ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
29.09.06 р. Справа № 15/316пн
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом дочірнього підприємства „Маріупольське автотранспортне підприємство 11402” м. Маріуполь відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс”
до відповідача Маріупольської міської ради м. Маріуполь
про визнання права власності на самочинно відбудоване нежитлове приміщення.
за участю представників сторін:
від позивача: Косенко С.С. за довіреністю № б/н від 15.08.2006р.
від відповідача: не з’явився.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява дочірнього підприємства „Маріупольське автотранспортне підприємство 11402” м. Маріуполь відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс” до Маріупольської міської ради м. Маріуполь про визнання права власності на самовільно відбудоване нежитлове приміщення.
Ухвалою суду від 22.09.2006р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №15/316пд.
У судовому засіданні представником позивача було заявлено письмове клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв’язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалася фіксація судового процесу.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Відповідач надав до суду клопотання, в якому просить розглянути справу № 15/316пн без участі представника відповідача.
Позивач надав до суду клопотання, в якому просить судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на позивача.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на право користування земельною ділянкою та на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб під час будівництва спірного об’єкту.
Відповідач заперечень проти позовних вимог не надав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач – дочірнє підприємство „Маріупольське автотранспортне підприємство 11402” відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс”, згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-ДН №008702, виданого Маріупольською міською радою 23.06.1995р. є постійним користувачем земельної ділянки площею 3,520 га яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Зелінського, 89. Ця земельна ділянка надана позивачу в користування для обслуговування будівель та автотранспорту.
Вказаний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 153.
У 2006 році дочірнє підприємство „Маріупольське автотранспортне підприємство 11402” відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс” для більш ефективної роботи на зазначеній земельній ділянці здійснило будівництво нежитлового приміщення – заправної станції за № 39 (літера Ф-1) загальною площею - 24,9 кв. м., основною площею – 18,8 кв. м, допоміжною площею – 6,1 кв. м. без оформлення дозвільних документів в виконкомі Маріупольської міської ради та проектної документації.
У серпні 2006 року дочірнє підприємство „Маріупольське автотранспортне підприємство 11402” відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс” звернулося до комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Маріуполя з метою внесення змін до технічної документації та правовстановлюючих документів. Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації здійснило обстеження приміщення та видало новий технічний паспорт з відміткою про самочинне будівництво.
В зв’язку з відсутністю відповідних правоустановчих документів на спірний об’єкт, позивачем заявлені вимоги про визнання його права власності на вказаний вище об’єкт.
Відповідач проти наявності у позивача права власності на спірне майно заперечень не надав.
Згідно ст. 48 Закону України „Про власність” передбачено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права. Хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Пунктом 5 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, необхідними умовами для визнання права власності на самочинно збудоване майно є наявність у позивача права власності (користування) на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, а також встановлення того факту, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх позовних вимог або заперечень.
Як встановлено судом, згідно з наданим до матеріалів справи Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ІДН № 008702 позивач є постійним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно.
При цьому, як вказує позивач, спірна конструкція збудована у межах земельної ділянки, визначеної Державним актом. Ці обставини з боку відповідача не спростовані.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивач як постійний землекористувач має право на звернення до суду з вимогою про визнання його права власності на підставі п. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України.
Згідно з наданим до матеріалів справи технічним висновком стану будівельних конструкцій будівлі, розташованої по вул. Зелінського, 89 в м. Маріуполі, складеним ТОВ „Донбасспецмонтаж”, встановлено:
- об’єкт знаходиться на території підприємства „Маріупольське АТП 11402”;
- проектна документація та виконавча документація відсутня;
- будівництво виконано господарським засобом;
- інженерно-геологічне дослідження площадки не виконувалась;
- період будівництва 2006 рік.
Крім того, будівельні конструкції позивача (заправна станція) знаходяться в нормальному стані (1 категорія технічного стану), придатні для подальшої експлуатації. Технічний стан будівельних конструкцій та інженерних комунікацій нежилої будівлі (заправної станції) забезпечує їх безпечну та надійну експлуатацію.
Враховуючи той факт, що згідно з ліцензією серії АВ № 153610 ТОВ „Донбасспецмонтаж” надане право здійснювати обстеження та оцінювання технічного стану будівельних конструкцій, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при будівництві спірного об’єкту.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі вищевикладеного, суд, дійшов до висновку про відсутність порушень встановлених норм та правил при будівництві спірної будівлі.
За таких обставин, приймаючи до уваги надані до суду документи, а також відсутність будь-яких доказів порушення будівництвом спірного об’єкту прав інших осіб, позовні вимоги про визнання права власності на самочинно відбудоване нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Зелінського, 89, підлягають задоволенню.
Враховуючи, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, в наслідок яких виник спір по цій справі та приймаючи до уваги клопотання позивача щодо віднесення на нього судових витрат, судові витрати підлягають віднесенню на позивача у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 82 - 85; 115; Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги дочірнього підприємства „Маріупольське автотранспортне підприємство 11402” відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс” до Маріупольської міської ради задовольнити в повному обсязі.
Визнати право власності дочірнього підприємства „Маріупольське автотранспортне підприємство 11402” відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс” (юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, Жовтневий район, вул. Зелінського, 89; ЄДРПОУ 03113762) на самочинно відбудоване нежитлове приміщення - заправну станцію (літера Ф-1), яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Зелінського, 89.
У судовому засіданні 29.09.2006р. оголошено текст рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя Богатир К.В.