Україна
В І Л Ь Н О Г І Р С Ь К И Й М І С Ь К И Й С У Д Д Н І П Р О П Е Т Р О В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
51700, м. Вільногірськ, вул. Жовтнева, 14-а, тел. (05653) 5-07-41
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2011 року Справа № 2а-515/11/0407
Суддя Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, Шаповал Г.І., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України (УПФУ) в м. Вільногірську, Дніпропетровській області, про зобов’язання здійснити перерахунок підвищення до пенсії,
У С Т А Н О В И В:
10.07.2011 р. позивач звернулася до суду з адміністративним позовом та додатковою заявою, в яких прохає:
- поновити їй пропущений 6-ти місячний строк для звернення з цим позовом до суду;
- визнати противоправною бездіяльність відповідача з невиконання з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 28.05.2008р. по 10.06.2011р. приписів ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»
- визнати право відповідача на отримання невиплаченої соціальної допомоги встановленою ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб на відповідний період часу з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 10.06.2011р.
- зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити соціальну допомогу за вказаний період часу , та в подальшому нараховувати щомісячно державну допомогу до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком (довічно).
В обґрунтування заявленого адміністративного позову позивач зазначила, що відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України № 2195-1V від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни", вона має статус дитини війни, оскільки на 02.09.1945 рокуїй не виповнилось 18 років. Відповідно до ст.6 цього Закону з 1 січня 2006 року щомісячно їй повинна виплачуватися, як дитині війни, соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак вищевказана соціальна допомога органами Пенсійного фонду України їй не нараховувалась та не сплачувалась. Проте пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19 січня 2006 року N 3367-ІУ "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6-у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року. Тобто, з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Раді Кабінетом міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися. Тому згідно з роз'ясненнями, викладеними у листі Вищого адміністративного суду України від 14.08.2009 року № 1128/13/13-09 з огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, підстав для стягнення виплат за 2006 рік не мається. Законом України № 489-У від 19.12.2006 р. "Про державний бюджет України на 2007 рік", а саме ст. 71 п. 12 призупинила дію ст. 6 розділу 2 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2007 році.Однак Конституційний суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. по справі № 1-29/2007, вирішив: п. 1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" п.12 ст. 71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" п. 3. Положення ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" №489- У від 19.12.2006 р. визнані неконституційними.п. 5. Рішення Конституційного суду в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій, положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. п. 6. Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", а саме п. 12 ст. 71, яким зупинено дію ст.6 Закону України № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" визнано неконституційними. Вищий адімінстративний суд України у своєму листі від 14.08.2009 року № 1128/13/13-09 зазначив, що із 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".Після прийняття Конституційним Судом України вказаного Рішення знову почали діяти положення статгі 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Тобто, відповідно до вищевказаного роз'яснення у 2007 році право підвищення до пенсії мали нараховуватись органами ПФУ у період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів". Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.Проте згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10- рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Вищий адімінстративний суд України у своєму листі від 14.08.2009 року № 1128/13/13-09 зазначив , що з 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" . Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.Отже, з цієї дати (з 22.05.2008 року) особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.Будь-які обмеження щодо виплати у 2009 році та 2010 році не передбачались. Тобто у 2009 році соціальна допомога повинна була виплачуватись в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата позивачу соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є протиправною та такою, що суперечить Конституції та законам України. Розмір соціальної допомоги, відповідно до ст. 6 "Про соціальний захист дітей війни", становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно п. З Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 24.10.2007 року за № 1261, завданням Пенсійного фонду є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. При цьому згідно п. 2 зазначеного Положення. Пенсійний фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства та здійснює контроль за їх реалізацією.Тому відповідачем по справі має бути саме орган ПФУ.Відповідно до частини третьої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідач позов не визнав та надав письмові заперечення, де зазначив, що виплата пенсії позивачу здійснювалась у відповідності до закону. В Законі України «Про соціальний захист дітей війни»не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення перерахунку відповідного підвищення. Визначення розміру «мінімальний розмір пенсії за віком»надано лише в ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, але відповідно до ч.3 ст.28 вказаного закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Застосування цього розміру для призначення надбавок і підвищень до пенсії цим законом не передбачено. Згідно ст. 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно ст. 4 Бюджетного кодексу України, встановлено, що, при здійсненні бюджетного процесу в Україні, положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону про Державний бюджет України. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов’язання та бюджетні платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Статтею 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» про призупинення дії ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни»не скасовувалося, рішення з цього приводу Конституційним Судом України не приймалося. Частиною 12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 була призупинена, та ст. 111 встановлено, що виплата підвищення проводиться лише особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Позивачу з 01.01.2008 року по червень 2011 року проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови КМУ № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»на загальну суму 2072,20 грн.
