СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
25 лютого 2008 року | м. Севастополь Справа № 2-11/9101-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Сидоров І.Є., довіреність №17 від 10.01.08;
розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Судака" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 30 жовтня 2007 року у справі № 2-11/9101-2007А
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пр. Кірова, 51-52/10-а, Сімферополь, 95017)
до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Судака" (вул. Механізаторів, 8, Судак, 98000)
про стягнення 35401, 50 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 30 жовтня 2007 року позов задоволено, стягнуто з виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міста Судака на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 35 401, 50 грн. штрафних санкцій.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, у позові відмовити.
У судове засідання, призначене на 25 лютого 2008 року позивач не з’явився, просив розглянути справу у відсутності його представника.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Як встановлено судовою колегією, відповідач не виконав встановлений норматив по працевлаштуванню інвалідів та не створив 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Такі відомості вбачаються зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік.
Також, колегією суддів встановлено, що середньорічна зарплата працівника відповідача у 2006 році складала 11800, 50 грн.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Частиною першою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачують штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднані), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3); підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 5).
Пунктом 14 Положення встановлено, що підприємства: у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 01 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до норм, визначених у Положенні №314, робоче місце для інваліда вважається створеним саме з моменту працевлаштування на ньому інваліда. В силу чого стає очевидним, що підприємству необхідно не тільки спрямовувати у відповідні фонди та установи ( організації) інформацію про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів, атестувати робоче місце спеціальною комісією, виконати інші вимоги, викладені у Положенні № 314, але і працевлаштувати на ньому інваліда, інакше місце вважається нествореним.
Згідно з Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" штрафні санкції за недотримання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, носять характер альтернативного зобов'язання, тобто підприємство або дотримує норматив, або сплачує конкретну суму до держбюджету України. При цьому законом не встановлено, що для сплати штрафних санкцій у підприємства повинна бути встановлена наявність вини. Між позивачем та відповідачем у результаті невиконання останнім нормативу по працевлаштуванню інвалідів та несплати штрафних санкцій виникли публічно-правові відносини, які взагалі не передбачають можливості існування питання про відповідальність, пов’язану з винними діями особи, що не є суб’єктом владних повноважень, оскільки питання про наявність вини може розглядатися тільки у цивільних (господарських) відносинах.
Із змісту статей 19 та 20 вищевказаного Закону вбачається, що штраф має компенсаційну форму за невиконання нормативу, оскільки згідно з ч.5 ст.20 Закону суми штрафних санкцій використаються Фондом для фінансування соціальних витрат на професійне навчання непрацюючих інвалідів, видачу підприємствам цільових кредитів на створення робочих місць для інвалідів, надання фінансової допомоги на здійснення мер по соціальній, трудовій, фізкультурно-оздоровчій і професійній реабілітації інвалідів і т.п., і у суб'єкта підприємницької діяльності є альтернативний обов'язок або виконання нормативу шляхом працевлаштування інвалідів або оплата штрафних санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі не виконав норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідно до статистичної звітності відповідача за 2006 рік фонд оплати праці склав 2206, 7 тис. грн.., середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу 187, середньорічна зарплата 11800, 5 грн.
Колегія суддів зазначає, що зі змісту статей 19 та 20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вбачається, що штраф має компенсаційну форму за невиконання нормативу, оскільки згідно ч. 5 ст. 20 вищевказаного Закону, суми штрафних санкцій використовуються Фондом для фінансування соціальних витрать на професійне навчання непрацюючих інвалідів, видачі підприємствам цільових кредитів на створення робочих місць для інвалідів, надання фінансової допомоги на здійснення заходів з соціальної, трудової, фізкультурно-оздоровчої та професійної реабілітації інвалідів.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а постанова господарського суду Автономної Республіки Крим має бути залишена без змін. Керуючись статтями 24, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Судака" залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 жовтня 2007 року у справі №2-11/9101-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя
Судді