 11.02.2011 року її копії у державного виконавця, а з скаргою до суду звернувся 28. 02.2011 року, тобто, в межах десятиденного строку, який передбачений для звернення із скаргою. Також, з огляду на положення ст.80 ГПК України вважає необґрунтованим залишення судом його скарги без розгляду у зв»язку із відмовою у поновленні пропущеного строку.

Скаржник, відділ державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції, ВАТ "Кредобанк" в особі Волинської філії ВАТ "Кредобанк", приватне підприємство "Оланд" не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду.

Поряд з тим, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції,   а також з огляду на те, що копії ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2011року про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення судового засідання на 22.08.2011року надіслано на адреси  учасників судового процесу  рекомендованою кореспонденцією (про що свідчить відповідний  реєстр Рівненського апеляційного господарського суду за 11.08.2011 року), апеляційний суд вважає, що учасники судового процесу  належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність скаржника та представників  сторін.

Відповідно до ч.5 ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені  у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч.6 ст.106 ГПК України).

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваної ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області від 12.03.2009 року  у справі №8/28-50  стягнуто солідарно з підприємця  ОСОБА_2 та приватного підприємства "Оланд" на користь відкритого акціонерного товариства „Кредобанк” в особі Волинської філії ВАТ „Кредобанк” 285000 гривень основного боргу, 10062,08 гривень заборгованості по відсотках за користування кредитом, 27222,95 гривень пені за несвоєчасне погашення кредиту, 115,47 гривень пені за несвоєчасну сплату відсотків,  3224,01 гривень в повернення витрат по сплаті державного мита, 118 гривень в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 325742,51 гривень.

На виконання рішення видано наказ № 8/28-1 від 23.03.2009 року, який отримано представником  стягувача  31.03.2010 року.

В силу ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи ухвали господарського суду Волинської області  від 01.09.2010 року ( а.с. 52) постановою заступника начальника  ВДВС Луцького управління юстиції від 10.08.2010 року відкрито виконавче провадження про солідарне стягнення з підприємця ОСОБА_2 та ПП «Оланд» на користь ВАТ «Кредобанк» 325742,51 гривень.

Скаржник – підприємець  ОСОБА_2 звернувся в господарський суд Волинської області із : скаргою  від 14.02.2011 року (отримана судом 14.02.2011 року), у якій  просить визнати недійсними наслідки виконавчих дій заступника начальника ВДВС Луцького РУЮ Шумчука В.Г. при проведенні оцінки будівлі торгово – виробничої бази загальною площею 944, 7 кв. м. та земельної ділянки площею 0, 1791 га та скасувати висновок про ринкову вартість об’єкта оцінки, проведеного ТзОВ «Атлант»; скаргою від 22.02.2011 року (отримана судом 23.02.2011 року), у якій просить визнати недійсними наслідки виконавчих дій заступника начальника ВДВС Луцького РУЮ Шумчука В.Г. при проведенні оцінки земельної ділянки  площею 0, 1200 га за адресою: с. Рованці Луцького району та скасувати висновок про ринкову вартість об’єкта оцінки, проведеного ТзОВ «Атлант»; скаргою від 28.02.2011 року (отримана судом 28.02.2011 року), у якій просить поновити пропущений з поважних причин строк для подання скарги та визнати недійсними наслідки виконавчих дій заступника начальника ВДВС Луцького РУЮ Шумчука В.Г. при призначенні експерта, суб’єкта оціночної діяльності  - суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та скасувати постанову від 06.10.2010 року про призначення експерта.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про виконавче провадження", ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції, яка діяла на час прийняття постанови) для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при необхідності - кількох спеціалістів або експертів, для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Частина 6 ст. 14 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що копія постанови про призначення у виконавчому провадженні експерта або  спеціаліста у 3-денний строк з дня її винесення надсилається сторонам з метою забезпечення прав сторін, визначених ст. 11-1 Закону, зокрема, права брати участь у провадженні виконавчих дій, висловлювати свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, в т.ч. при проведенні експертизи.

Порядок надсилання постанов боржнику визначений в ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" і зумовлює наявність супровідного листа, відповідно з яким відправляється кореспонденція. Цією нормою також передбачено, що такі матеріали відправляються простою кореспонденцією, що  зумовлює наявність у відправника поштової квитанції або опису відправленої кореспонденції на певну дату, завіреного штемпелем поштового відділення.

Так, 06.10.2010 року державним виконавцем відділу ДВС Луцького районного управління юстиції  винесено постанову про призначення експерта, суб»єкта оціночної діяльності –суб»єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, пунктами 1,2 якої призначено експертом,суб»єкта оціночної діяльності –суб»єкта господарювання  ОСОБА_5 та доручено експерту надати звіт про оцінку майна (будівлі торгово-виробничої бази та двох земельних ділянок) ( а.с.79)

Супровідним листом № 24445 від 07.10.2010 року вказана постанова направлена експерту, боржнику та стягувачу для виконання та відома ( а.с.78).

24.01.2011 року та  01.02.2011 року ТзОВ «Атлант»  (оцінювач ОСОБА_5) складено висновки : про ринкову вартість об’єкта оцінки - будівлі торгово – виробничої бази загальною площею 944, 7 кв. м. та земельної ділянки площею 0, 1791 га. (а. с. 60) та  експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0, 1200 га. (а. с. 70).

