ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.11                                                                                           Справа№ 5015/2828/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання  Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства «Модена», с. Соснівка, Дубенського району Рівненської області

до відповідача: Золочівської міської ради Львівської області, м. Золочів Львівської області

третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне Управління Державного казначейства України у Львівській області, м. Львів

про:  стягнення 114933 грн. 84 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:  не з’явився;

відповідача: ОСОБА_1 –представник на підставі довіреності № 124 від 08.06.2011 року;

третьої особи: не з’явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 25.05.2011 року порушено провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Модена»(надалі по тексту рішення - позивач) до Золочівської міської ради Львівської області (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 114933 грн. 84 коп., з яких: 98595 грн. 60 коп. - борг, 8792 грн. 20 коп. - пеня, 5767 грн. 84 коп. -  втрати від інфляції та 1598 грн. 20 коп. –3 % річних, за участю третьої особи що не заявляє самостій6них вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного Управління Державного казначейства України у Львівській області (надалі по тексту рішення –третя особа). Розгляд справи призначено на 23.06.2011 року.

В судовому засіданні 23.06.2011 року позивач засідання суду не  з’явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи від 15.06.2011 року. Відповідач проти позову заперечує,  з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 1121 від 22.06.2011 року. Розгляд справи відкласти на  18.07.2011 року.

В судовому засіданні 18.07.2011 року позивач в засіданні суду подав письмове заперечення на відзив на позовну заяву від 14.07.2011 року. Крім цього, просив суд стягнути із відповідача на його користь 11500 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката. Відповідач проти позову заперечив повністю. Розгляд справи відкладено на  25.07.2011 року.

В судове засідання 25.07.2011 року позивач та третя особа в судове засідання  не з’явилися. Відповідачем подано письмове пояснення щодо позовних вимог № 1391 від 22.07.2011 року, клопотання про витребування додаткових доказів у позивача № 1390 від 22.07.2011 року та клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України № 1389 від 22.07.2011 року. На підставі ст. ст. 69, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України  розгляд справи відклав на 08.08.2011 року.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз’яснено зміст ст. ст. 20, 22  Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов’язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

08.08.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 12.08.2011 року.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне.

02.08.2010р. між  позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Модена», в особі виконавчого директора Пеленьо Романа Івановича, (підрядник) та відповідачем - Золочівською міською радою, в особі міського голови Зубара В.В., (замовник) укладено договір підряду № 12-Р. За умовами вказаного договору, згідно п.1.1., замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: м. Золочів, вул. Мазепи, 1-а. Загальна вартість робіт, доручення для виконання за цим договором орієнтовно складає: 21 400 (Двадцять одну тисячу чотириста) гривень 00 коп. (п.3.1. договору підряду). Згідно п. 5.2. вказаного договору, роботи, передбачені цим договором, повинні бути виконанні у термін до 31 грудня 2010р.

Пунктом 3.2. цього договору передбачено, що розрахунок за виконані роботи по чинному договору проводиться замовником згідно форм КБ-2, КБ-3.

На виконання умов вказаного договору підряду позивачем проведено підрядні роботи, що підтверджується актом № 1 приймання-передачі будівельних робіт форми КБ-2в за 03.11.2010р. по договору підряду від 02.08.2010р. №12-Р на суму 18 192,00 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 03.11.2010р. форми КБ-3 по договору підряду від 02.08.2010р. №12-Р на суму 18 192,00 грн. Вказані довідка від 03.11.2010р. та № 1 від 03.11.2010р. приймання-передачі будівельних робіт підписані зі сторони відповідача.

Позивач зазначає, що в процесі формування позовної заяви ним було виявлено та усунуто помилку у підрахунках вартості виконаних робіт, у зв’язку з чим вартість виконаних робіт в односторонньому порядку зменшена і становить 17 533,20 грн. У зв’язку з цим, перескладена довідка форми КБ-3 та акт приймання-передачі будівельних робіт КБ-2в на суму 17 533,20 грн. Останні зі сторони відповідача не підписані.

Згідно п. 3.3. договору, розрахунок за виконані роботи проводиться не пізніше п’яти днів після завершення підрядником робіт згідно форми КБ-2, КБ-3. Підрядник погоджує із замовником вартість ремонтних робіт. У разі перевищення кошторису, підрядник зобов’язаний попередньо в письмовій формі повідомити про це замовника (п.3.4. договору).      

Таким чином, позивачем свої зобов’язання перед відповідачем виконано в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи. Натомість, відповідач у відповідності до умов договору, не повів в повному обсязі розрахунок за виконані роботи.

02.08.2010р. між  позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Модена», в особі виконавчого директора Пеленьо Романа Івановича, (підрядник) та відповідачем - Золочівською міською радою, в особі міського голови Зубара В.В., (замовник) укладено договір підряду № 16-Р. За умовами вказаного договору, згідно п. 1.1., замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: м. Золочів, вул. С. Стрільців, 26-в. Загальна вартість робіт, доручення для виконання за цим договором орієнтовно складає: 22 135 (Двадцять дві тисячі сто тридцять п’ять) гривень 00 коп. (п.3.1. договору підряду). Згідно п.5.2. вказаного договору, роботи, передбачені цим договором, повинні бути виконанні у термін до 31 грудня 2010р.

Пунктом 3.2. цього договору передбачено, що розрахунок за виконані роботи по чинному договору проводиться замовником згідно форм КБ-2, КБ-3.

На виконання умов вказаного договору підряду позивачем проведено підрядні роботи, що підтверджується актом № приймання-передачі будівельних робіт форми КБ-2в за 03.11.2010р. по договору підряду від 02.08.2010р. № 16-Р на суму 21 347,00 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 03.11.2010р. форми КБ-3 по договору підряду від 02.08.2010р. № 16-Р на суму 21 347,00 грн. Вказані довідка від 03.11.2010 р. та № 1 від 03.11.2010 р. приймання-передачі будівельних робіт підписані зі сторони відповідача. Позивач зазначає, що в процесі формування позовної заяви ним було виявлено та усунуто помилку у підрахунках вартості виконаних робіт, у зв’язку з чим вартість виконаних робіт в односторонньому порядку зменшена і становить 20 565,60 грн. У зв’язку з цим, перескладена довідка форми КБ-3 від 03.11.2010р. та акт № від 03.11.2010р. приймання-передачі будівельних робіт КБ-2в на суму 20 565,60 грн. Останні зі сторони відповідача не підписані.

Згідно п. 3.3. договору, розрахунок за виконані роботи проводиться не пізніше п’яти днів після завершення підрядником робіт згідно форми КБ-2, КБ-3. Підрядник погоджує із замовником вартість ремонтних робіт. У разі перевищення кошторису, підрядник зобов’язаний попередньо в письмовій формі повідомити про це замовника (п.3.4. договору).      

Таким чином, позивачем свої зобов’язання перед відповідачем виконано в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи. Натомість, відповідач у відповідності до умов договору, не повів в повному обсязі розрахунок за виконані роботи.

06.08.2010р. між  позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Модена», в особі виконавчого директора Пеленьо Романа Івановича, (підрядник) та відповідачем - Золочівською міською радою, в особі міського голови Зубара В.В., (замовник) укладено договір підряду № 15-Р. За умовами вказаного договору, згідно п. 1.1., замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: м. Золочів, вул. Крилова, 29в. Загальна вартість робіт, доручення для виконання за цим договором орієнтовно складає: 65 708 (Шістдесят п’ять тисяч сімсот вісім) гривень 00 коп. (п.3.1. договору підряду). Згідно п. 5.2. вказаного договору, роботи, передбачені цим договором, повинні бути виконанні у термін до 31 грудня 2010р.

Пунктом 3.2. цього договору передбачено, що розрахунок за виконані роботи по чинному договору проводиться замовником згідно форм КБ-2, КБ-3.

На виконання умов вказаного договору підряду позивачем проведено підрядні роботи, що підтверджується актом приймання-передачі будівельних робіт форми КБ-2в за 03.11.2010 р. по договору підряду від 02.08.2010р. № 15-Р на суму 62 526,00 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 03.11.2010 р. форми КБ-3 по договору підряду від 02.08.2010 р. № 15-Р на суму 62526,00 грн. Вказані довідка від 03.11.2010 р. та № 1 від 03.11.2010 р. приймання-передачі будівельних робіт підписані зі сторони відповідача. Позивач зазначає, що в процесі формування позовної заяви ним було виявлено та усунуто помилку у підрахунках вартості виконаних робіт, у зв’язку з чим вартість виконаних робіт в односторонньому порядку зменшена і становить 60 496,80 грн. У зв’язку з цим, перескладена довідка форми КБ-3 від 03.11.2010 р. та акт № від 03.11.2010 р. приймання-передачі будівельних робіт КБ-2в на суму 60 496,80 грн. Останні зі сторони відповідача не підписані.

Згідно п. 3.3. договору, розрахунок за виконані роботи проводиться не пізніше п’яти днів після завершення підрядником робіт згідно форми КБ-2, КБ-3. Підрядник погоджує із замовником вартість ремонтних робіт. У разі перевищення кошторису, підрядник зобов’язаний попередньо в письмовій формі повідомити про це замовника (п.3.4. договору).      

Таким чином, позивачем свої зобов’язання перед відповідачем виконано в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи. Натомість, відповідач у відповідності до умов договору, не повів в повному обсязі розрахунок за виконані роботи.

Відтак, спір між сторонами виник у зв’язку з порушенням своїх договірних зобов’язань відповідачем по оплаті будівельних робіт по договорах підряду на загальну суму 114 933,60 грн., що послужило підставою для звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

В процесі розгляду справи позивачем заявлено від 14.07.2011 р. про визнання недійсними договорів підряду від 02.08.2010 р. № 12-Р, від 02.08.2010 р. № 16-Р та від 06.08.2010 р. № 15-Р з підстав обману, що суперечить законодавству, та застосування наслідків недійсності правочину, яке обґрунтовується положеннями ст. 83 ГПК України. Вирішення вказаного клопотання з наведенням доводів його вирішення  судом буде зазначено нижче.     

   Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими що не підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, у відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договори підряду від 02.08.2010 р. № 12-Р, від 02.08.2010 р. № 16-Р, від 06.08.2010 р. № 15-Р. За умовами вказаних договорів замовник доручив, а підрядник зобов’язався виконати капітальний ремонт покрівель даху житлових будинків.

Судом також встановлено, що на виконання вказаних договорів позивачем проведено підрядні роботи, виконання яких позивач обґрунтовує довідками форми КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, які згідно п. 3.3. договорів підряду, є підставами для розрахунків.

Оцінюючи матеріали справи, суд приходить до переконання, що згадані довідки форми КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в зі сторони відповідача підписані міським головою Зубарем В.В. та скріпленні печаткою виконавчого комітету, а не міської ради, аналогічно як і договори підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно ст. 318 Господарського кодексу України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану  підрядником відповідно до договору підряду,  оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому  посилатися  на  ці  відступи  від  умов  договору  або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у відповідності до п. 3.3. договорів підряду, розрахунки за виконанні роботи проводяться не пізніше п’яти днів після завершення підрядником робіт згідно форм КБ-2, КБ-3.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження проведеної оплати за роботи, виконанні позивачем. Наведене свідчить про невиконання замовником договірних зобов’язань щодо оплати прийнятих робіт від позивача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).   

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України,  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно із ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 Господарського кодексу України, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

У відповідності до п. 7.1. договорів підряду, у випадку порушення сторонами взятих на себе зобов’язань, винна сторона несе відповідальність у порядку та на умовах передбачених законодавством. У разі затримки здійснення розрахунків з підрядником за виконані згідно чинного договору роботи, замовник сплачує пеню у розмірі 0,05 % від вартості виконаних, але не оплачених робіт за кожен день прострочення, але не більше 10% від договірної ціни.        

Повністю встановивши усі обставини справи, надавши правову оцінку доказам, наявним у справі, якими сторони обґрунтовують свої доводи та заперечення, суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Частиною першою ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»регламентовано, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст. 142 Конституції України). Згідно ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України). Аналогічні приписи передбачені ч.1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за якими обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ст. 146 Конституції України, інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом. Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить  встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад; здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Чинним, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, Бюджетний кодексу України від 21.06.2001р. (надалі - Бюджетний кодекс України) регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Бюджети місцевого самоврядування, згідно ст. 2 Бюджетного кодексу України, є бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету. У відповідності до п. 13 ч. 4  ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою.

Статтею 61 Бюджетного кодексу України передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з цим Законом та законом про бюджетну.

Беручи до уваги наведенні вище законодавчі норми, а також враховуючи те, що стороною договорів підряду –замовником виступає орган місцевого самоврядування в особі голови, суд робить висновок що, вартість робіт, замовлених договорами підряду від 02.078.2010 р. № 12-Р, від 02.08.2010 р. № 16-Р та від 06.08.2010 р. № 15-Р,  підлягає фінансуванню з місцевого бюджету.     

Як вбачається з матеріалів справи,  Золочівською міською радою Львівської області ХХХХVІІ сесії V демократичного скликання прийнято рішення від 21.05.2010 р. № 1290 «Про місцевий бюджет м. Золочева на 2010 рік». Пунктом 2 вказаного рішення вирішено затвердити загальний обсяг видатків місцевого бюджету на 2010 рік у сумі  11 624,9 тис. грн., в тому числі, обсяг видатків загального фонду бюджету в сумі 9 175,2 тис. грн. та спеціального фонду бюджету –2 449,7 тис. грн., в тому числі бюджету розвитку  - 1 095,0 тис. грн., за функціональною ознакою (додаток № 2) та відомчою (додаток № 3) структурою бюджету. Пунктом 18.5. вказаного рішення передбачено, що голові міської ради брати бюджетні зобов’язання у 2010 році за загальним фондом, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, взятих на облік в УДК у Золочівському районі, в межах виділених асигнувань.       

У відповідності до положень ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розширеним відтворенням.

Як вбачається з додатку № 2 до рішення Золочівської міської ради Львівської області від 21.05.2010 р. 31290 «Видатки міського бюджету Золочівської міської ради на 2010 рік за функціональною структурою», по підрозділу бюджетної класифікації «Капітальний ремонт житлового фонду»за кодом бюджетного призначення 00112 розділу Житлово-комунальне господарство всього передбачено 350 000,00 грн., з них на споживання по видатках загального фонду передбачено 0,00 грн., по видатках на розвиток 350 000,00 грн. Разом з тим, пунктом 4 даного рішення затверджено перелік об’єктів (додаток №5), фінансування яких буде здійснюватися за рахунок коштів бюджету розвитку.

Судом досліджено наявний в матеріалах справи додаток № 5 «Перелік об’єктів, на які у 2010 році будуть проводитися видатки за рахунок коштів бюджету розвитку»в розрізі всього видатків за рік. Серед переліку вказаних об’єктів у додатку № 5 не передбачено об’єкти –житлові будинки, що знаходяться за адресою: м. Золочів, вул. Мазепи, 1-а, м. вул. С. Стрільців, 26-в, вул. Крилова, 29в, стягнення вартості ремонту покрівлі даху по яких, є предметом даного спору.

Натомість, як передбачено ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

За наведеного, суд приходить до переконання, що рішенням Золочівської міської ради Львівської області від 21.05.2010 р. № 1290 «Про місцевий бюджет м. Золочева на 2010 рік»не передбачено бюджетного асигнування на взяття бюджетних зобов’язань, стягнення вартості по яких є предметом даного спору.

Статтею 60 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»визначено, що державне казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів у порядку, визначеному Державним казначейством України за погодженням із Міністерством фінансів України, і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам.

Наказом державного казначейства України від 09.08.2004р. № 136 затверджено Порядок обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України (надалі - Порядок). Пунктом 1.4. Порядку передбачено, що останній поширюється на розпорядників і одержувачів бюджетних коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні.

Згідно п. 2.1. Порядку, розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов'язання за загальним фондом бюджету в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів), за спеціальним фондом бюджету в межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду та бюджетних асигнувань (у розрізі складових спеціального фонду відповідно до зведення показників спеціального фонду кошторису), установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів), виходячи з потреби в забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року та з урахуванням необхідності здійснення платежів для погашення бюджетних зобов'язань минулих періодів. Розпорядники бюджетних коштів подають до відповідного органу Державного казначейства України річний план державних закупівель (зміни до річного плану державних закупівель). Обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями в поточному році.

Відповідно до п. 2.2. Порядку, розпорядники бюджетних коштів за умови взяття зобов'язання протягом 7 робочих днів з дати його виникнення подають до відповідного органу Державного казначейства України Реєстр зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (додаток 1) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів та/або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов'язання.

Матеріалами справи не підтверджено, а відповідачем заперечується факт взяття третьою особою на облік спірних договорів підряду. Дана обставина також не спростована позивачем та третьою особою.  

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»та абз. 2 п. 6.1. Порядку передбачено, що будь-які зобов'язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та цим Законом (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини четвертої цієї статті), не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

За наведеного, суд приходить до переконання, що договірні зобов’язання підряду, які виникли між сторонами спору, не наділенні ознаками бюджетних зобов’язань. Тобто, міський голова Зубар В.В., який на момент укладення спірних договорів перебував у статусі розпорядника бюджетних коштів, спричинив виникнення зобов’язання без відповідних бюджетних асигнувань, що, у свою чергу, виключає виникнення між сторонами спору бюджетних зобов’язань, а отже свідчить про відсутність підстав для задоволення позову, заявленого до відповідача.

Матеріалами справи спростовується існування у відповідача перед позивачем  невиконаних бюджетних зобов’язань, які є предметом спору. Діяльністю відповідача не спричинено порушення прав позивача, за захистм яких останній звернувся до суду.  

Разом з тим, вирішуючи клопотання позивач від 14.07.2011р. про визнання недійсними договорів підряду від 02.08.2010р. №12-Р, від 02.08.2010р. №16-Р та від 06.08.2010р. №15-Р з підстав обману, що суперечить законодавству, та застосування наслідків недійсності правочину, яке обґрунтовується положеннями ст. 83 ГПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно вела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Матеріалами справи не підтверджується, позивачем не доведено наявності умислу в діях контрагента, істотність значення обставин, щодо яких позивача введено в оману, і сам факт обману.

В силу приписів ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім цього, положення ст. 83 ГПК України, наділяють суд правом щодо вчинення певних дій, зокрема виходу за межі позовних вимог, а не обов’язком, однак за наявності для цього правових підстав, що спростовано вище.

Разом з тим, визнання недійсними вказаних зобов’язань та застосування наслідків недійсності правочину жодним чином не сприятиме захисту порушених прав позивача.

В той же час, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду в загальному порядку з самостійним позовом на цей предмет.

У зв’язку з наведеним, вказане клопотання позивача судом відхиляється як безпідставне.    

Як зазначалось вище, позивачем заявлено до стягнення також штрафні санкції за порушення господарського зобов’язання.

Нарахування пені в розмір 8 972, 20 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 767,84 грн., 1 598,20 грн. - 3% річних є наслідком невиконання основного зобов’язання, відповідальність відповідача у справі за які судом спростована, тому для їх стягнення у суду немає жодних правових підстав.    

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений даною статтею. Враховуючи наведене, оскільки позивачем не доведено факту порушення відповідачами вимог чинного законодавства, та не доведено факту порушення його законних прав та інтересів діями відповідачів, суд прийшов до висновку про відсутність порушених прав позивача, які підлягають судовому захисту, та про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд вважає за необхідне відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 230, 526, 530, 546, 550, 610, 611, 624, 626, 629, 837, 853, 854  Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 23, 231, 322, 317 Господарського кодексу України, ст. 61 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 2, 26, 28, 42, 64, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 23, 60 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», ст. ст. 142, 143, 144, 146  Конституції України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Відмовити в задоволені позову Приватного підприємства «Модена»до Золочівської міської ради Львівської області про стягнення заборгованості в сумі 114 933 (Сто чотирнадцять тисяч дев’ятсот тридцять три) гривні 84 коп., з яких 98 595 (Дев’яносто вісім тисяч п’ятсот дев’яносто п’ять) гривень 60 коп. борг, 8 972 (Вісім тисяч дев’ятсот сімдесят дві) гривні 20 коп. пеня, 5 767 (П’ять тисяч сімсот шістдесят сім) гривень 84 коп. втрати від інфляції, 1 598 (Одна тисяча п’ятсот дев’яносто вісім) гривень 20 коп. 3% річних.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

        Суддя                                                                                                                     Матвіїв Р.І.