КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2011                                                                                           № 6/42

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тарасенко К.В.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.08.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Чернігівський міжрайонний природоохоронний прокурор в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській області звернувся до господарського суду Чернігівської області  з позовною заявою про відшкодування 2105,45 грн. шкоди, заподіяної державі порушенням природоохоронного законодавства внаслідок пошкодження не призначених в рубку дерев до ступеня неприпинення росту.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 30.05.2011 року   в задоволенні позовних вимог Чернігівської міжрайонної природоохоронної прокуратури в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській області   відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду Чернігівської області,  позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 30.05.2011 року по справі № 6/42  скасувати  та  постановити нове рішення яким позовні вимоги  задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2011 року розгляд справи за апеляційною скаргою було призначено на розгляд у відкритому судовому засіданні на 23.08.2011 року об 11 год. 15 хв.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, та прийняте без повного з’ясування дійсних обставин справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

На підставі направлення №804 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Малим М.В., Сичовим О.В. та Величко Р.М. з 31 серпня по 10 вересня 2010 року проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства державним підприємством „Остерський військовий лісгосп”.

Відповідно до п.4.8 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів               господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р.  N 464, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 січня 2009р. за N 18/16034 (далі - Порядок №464) за  результатами  проведеної  перевірки,  в  тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства.

За результатами даної перевірки складено акт №228 від 10.09.2010, в якому також зазначено, що він направлений рекомендованим листом з повідомленням №10-06/2889 від 14.09.2010р.

В якості доказу направлення відповідачу акту перевірки №228 в матеріалах справи міститься копія картки обліку вихідної документації, в якій зазначено, що 14.09.2010 року позивачем за вихідним номером 10-06/2889 направлено відповідачу акт перевірки №228.

Як встановлено судом першої інстанції вищевказана картка є внутрішнім документом обліку і реєстрації вихідної документації позивача, і не підтверджує факту направлення відповідачу документу саме рекомендованим листом. Належних і допустимих доказів відправлення  або вручення відповідачу акту перевірки №228 позивачем не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем порушено п. п. 4,21, 4,22 Порядку №464.

Відповідно до пунктів 4.23, 4,24, 4.25 Порядку №464 на  підставі  акта,  який  складено   за   результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Припис   щодо   усунення   порушень природоохоронного законодавства складається у двох примірниках, один з яких не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається керівнику суб'єкта господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, другий з підписом такої особи залишається в органі Мінприроди, який здійснював перевірку. У разі, якщо посадова особа або уповноважений нею представник суб'єкта господарювання відмовляється від отримання приписів особисто, припис відправляється рекомендованим листом.

Згідно двох розрахунків, складених позивачем 28.09.2010р. на підставі встановлених перевіркою фактів, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок пошкодження до ступеня неприпинення росту дерев не призначених до заготівлі, складає 586,45 грн. (кв.217) та 2105,45 грн. (кв.340), а всього 2691,90 грн.

Однак як вбачається з наявних матеріалів справи, вказані розрахунки відповідачу не направлялися. В свою чергу, за результатами проведеної перевірки відповідачем складені протоколи про адміністративні правопорушення га ім’я  ОСОБА_1 про те, що він допустив порушення встановленого порядку заготівлі деревини в кв. 217 вид 4 – 2,7 га, внаслідок чого державі заподіяна шкода в розмірі 586,45 грн та ОСОБА_2 про те, що він допустив порушення вимог пожежної безпеки в лісах в кв. 340 вид. 5 –7,9 га., що потягло за собою накладання штрафу у розмірі 136 грн.

02.09.2010р. та 08.09.2010р. Державною екологічною інспекцією в Чернігівській області винесено постанови №10-07/187 та №10-07/194 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 та ОСОБА_1

 Відповідно до ст.2 та ст.5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” №1264 від 25.06.1991, відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

 Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси які залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний час (земля, надра, води атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

          Згідно ст.1 Закону України “Про рослинний світ” від 09.04.1999 №591, відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослинного світу регулюються Конституцією України, законами України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про природно-заповідний фонд України”, Лісовим кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відносини у сфері охорони, використання та відтворення рослин і багаторічних насаджень сільськогосподарського призначення регулюються відповідним законодавством України.

Згідно ч. 4 ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 N1264-XII, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Однак враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позивачем було порушено процедуру накладання санкцій за порушення природоохоронного законодавства та порядок їх стягнення через те, що відповідачу не були направлені розрахунки заподіяної шкоди та порядок її відшкодування.

Оскільки право вимоги відшкодування заподіяної порушенням природоохоронного законодавства шкоди наступає після доведення до відома відповідача усіх обставин справи, виду та розміру заподіяної шкоди, як наслідок суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент звернення прокурора до суду, у відповідача не виникло обов’язку відшкодувати збитки саме в заявленій до стягнення сумі, а тому відсутні підстави стверджувати про порушення права позивача, яке підлягає захисту у обраний спосіб.

Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

За загальними підставами цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, остання, відповідно до приписів ст. 1166 Цивільного кодексу України, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність у вигляді відшкодування шкоди може бути застосована при наявності складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки особи, настання шкоди, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 30 травня 2011 року у справі № 6/42  відповідає дійсним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної природоохоронної прокуратури в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській області  на  рішення господарського суду Чернігівської області від 30 травня 2011 року   по справі № 6/42   –  залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області  від  30  травня 2011 року  по справі №  6/42  - без змін.

3.  Матеріали справи № 6/42  повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді