ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          

                                                  21.02.08                                                                                                         Справа № 17/26

    

За позовом: Виробничо-торгівельної фірми “Волиньбудкомплектація”,м. Нововолинськ

До відповідача:  ДП “Львіввугілля”, м. Сокаль

Про стягнення 40 056,00 грн.

                                                                                                       Суддя  У.І.Ділай

Представники :

Від позивача: Куровець М.В. –директор

Від відповідача: Золочівський В.П. –заст. директора з правових питань (Довіреність               № 8/4 від 02.01.2008р.), Крупіна Т.О. –заст. директора з правових питань (Довіреність № 8/5 від 02.01.2008р.)

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд суду поступила позовна заява Виробничо-торгівельної фірми “Волиньбудкомплектація”,м. Нововолинськ до відповідача ДП “Львіввугілля”, м. Сокаль про стягнення 40 056,00 грн.

Ухвалою суду від 30.01.2008р. дана позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 21.02.2008р.

Представник позивача надав суду Клопотання про збільшення суми позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі                              71 205,00 грн.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у Запереченні на позовну заяву № 1-9/219 від 19.02.2008р.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

У 2002 та 2003 роках між позивачем та шахтами “Лісова” та “Зарічна”, які згідно Наказу Міністерства палива та енергетики України від 27 березня 2003 року № 149, як відокремлені підрозділи, приєднані до ДП “Львіввугілля”, яке являється правонаступником всіх майнових прав та обов'язків вказаних шахт, укладено Договори підряду на виконання гірничо-прохідницьких робіт, а саме Договір від 25.07.2002 р., 01.09.2002 р., 01.10.2002 р., 01.11.2002 р., 01.12.2002 р., 01.01.2003 р. та 01.02.2003 р.

Гірничо-прохідницькі роботи позивачем були виконані в повному обсязі та в строки, обумовлені договорами, що підтверджено актами виконаних робіт.

За виконані роботи відповідач своєчасно не розрахувався, у зв’язку з чим ВТФ“Волиньбудкомплектація” звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення заборгованості за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.10.2003р. у справі                            № 4/1755-6/189 затверджено Мирову угоду від 20.10.2003 року між позивачем та відповідачем, згідно якої відповідач прийняв зобов'язання погасити заборгованість за  виконані роботи в розмірі 316 966,36 грн. до 31 січня 2004 року.

Однак, своїх зобов'язань по виконанню умов мирової угоди відповідач в повному обсязі не виконав, в погашення заборгованості за виконані роботи сплатив позивачу лише                             83 000,00 грн. Станом на 20.01.2008р. неоплаченим залишається борг в сумі 233 967,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 61 805,00 грн. інфляційних та 9 400,00 грн. 3 % річних за період з травня 2007 року по лютий 2008р.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідач у Запереченні посилається на ст. 61 Конституції україни, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

Рішенням Господарського суду від 17.09.2007р. у справі № 4/2136-18/127 частково задоволено позовні вимоги Виробничо-торгівельної фірми “Волиньбудкомплектація”,                      м. Нововолинськ до ДП “Львіввугілля”, м. Сокаль та присуджено до стягнення 110 500,00 грн інфляційних та 28 400,00 грн. 3 % річних. Постановою Львівського апеляційного господарського суду дане рішення залишено без змін.

Однак, заборгованість за надані позивачем послуги на сьогоднішній день залишається не оплаченою, а відтак зобов’язання відповідача щодо оплати виконаних робіт не припинилося.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання  припиняється  виконанням,  проведеним  належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Не береться судом до уваги і посилання відповідача на те, що обов’язок по своєчасному та повному виконанню виконавчих документів покладено на державну виконавчу службу, а відтак у нього відсутня вина щодо неналежного виконання виконавчих документів.  

Проте, законодавець у правовій нормі ст. 625 ЦК України не ставить в залежність наявність чи відсутність вини у боржника зі сплатою 3 % річних та інфляційних втрат.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про належне виконання ним зобов’язань щодо сплати заборгованості.

У  відповідності  з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України  та ст. 33 ГПК України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,   на   які   вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.   

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 526, 599, 610, 612, 625, ЦК України, ст. ст. 4-3, 7, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з ДП “Львіввугілля” (80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26. Р/р 26007051300037 в Червоноградській філії КБ «Приватбанк», МФО 325882, Ідентифікаційний код № 32323256) на користь Виробничо-торгівельної фірми “Волиньбудкомплектація” (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Сірка, 7/21. Ідентифікаційний код № 20120396) 61 805,00 грн. інфляційних, 9 400,00 грн. 3 % річних, всього 71 205,00 грн.; 700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з ДП “Львіввугілля” (80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26. Р/р 26007051300037 в Червоноградській філії КБ «Приватбанк», МФО 325882, Ідентифікаційний код № 32323256) в доход державного бюджету (р/р № 31119092800006 в УДК у Л/о, Отримувач –Держбюджет Личаківського району м.Львова, МФО 825014, код ЄДРПОУ 20807199) 12,05 грн. державного мита.

4.          Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Ділай У.І.