Означені звіти з супровідними листами від 01.02.2011 року та від 03.02.2011 року (а.с.59,68) напралені державним виконавцем скаржнику та стягувачам для відома.

Як вбачається із повідомлень поштамта від 18.03.2011 року рекомендовані листи від 11.10.2010 року на ім»я ОСОБА_2 вручені адресату особисто 14.10.2010 року, а рекомендований лист від 03.03.2011 року повернутий 16.03.2011 року за терміном зберігання на зворотню адресу.

Частина 1 ст.121-2 ГПК України встановлює, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Частина 1 статті 53 ГПК України передбачає, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Наведена норма не пов’язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

За приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правильно оцінив наявні у справі письмові докази: супровідні листи про направлення скаржнику постанови від 06.10.2010 року та звітів від 24.01.2011 року та  01.02.2011 року та повідомлення поштамта від 18.03.2011 року та обґрунтовано відмовив скаржнику в поновлені пропущеного строку для подання скарги  на дії ВДВС Луцького РУЮ при призначенні експерта та скасування постанови від 06.10.2010 року про призначення експерта.

Між тим, скаржником означених доказів не спростовано та його доводи про неотримання постанови від 06.10.2010 року та поважність причин пропусту строку для звернення зі скаргою на дії державного виконавця є непереконливими.

Поряд з тим, апеляційній суд не погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що висновки про ринкову вартість об»єктів оцінки здійснено не уповноваженою особою.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема, суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Частинами 1, 2 ст.18 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

За правилом статті 12 "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб’єкта оціночної діяльності.

Тобто, призначення у порядку ст. 14 Закону України "Про виконавче провадження" суб'єкта оціночної діяльності, який відповідає вимогам ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" для оцінки майна зобов'язує останнього надати звіт про оцінку цього майна (акт оцінки майна) підписаний оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна та скріплений печатками і підписами керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Звіти про оцінку підписані оцінювачем ОСОБА_5, якій видано сертифікат суб»єкта оціночної діяльності № 8595, виданий ФДМ України 27.05.2009 року та який діє до 27.05.2012 року, та скріплені печаткою та  керівника суб’єкта оціночної діяльності – ТзОВ «Атлант».

Колегія суддів погоджується і з висновком місцевого господарського суду про те, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу, який може бути предметом оскарження в господарському суді.

Висновок спеціаліста за своєю правоою природою не є дією або актом ВДВС, який створює певні юридичні наслідки, а отже може бути оспорено окремо, а не в порядку ст. 121-2 ГПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає правомірним відхилення скарги  підприємця ОСОБА_2 на дії відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції по справі № 8/28-50 від 14.02.2011 року та від 22.02.2011 року про скасування висновків про ринкову вартість об’єктів оцінки, проведених ТзОВ «Атлант».

Поряд з тим, апеляційний суд знаходить обґрунтованими доводи апеляційної скарги про наявність порушення норм процесуального закону, що мали місце під час розгляду скарг.

Ухвалами місцевого господарського суду від:  15.02.2011 року (а.с.53), 25.02.2011 року (а.с. 63), 28.02.2011 року ( а.с.73) призначено розгляд означених скарг на 02.03.2011 року.

За статтею  64 ГПК України суддя, прийнявши  заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Ухвали про призначення скарг до розгляду місцевим господарським судом винесено в межах строків, встановлених ст.64 ГПК України, однак, у матеріалах справи відсутні дані про направлення ухвал від 25.02.2011 року та 28.02.2011 року скаржнику, ПП «Оланд»  та  ВАТ «Кредобанк» .

В подальшому, ухвалами від 02.03.2011 року,16.03.2011 року розгляд скарг відкладався у зв»язку із невиконанням скаржником вимог господарського суду про направлення копії скарг ПП «Оланд» та неявкою у судове засідання скаржника та інших учасників судового процесу.

          Означені ухвали направлялися на адресу всіх учасників судового процесу наступного дня після їх винесення, про що свідчать відповідні відмітники на звороті цих процесуальних документів.

Частина 3 ст.58 ГПК України надає право судді має  об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Апеляційний суд знаходить правильними дії суду першої інстанції з метою процесуальної економії   об»єднання скарг ФОП ОСОБА_2 в одне провадження, однак констатує, що судом помилково не було зазначено про таке об»єднання у ухвалах про призначення скарг до розгляду або у ухвалі, винесеній по результатах  їх розгляду.

Однак, відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України колегія суддів вважає, що дані порушення не призвели до прийняття неправильного рішення та не можуть бути підставою для скасування або зміни ухвали господарського суду Волинської області від 30 березня 2011 року у справі № 8/28-50.

Керуючись  ст.ст.  99,101,103,105,106  ГПК України,  суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Волинської області від  30 березня 2011 року у справі № 8/28-50 залишити без змін,а апеляційну скаргу  фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку .

Головуюча  суддя                                                                         Олексюк Г.Є.

Суддя                                                                                              Сініцина Л.М.  

Суддя                                                                                              Гудак А.В.