Перевіряючи обґрунтованість доводів позивача щодо незаконності дій відповідача при проведенні перерахунку пенсії, та доводи відповідача, якими обґрунтовуються заперечення проти позову, суд враховує наступне.
Ухвалою Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 20.06.2011 року позивачу було поновлено строк звернення до суду з даним позовом.
Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, має право користуватись пільгами відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем та підтверджується пенсійним посвідченням з відміткою «дитина війни», копією паспорту громадянина України, в якому зазначена дата народження позивача – ІНФОРМАЦІЯ_1 р., та місце народження – с. Ладиги, Старокостянтинівського району, Хмельницької області.
У відповідності до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-ІV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
У відповідності до ст.ст. 6, 7 вказаного Закону, дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 19.12.2006 року № 489-V, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено па відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Стосовно 2006 року: відповідно до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але протягом 2006 року, такий порядок визначений не був, що виключає можливість збільшення пенсії особам, які мають статус «дітей війни».
Стосовно вимог позивача за 2007 рік: дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, було відновлено дію ст. 6 даного Закону з 09.07.2007 року. На підставі цього відповідач повинен був зробити перерахунок пенсії позивачу, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 р.
Стосовно вимог позивача за 2008-2011 роки: Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яку було викладено в наступній редакції: «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України положення статей розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тобто, дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» була поновлена з 22.05.2008 року і надалі не припинялася до часу прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", що набрав чинності з 19.06.2011 року.
Відповідно, за вказані періоди часу, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 р. та з 22.05.2008 року по 18.06.2011 року, виходячи з розміру встановленого на ці періоди мінімального розміру пенсії за віком, особам, які мають статус „дітей війни”, поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ЗУ «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", що набрав чинності з 19.06.2011 року, прикінцеві положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнені п. 4, згідно якого установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Згідно положень ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити по 18 червня 2011 року, включно, враховуючи, що Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", за яким норми і положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, набрав чинності з 19 червня 2011 року, і не може бути застосований до врегулювання суспільних відносин, що існували до набрання ним чинності. До того ж, в законі не зазначено, що він має силу зворотної дії.
Згідно ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Оскільки поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як правове визначення застосовується в дії відповідача під час визначення та призначення пенсій громадянам, то суд вважає, що це визначення слід застосовувати і до обрахування інших пенсій чи доплат, призначення яких пов'язане саме з розміром мінімальної пенсії за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою статті 28 зазначеного закону. Тому положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даного поняття - мінімального розміру пенсії за віком для нарахування підвищення до пенсії згідно з ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Незастосування положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»буде означати дискримінацію громадян та нерівність їх перед законом, що буде суперечити ст. 2 КАС України, міжнародному законодавству стосовно прав та свобод людини та Конституції України, адже не може таке поняття як «мінімальна пенсія за віком», мати два и більше змістів протягом одного і того ж періоду часу та за всіх інших рівних умов і застосовуватися за рівних умов по різному.
Згідно ч. 1 ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. Згідно ч. 3 ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Згідно ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, установлений у розмірах: з 1 січня –470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня –482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Згідно ст. 54 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік», встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто мінімальна пенсія за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з 1 січня по 31 жовтня 2009 року становила 498 грн.
Згідно ст. 1 ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 року № 1646-УІ, з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, встановлено в сумі 573 грн., в 2010 році: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня -706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня –734 грн.
Згідно ст. 52 ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік», встановлено прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, на 2010 рік: з 01січня –695 грн., з 01 квітня –706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 01 жовтня – 723 грн., з 01 грудня –734 грн.
