Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого  2008 р.                                                              Справа № 08/130-07

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді    І. С. Карбань,  судді  Л. М. Бабакової,  судді  Л. Д. Лащенко,

при секретарі –Міраков Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача –  Мар’їна-Кравець І.О. за довіреністю № 08/16 від 21.01.08р.,

відповідача –  Кануннікової Т.М. за дорученням №1 від 04.01.07р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну (вх. №3551Х/2) Борівського підприємства теплових мереж, с.м.т. Борова на   рішення господарського суду Харківської області  від 23.07.2007р.  по справі № 08/130-07,

за позовом  Дочірнього підприємства «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до  Борівського підприємства теплових мереж, с.м.т. Борова,

про стягнення 343631,19 грн., -

встановила:

ДП «Газ-Тепло»НАК «Нафтобаз України»звернулося з позовом про стягнення з Борівського підприємства теплових мереж, заборгованість в сумі 343631,19 грн. за договором комісії № 12/04-302 від 01.10.2004р., яка виникла потягом жовтня 2004р. –квітня 2005р. Також позивач просив стягнути з відповідача державне мито та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2007р. № 08/130-07  (суддя Савченко А.А.) позов задоволено, стягнуто з Борівського підприємства теплових мереж на користь ДП «Газ-Тепло»НАК «Нафтобаз України»343631,19 грн. заборгованості, 3436грн. державного мита  та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Борівське підприємство теплових мереж, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2007р. № 08/130-07, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказував, що станом на 31.12.2006 р., Борівське підприємство теплових мереж дійсно мало  заборгованість перед ДП «Газ-тепло»у розмірі 343631,19 грн.  Однак, в зв'язку з тим, що між позивачем та Борівським підприємством теплових мереж щорічно   з 2003р. по 2006 р. укладалися договори   про надання послуг з переробки природного  газу та транспортування теплової енергії та  договори комісії, згідно яких обидві сторони мали взаємні грошові зобов'язання, в яких містилися посилання з одного на інший, в даному випадку в договорі №12/04-302 на договір №17/04-301 та розрахунки по ним проводились з одного поточного банківського  рахунку, загальна сума заборгованості нашого підприємства перед позивачем станом на 31.12.2006 р. становила 1 515 853,95 грн., а позивача перед Борівським ПТМ 1472829,83грн.

Борівське підприємство теплових мереж  заявою про  залік зустрічних однорідних вимог від 14.03.2007 р., в порядку ст. 601 ЦК України, припинило зобов'язання сторін на суму 1 472  829,83 грн., в тому числі і на суму позовних вимог.

Апелянт вважав  цей залік законним оскільки, предметом позову є стягнення заборгованості нашого підприємства за договором комісії №   12/04-302 від 01.10.2004 р., згідно якого Борівське підприємство теплових мереж зобов'язалося за дорученням позивача здійснити діяльність з продажу  теплової енергії, виробництво якої  є  предметом  договору  про  надання  послуг  з  переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/04-301 від 01.10.2004 р., кладеного між тими ж сторонами. Тобто ці договори прямо пов'язані між собою. Станом на 31.12.2006 р. заборгованість Борівським підприємства теплових мереж  за зазначеним договором комісії становила 343631,19 грн., а заборгованість ДП «Газ-тепло»за зазначеним договором переробки - 462845,91 грн.

Апелянт вказував, що за змістом статей 203 ГК України та 601 ЦК України зарахування є способом припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та  однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання, а   при дослідженні матеріалів справи судом першої інстанції було встановлено, що між сторонами є спір щодо характеру зобов'язання позивача за договорами з переробки та транспортування теплової енергії від  01.10.2004 р. № 17/04-301, від 01.10.2005р.  № 17/05-451 та від 29.09.2006 р. № 17/06-886, їх змісту та умов виконання в частині розрахунків

Апелянт зазначав, що на адресу відповідача надійшла відповідь № 54/11-523-1265 27.03.2007 р. на заяву про залік зустрічних однорідних вимог, в якій позивач заперечував проти проведення заліку, посилаючись на недозрілість виконання грошових зобов'язань, що є однією з умов проведення заліку. Тобто, між відповідачем та позивачем немає спору щодо характеру зобов'язання позивача за договорами про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії та їх змісту, є лише невизнання позивачем настання строку виконання своїх зобов'язань в частині розрахунків.

Апелянт вважав, що відповідно до п.9.1. договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/04-301 від 01.10.2004 р. підставою для розрахунків за звітний місяць є підписаний акт виконаних робіт. За період з жовтня 2004 р. по квітень 2005 р. між відповідачем  щомісяця акти виконаних робіт укладалися, їх копії саме позивач надав у матеріали справи і про це зазначено у рішенні суду. Згідно з п.8.2. вказаного договору  замовник оплачує за актом, зазначеним в п.9.1. договору, вартість наданих підрядником послуг в розмірі і порядку, встановленому цим договором.

Таким чином, на думку апелянта  зобов'язання щодо сплати виникло у позивача відразу ж після підписання акту виконаних робіт.

