Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2008 року справа №9/727-07
Колегія суддів у складі: головуючого судді В.В.Афанасьєва,
судді А.І.Бухана,
судді О.В.Шевель
при секретарі Парасочці Н.В.,
за участю представників:
позивача - Кліменченка С.В.
відповідача - Садикова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 5 Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний №115С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 24 грудня 2007 року по справі № 9/727-07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНСІ" м. Суми
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГазмашСервіс" м. Суми
про стягнення 6801,00 грн.
встановила:
Рішенням господарського суду Сумської області від 24 грудня 2007 року у справі №9/727-07 (суддя Лущик М.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6801,00 грн. основної заборгованості за виконані роботи, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГазмашСервіс" з вказаним рішенням господарського суду області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 24 грудня 2007 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Разом з тим його уповноважений представник у судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, його уповноважений представник в судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає рішення місцевого господарського суду таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Разом з тим він повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Сумської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що 21 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 21/12-1 на виконання робіт з монтажу та пуско–налагодження обладнання, який є похідним від основного договору № 09/30, укладеного 15.09.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГазмашСервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси» на проведення робіт з монтажу та пуско–налагодження обладнання. Відповідно до договору № 09/30 відповідач повинен був провести роботи з монтажу та пуско-налагодження АГНКСМ -200х2 в с. В. Коропець Мукачівського району . В наслідок того, що відповідач не зміг виконати вищезазначені роботи , він замовив виконання даних робіт у позивача. Відповідно до умов договору № 21/12-1 від 21.12.2006 року позивач прийняв на себе зобов’язання виконати роботи з монтажу та пуско–налагодження двох комплектів системи автоматики для АГНКСМ -200х2 в с. Коропець Мукачівського району, а відповідач зобов’язався провести оплату за виконані роботи.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. Зі своєї сторони позивач виконав свої зобов’язання та провів всі необхідні роботи у повній відповідності до умов договору та 7 липня 2007 року направив на адресу відповідача акт здачі –прийомки робіт № ОтСЕ –000080. Відповідно до пункту 3.1.2 договору № 21/12-1 від 21.12.2006 року відповідач повинен був провести оплату в розмірі 6 801 грн. 00 коп. та протязі 3-х банківських днів після підписання акту виконаних робіт. Підтвердження того, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання відповідно до договору, є підписання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГазмашСервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси»актів, які свідчать про повне виконання умов основного договору № 09/30 від 15.09.2007 року, а саме : акт здачі приймання виконання робіт № 7 від 19.01.2007 року, акт здачі –приймання матеріалів поставки замовника від 09.01.2007 року, акт здачі приймання матеріалів замовника від 19.01.2007 року. таким чином дані документи підтверджують, що обладнання АГНКСМ -200х2 разом з системою автоматики на даний час введено в дію та експлуатується основним замовником –Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоресурси». Про те як зазначив позивач, відповідач не бажав підписувати акти виконаних робіт та проводити оплату.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться.
Доказів сплати зазначених сум, чи аргументованих заперечень вимог позивача відповідач суду першої інстанції не подав, в зв’язку з чим вимоги позивача визнані правомірними, обґрунтованими та таким и, що підлягають задоволенню.
Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як свідчать матеріали справи, господарський суд Сумської області забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об’єктивно дослідив фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.
Наведені відповідачем у обґрунтування своєї апеляційної скарги доводи не підтверджені матеріалами справи та не відповідають нормам чинного законодавства України. При цьому колегія суддів приймає до уваги те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів невиконання позивачем прийнятих на себе договірних зобов’язань, свою відмову від вказаних вище договорів з позивачем, не підписання запропонованих позивачем актів виконаних робіт, відкликання грошових коштів, сплачених позивачу в порядку авансу, виконання монтажних робіт силами власних працівників.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 24 грудня 2007 року по справі № 9/727-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя В.В.Афанасьєв
суддя А.І.Бухан
суддя О.В.Шевель