Згідно ст. 21 ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік», встановлено прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, на 2011 рік: з 01січня –750 грн., з 01 квітня –764 грн., з 01 жовтня –784 грн., з 01 грудня –800 грн.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»(з наступними змінами та доповненнями), виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Згідно ч. 2 ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», сума пенсії, не одержана своєчасно з вини органу, що призначає або сплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком; згідно ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Суд сприймає ці положення законів, як установлену відсутність строку позовної давності для витребування не отриманих сум пенсії.
Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Обґрунтовуючи свої висновки, суд керується, в першу чергу, нормами Конституції України, рішеннями Конституційного суду України, міжнародним законодавством, нормами КАС України, постановами Пленуму Верховного суду України.
Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені
цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано, що Конституція України не надає Закону України «Про Державний бюджет»вищої юридичної сили стосовно інших законів, Конституційний Суд дійшов висновку, що Законом України «Про державний бюджет України»не можуть вноситися зміни до інших законів і не може зупинятися їх дія.
Згідно висновку Європейського Суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Приймаючи рішення по-суті спору, суд дійшов висновку, що в період з 09.07. 2007 по 31.12.2007 року та в період з 22 травня 2008 року і по 18 червня 2011 року позивач має право на отримання підвищення до пенсії, не на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка визначається згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»( в первісній редакції закону), згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та згідно Законів України «Про державний бюджет України»на 2007, 2008, 2009, 2010, 2011 роки.
Суд дійшов висновку, що відповідач, не діяв у відповідності до Конституції України та законів, які регулюють правовідносини з питань призначення та виплати підвищення до пенсії позивачу, як «дитині війни», не забезпечив в установленому законами порядку здійснення права позивача на отримання зазначеного підвищення, відповідач керувався правовими нормами, які суперечили вимогам Конституції України, та не діяв у відповідності до вимог, передбачених ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»та міжнародного законодавства, всі заперечення відповідача проти позову не ґрунтуються на діючому законодавстві та нормах Конституції України.
Враховуючи невідповідність дій відповідача вимогам законів та Конституції України, з метою захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», в його первісній редакції, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, включно, та з 22.05.2008 року по 18.06.2011 року, включно, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат, з врахуванням отриманих сум підвищення до пенсії за ці періоди. В задоволенні решти позову слід відмовити, оскільки відповідач зобов’язаний нараховувати та виплачувати пенсію та підвищення до неї відповідно до вимог чинного законодавства, окрім того, стосовно майбутніх дій відповідача спірних правовідносин ще не виникло.
Відповідно до п.8 ч.6 ст. 183-2, та п.1 ч.1 ст.256 КАС України, постанова в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачеві в межах одного місяця –підлягає негайному виконанню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 94 КАС України, відповідно до якої судові витрати: в виді судового збору - 03.40 грн., слід стягнути з відповідача, за рахунок Державного бюджету України, на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2-15,86,87,94,158-163,167, 183-2, 185,186,254,255, 256 ч.1 п.1 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, код ЕДРПОУ 21923924, юридична адреса: вул. Жовтнева, буд. 14, в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, щодо недоплати ОСОБА_2, як дитині війни, підвищення до пенсії згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, включно, та за періоди: з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., з 01.01.2011 р. по 18 червня 2011 року, включно.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці – с. Ладиги, Старокостянтинівського району, Хмельницької області, і/к № НОМЕР_1, пенсіонерці, яка має статус «дитини війни», та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, Дніпропетровської області, підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, установленої на час виплат, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», (в його первісній редакції), ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, включно, та за періоди: з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., з 01.01.2011 р. по 18 червня 2011 року, включно, з врахуванням суми отриманої позивачем доплати за ці періоди.
В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.
Зобов’язати відповідача виконати постанову негайно в частині здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії позивачеві в межах одного місяця.
Стягнути з відповідача, за рахунок Державного бюджету України, на користь позивача – 03.40 грн. для відшкодування судових витрат в виді оплати судового збору.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то 10 денний строк на апеляційне оскарження рішення суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копію постанови не пізніше наступного дня з дня її постановлення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу та відповідачу.
Суддя Шаповал Г.І.