Справа  2-846/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          "02" вересня 2011 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді:                     Кушнірчук Р.О.,

при секретарі:                                  Протас І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, що діють також в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа –Управління –служби у справах дітей при органі опіки і піклування виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську ради про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення,   

В С Т А Н О В И В :

11 лютого 2011 р. позивачі звернулися із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа –Управління –служби у справах дітей при органі опіки і піклування виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську ради про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення.

Свої позовні вимоги обґрунтували тим, що 28 грудня 2010 року для своєї сім'ї, яка складається з 3-х осіб, отримали ордер на житлове АДРЕСА_1. Ордер було видано на підставі рішення Самарської районної у місті Дніпропетровську ради від 17.12.2010 року №531. Після отримання ордеру вони зареєструвались за адресою наданого житла і, маючи намір вселитись у зазначену квартиру, бо іншого жила у власності і користуванні вони не мають, в кінці грудня 2010 року приїхали до квартири, однак потрапити в неї не змогли, так як зазначену квартиру займали невідомі люди, які не впустили їх до квартири та відмовляються її звільнити. Їм стало відомо, що в квартирі проживають відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які за вказаною адресою не зареєстровані, а отже і проживають там не законно. Також із ними проживає їхні малолітні діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В позасудовому порядку врегулювати спір не вдається, відповідачі відмовляються в добровільному порядку виселитися із квартири, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивачі, з урахуванням останніх уточнень (а.с.61), просять суд у ним перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_2, шляхом виселення з неї ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 без надання їм іншого жилого приміщення.

27 квітня 2011 року відповідачі подали до суду заперечення проти позову, в якому вказали на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивачів, просили суд в задоволені позову відмовити.

Свої заперечення мотивували тим, що проживають в спірній квартирі з кінця 2000 року з дозволу попереднього наймача квартири, рідного дядька ОСОБА_9, в користуванні якого перебувала квартири. Так як дядько був направлений на роботу на крайню Північ Російської Федерації, він дозволив проживати в квартирі своєму племіннику, відповідачу ОСОБА_5 Також, за ОСОБА_9 була збережена броня на квартиру до 25 березня 2001 року. За час проживання в спірній квартирі вони сумлінно сплачували за комунальні послуги, правові підстави для їх виселення відсутні.

На підставі викладеного відповідачі просять суд в задоволенні позову відмовити (а.с.а.с. 25-26).

Представник позивачів в судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, обґрунтувавши позов з тих же підстав, що викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачі в судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним і на підставі цього просили суд в задоволенні позову відмовити. Зазначили, що проживають в спірній квартирі на законних підставах, а тому правових підстав для їх виселення не має.

Представник третьої особи, Управління –служби у справах дітей при органі опіки і піклування виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську ради, в судовому засіданні позовні вимоги позивачів підтримала у повному обсязі.

Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові докази у справі, суд  приходить до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що до 25 березня 2001 року ОСОБА_9 мав броню на квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується охоронним свідоцтвом № 129 (а.с. 27).

В 1985 році ОСОБА_9 разом із своєї сім’єю виїхав на проживання до крайньої Півночі Російської Федерації.

З 2000 року в квартирі АДРЕСА_2 за згодою ОСОБА_9 проживає відповідач ОСОБА_5 (а.с. 28).

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 10 серпня 2002 року (а.с. 34).

В шлюбі у відповідачів народилося троє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.а.с. 35, 36, 37).

Згідно відмітки, зробленої в їх паспортах, ОСОБА_4 зареєстрована АДРЕСА_3 (а.с. 31), ОСОБА_5 зареєстрований АДРЕСА_4 (а.с. 32).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 25 листопада 2006 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-КИ № НОМЕР_1 від 25 листопада 2006 року (а.с. 8).

19 червня 2007 року у позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, народилася дочка, ОСОБА_3 (а.с. 9).

28 грудня 2010 року позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їхній дочці ОСОБА_3, було видано ордер на житлове приміщення № 43, який було видано на підставі рішення Самарської районної у м. Дніпропетровську ради № 531 від 17 грудня 2010 року, за яким позивачі та їхня малолітня дочка отримали право на зайняття квартири АДРЕСА_2 (а.с. 5).