Апелянт також стверджував, що  відповідно до п.9.2. зазначеного договору, на який і посилається позивач, замовник (позивач) перераховує відповідні грошові кошти з поточного  рахунку, відкритого на виконання умов договору комісії № 12/04-302 від 01.10.2004р., або з інших рахунків, згідно п.9.2.1. ці кошти відраховуються замовником із грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції по вищезазначеному договору  комісії. З розрахунку боргу, наданого позивачем, за договором комісії ДП «Газ-тепло»було отримано грошові кошти. Таким чином, у позивача настало зобов'язання сплатити відповідні грошові кошти нашому підприємству за договором  про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/04-301 від 01.10.2004р.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу та пояснення до нього, в яких просив залишити рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2007р.  по справі № 08/130-07 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважав рішення суду першої інстанції  законним та обґрунтованим  і підстав для його скасування не вбачає.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення  представників сторін, колегією суддів встановлено,  що  приймаючи оскаржуване рішення господарський суд Харківської області виходив з того, що між позивачем та відповідачем було укладено  договір комісії  № 12/04-302 від 01.10.2004р.(т.1 а.с. 10-14). Предметом цього договору була –теплова енергія, вироблена відповідно до договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії  № 17/04-301 від 01.10.04р.,  укладеного між Комітентом (позивачем) та Комісіонером (відповідачем). Вся теплова енергія, що  реалізувалась відповідачем  за договором, є власністю позивача. Вказаний договір набув юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діяв в частині виконання доручення з 01.10.2004р. до 30.09.2005р., а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання.

Відповідно до умов даного договору позивач доручав, а  відповідач зобов’язувався здійснювати діяльність по продажу обумовленої теплової енергії відповідно до умов договору та, укласти від свого імені, але за  рахунок  позивача та відповідно до вказівок останнього  угоди із споживачами (п. 2.1. договору комісії).

Згідно з п. 4.1. та п. 4.2 договору комісії позивач зобов’язувався оформити факт передачі відповідачу теплової енергії в звітному місяці шляхом підписання акту приймання-передачі теплової енергії за формою наведеною в додатку №1 до договору, а  відповідач зобов’язувався оформити  факт прийняття та реалізації споживачам в звітному місяці теплової енергії шляхом підписання акту  прийому-передачі теплової енергії за формою, наведеною в додатку № 1 до договору.

Оплата за реалізовану відповідачем теплову енергію здійснюється безпосередньо споживачами, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Комісійна винагорода становить 0,1% від вартості фактично реалізованої в межах договору теплової енергії, а додаткова комісійна винагорода (за умов делькредере) становить 0,1% від вартості фактично реалізованої теплової енергії. Всього комісійна  винагорода фактично становить 0,2% від вартості реалізованої теплової енергії (п. 5.2. договору комісії ). Також відповідно до  п. 5.3. договору комісії сторони домовились, що сплата  позивачем комісійної винагороди здійснюється на рахунок  відповідача шляхом перерахування відповідних сум із грошових коштів, отриманих  позивачем від споживачів на рахунок, зазначений в п. 5.1. договору. Сплата позивачем комісійної винагороди здійснюється не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

У період з жовтня 2004р. по квітень 2005р., на виконання умов спірного договору, позивач передав відповідачеві теплову енергію у кількості 14262,433 гігакалорій на загальну суму 1415 248,28 грн., у свою чергу, відповідач прийняв обумовлену у договорах теплову енергію та реалізував її кінцевим споживачам. Факт приймання –передачі теплової енергії підтверджується актами приймання-передачі  (т.1 а.с. 40-46) та звітом комісіонера (т.1 а.с.  24-28 ).

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що умовами договору комісії строк виконання зобов’язань не був визначений, у зв’язку з чим позивач направив відповідачу повідомлення-вимогу № 54/11-517-1261 від 27.03.2007р. про погашення заборгованості за договором комісії на суму 343631,19 грн., в якій повідомив про наявність боргу та вимагав оплатити заборгованість за поставлену теплову енергію, відповідно до зобов’язань, які відповідач взяв на себе згідно з умовами договору (а.с. 47, т.1), але відповідач заборгованість зазначену в вимозі не сплатив.

Станом на 01.02.2007р. споживачами частково було сплачено за теплову енергію в сумі 1 071 617,09 грн., у зв’язку чим заборгованість відповідача за теплову енергію склала 343 631,19 грн., яка визнається відповідачем в повному обсязі. Відповідач не надав  суду першої та апеляційної інстанцій доказів її погашення.

14.03.2007 р. відповідач надіслав на адресу позивача заяву про залік зустрічних однорідних вимог (т.1 а.с.154 ) на суму 1 472 829,83 грн., в яку були включенні зобов’язання позивача перед відповідачем за договорами про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії №17/04-301 від 01.10.04р. на суму 462845,91 грн., № 17/05-451 від 01.10.05р. на суму 952059,62 грн., № 17/06-886 від 29.09.06р.  на суму 50400,28 грн.  та  за договорами комісії по комісійній винагороді № 12/04-302 від 01.10.04р. на суму  2830,50 грн., № 12/05-452 від 01.10.05р. на суму 4461,47 грн., № 12/06-887 від 29.09.06р.  на суму 232,05 грн. відповідно до ст. 601 ЦК України. Дана заява  не була акцептована відповідачем (т.1 а.с. 154).

Даючи оцінку вказаному листу суд першої інстанції дійшов до висновку, що взаємозалік однорідних зустрічних вимог на підставі ст. 601 ЦК України за заявою однієї із сторін  можливий лише у разі згоди на це іншої сторони, але колегія суддів не може погодитись з таким висновком господарського суду на підставі нижченаведеного.

З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися оскільки, ст.601 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних  однорідних вимог,  строк виконання  яких  настав, а також вимог, строк виконання яких  не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.  Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Враховуючи, що предметом розгляду по даній  справі є спір між ДП «Газ-Тепло»НАК «Нафтобаз України»та Борівським підприємством теплових мереж  щодо стягнення з останнього заборгованості за  договором комісії № 12/04-302 від 01.10.2004р. за період з жовтня 2004р. по квітень 2005р.,  тому зарахуванню  зустрічних однорідних вимог підлягає заборгованість позивача, яка виникла через його невиконання зобов’язань за  вказаним договором щодо виплати комісійної винагороди відповідачу у розмір   2830,50 грн. (п. 5.2,  п. 5.3 договору комісії), і  по якій вже настав строк виконання.

Таким чином, господарське зобов'язання відповідача в розмірі 2830,50 грн. яке виникло з договору комісії № 12/04-302 від 01.10.2004 р. колегія суддів, вважає припиненим зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до заяви відповідача від 14.03.2007 р., а тому дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимогу розмірі 2830,50 грн.  

При розгляді матеріалів справи встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2006р. по справі № 15/579-05 рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2006р. та постанову  Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2006р. по вказаній справі скасовано, а справу  передано на розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. При розгляді даної справи на вирішення суду було поставлене питання про залік однорідних вимог № 95 від 27.07.2005р. на суму 72000 грн., у зв’язку з чим на вказану суму зменшувалась сума заборгованості  ДП «Газ тепло» перед Борівським підприємством теплових мереж  за договором № 17/04-301 від 01.10.2004р.

Також постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2007р. по справі № 49/121-06 рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2006р.  у справі № 49/121-06 в частині припинення провадження у справі скасовано та постановлено в цій частині нове рішення, яким у задоволені позову в частині стягнення 69000 грн. основного боргу відмовлено.  Підставою прийняття вказаної постанови Вищий господарський суд України вважав проведення залік зустрічних однорідних вимог на суму 69000 грн. за рахунок заборгованості позивача перед відповідачем, яка виникла  на підставі договору № 17/04-301 від 01.10.2004р. за період з жовтня 2004р. по квітень 2005р.

Згідно розрахунку відповідача, викладеного в акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2006р., у позивача перед відповідачем за договором № 17/04-301 від 01.10.2004р. за переробку природного газу утворилась заборгованість у розмірі 462845,91 грн. та заборгованість за договором № 12/04-302 від 01.10.2004р. по комісійній винагороді у розмірі 2830,50 грн., а у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за договором № 12/04-302 від 01.10.2004р. у розмірі 343631,19 грн. Також у вказаному розрахунку зазначалися взаємні заборгованості по іншим договорам, остаточна заборгованість відповідача перед позивачем визначалася в сумі 43024,12 грн. (т.1 а.с. 153).

Враховуючи, що заборгованість, яка виникла у позивача перед відповідачем за договором № 17/04-301 від 01.10.2004р. за переробку природного газу, підлягала заліку в рахунок боргу відповідача перед позивачем по справам №  15/579-05 та № 49/121-06, а також по іншим справам, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 р. по даній справі відповідача було зобов’язано надати: розрахунок заборгованості за договором  № 17/04-301 від 01.10.04р. з доказами оплати, розрахунок заборгованості у розмірі 2830,50 грн. за договором № 12/04-302 від 01.10.04р. з доказами оплати та  рішення господарських судів по яким вже були проведені заліки.

Відповідач в судові засідання 14.01.2008 р. та 30.01.2008 р. свого представника не направляв, витребувані документи не надавав, у зв’язку з чим у апеляційної інстанції відсутні достатні підстави вважати, що спірна заборгованість є погашеною шляхом проведення взаємозаліку зустрічних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2007р.  по справі № 08/130-07 частково прийнято з порушенням норм чинного законодавства у зв’язку з чим підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст.  99, ст. ст.  101, п.4 ст.103,  п.4 ч. 1 ст. 104, ст. 105  ГПК України, колегія суддів, -    

                                                        постановила:

  Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення  господарського суду Харківської області від  23.07.2007р.  по справі № 08/130-07 змінити.

Відмовити в задоволені позовних вимог  в частині стягнення 2830,50 грн.

           В інший частині рішення господарського суду Харківської області від  23.07.2007р.  по справі № 08/130-07  залишити без змін.

                   Головуючий суддя                                                            І.С. Карбань.     

                         Суддя                                                            Л.М. Бабакова.

                             Суддя                                                           Л.Д. Лащенко.