За змістом акту від 07 лютого 2011 року, в квартирі АДРЕСА_2 проживають відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_4 та їх малолітні діти: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 15).

Ці обставини не заперечувалися і сторонами в судовому засіданні.

Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами справи, суд виходить із наступного.

У відповідності до ст. 58 ЖК Української РСР, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті,  селищної, сільської Ради народних  депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Диспозицією ч. 2 ст. 64 ЖК Української РСР визначено, що до членів  сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом ч. 2 ст. 78 ЖК Української РСР, наймач вправі здати жиле приміщення в піднайом або поселити в нього  тимчасових  жильців  на  умовах  і в порядку,  передбачених статтями 91 - 99 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 ЖК Української РСР, наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім'ї наймача. Вселення тимчасових жильців на строк понад півтора місяця допускається за умови додержання розміру жилої площі, встановленого для надання жилих приміщень (частина перша статті 48). Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Положеннями ст. 99 ЖК Української РСР визначено, що піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на  займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.  У разі  припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім'ї, а також тимчасові жильці зобов'язані негайно звільнити займане  жиле  приміщення. У разі відмовлення  вони  підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що загрожують обвалом, - в адміністративному порядку.  Виселення провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Згідно до ч. 1 ст. 109 ЖК Української РСР, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

В дійсності, судом було встановлено, що квартира АДРЕСА_2 перебувала в користуванні ОСОБА_9, який в 1985 році мігрував до крайньої Півночі Російської Федерації, зберігши за собою право на проживання в спірній квартирі за правилами ст. 73 ЖК Української РСР. Строк дії броні на квартиру АДРЕСА_2 був встановлений до 25 березня 2001 року.

В кінці 2000 року в квартиру заселився відповідач ОСОБА_5, а згодом, після укладення шлюбу, і його дружина. Разом в них народилося троє малолітній дітей, які на даний час мешкають в квартирі.

ОСОБА_5 посилається на те, що заселився в спірну квартиру у якості члена сім’ї ОСОБА_9, а тому перебуває в квартирі на законних підставах. Однак з даним твердженням відповідача суд погодитися на може, оскільки вичерпний перелік членів сім’ї наймача, по ступеню їх спорідненості, приведено в ч. 2 ст. 64 ЖК Української РСР, яка не надає ОСОБА_5, який в ступені спорідненості доводиться ОСОБА_9 племінником, статусу члена його сім’ї.

Також, відсутні правові підстави визнавати ОСОБА_5 членом сім’ї ОСОБА_9, оскільки обидва разом не проживали і не вели спільного господарства. Відповідач ОСОБА_4 взагалі не отримувала дозволу на проживання в спірній квартирі.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_5 вселився в квартиру АДРЕСА_2 як тимчасовий мешканець, тобто без набуття права на житлове приміщення незалежно від часу проживання.

У зв’язку з тим, що строк броні на квартиру АДРЕСА_2, який було надано ОСОБА_9, скінчився, останній не скористався своїм правом і не зайняв житлове приміщення, залишившись разом із сім’єю проживати на території Російської Федерації, дія договору найму житлового приміщення припинилася, а тому, ОСОБА_5, як тимчасовий мешканець, разом із членами своєї сім’ї, підлягає виселенню із квартири без надання іншого жилого приміщення.

Крім того, на протязі всього часу свого мешкання у даній квартирі ОСОБА_5 не вживав жодних заходів щодо узаконення після закінчення броні свого проживання у цій квартирі, з позовом про визнання права власності на квартиру не звертався, питанні про скасування рішення виконавчого комітету Самарської районної у м. Дніпропетровську ради № 531 від 17 грудня 2010 року на підставі якого видавався ордер не ставив, а тому його твердження про законність зайняття ним з родиною вказаного приміщення є безпідставними та не мають під собою правового обґрунтування.  

На підставі наведеного, керуючись ст. 98, 99, 109 ЖК Української РСР, ст.ст. 57-64, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити.    

Усунути ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_2, шляхом виселення з неї ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 без надання їм іншого жилого приміщення.

Вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати по справі зі сплати державного мита 8,50 гривень та витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: