Судове рішення #1772760
2-25/9789-2007

       


СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД


Постанова

Іменем України


19 лютого 2008 року  

Справа № 2-25/9789-2007


                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Голика В.С.,

суддів                                                                      Горошко Н.П.,

                                                                                          Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Рудого Михайла Володимировича, довіреність №16/78-07   від 05.10.2007,  Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг";

відповідача: Перец Олександра Івановича, довіреність №б/н   від 03.01.2008,  Фермерського господарства "Валентина";

відповідача: Молітвеника Андрія Павловича (повноваження перевірені),  голови Фермерського господарства "Валентина";

розглянувши апеляційну скаргу фермерського господарства "Валентина" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Копилова О.Ю.) від 27 листопада 2007 року у справі № 2-25/9789-2007,

за позовом           відкритого  акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (вул. Мечникова, 16-а, місто Київ, 01023)


до           фермерського господарства "Валентина" (вул. Садова, 3, село Ємелянівка,  Нижньогірський район, Автономна Республіка Крим, 97121)  

про стягнення 137778,45 грн.,                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням господарського суду  Автономної Республіки Крим від 27.11.2007 у справі № 2-25/9789-2007  (суддя Копилова О.Ю.) позов відкритого  акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до фермерського господарства "Валентина" про стягнення 137778,45 грн.

  задоволено частково.

                    Суд стягнув з фермерського господарства "Валентина" на користь відкритого  акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" заборгованість у сумі 22323,07 грн., суму пені у розмірі 1093,24 грн., штраф за неукладення договору  страхування у сумі 54285,10 грн., штраф за не викуп майна по залишковій вартості у сумі 54285,10 грн., штраф за прострочення лізингових платежів у сумі 1562,61 грн., індекс  інфляції  у сумі 1825,54 грн., 3 % річних у сумі 544,60 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі  1359,20 грн. та 116,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    В іншій частині позову відмовлено.

                    Не погодившись з цим судовим актом, фермерське господарство "Валентина"  звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить  рішення господарського суду  Автономної Республіки Крим від 27.11.2007 у справі № 2-25/9789-2007 скасувати.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді  Сотула В.В., у зв'язку з відпусткою, на суддю Горошко Н.П.

В судовому засіданні з 29.01.2008 року по 19.02.2008 року було оголошено перерву.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.

При прийнятті рішення судом першої інстанції, встановлена заборгованість відповідача перед позивачем за договором фінансового лізингу №1-01-424 фл від 15.03.2001, по сплаті фінансових платежів, у сумі 22323,07грн., а саме: по строку 26.03.2006 лізинговий платіж передбачено у сумі 17559,74грн., по строку 24.09.06 платіж становив 11471,52грн., по строку 12.11.2006 платіж становив 582,92грн., проте, відповідачем фактично здійснено проплату лише 26.03.2007 у сумі 7291,11грн. Враховуючи прострочку внесення лізингових платежів, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1093,24грн., з урахуванням строку позовної давності.

Судом першої інстанції задоволені позовні вимоги позивача про застосування до відповідача штрафних санкцій у сумі 108570,20грн. на підставі пункту 4, підпункту 5.4, підпункту 3.3 договору фінансового лізингу, а саме: за невиконання обов'язків страхування майна та за ухилення від викупу майна.

На підставі статті 232 Господарського кодексу України, статті 625 Цивільного кодексу України, господарським судом Автономної Республіки Крим також було застосовано до відповідача штраф у сумі 1562,61грн. та відшкодовані збитки від інфляції у сумі 1825,54грн. та 3% річних у сумі 544,60грн.

Відповідач оскаржує судове рішення у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Порушення норм процесуального права, на думку відповідача полягає у тому, що судом справу було розглянуто без участі відповідача, незважаючи на клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач також вважає, що позивач не надав належних доказів заборгованості фермерського господарства "Валентина" на суму 22323,07грн., крім того, відсутність заборгованості, на думку відповідача, підтверджується актом звірки розрахунків від 22.10.2007.

Відповідач також запевняє, що у виконання договору фінансового лізингу від 15.03.2001 №1-01-424 фл, він протягом 2001-2006 років сплатив позивачу 482456,87грн., у тому числі 395541,36грн. на відшкодування вартості техніки та 86915,51грн. - відсотків за лізинг, а не 307097,78грн. що було зазначено у рішенні суду першої інстанції.

Відповідач заперечує також проти існування додатку №3 до договору (графік сплати лізингових платежів на суму 29274,84грн.).

На думку відповідача, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій у зв'язку з перебігом строку для їх застосування.

Нарахування пені у сумі 2952,43грн., збитків від інфляції у сумі 1825,54грн., 3% річних - 544,60грн., та штрафу у сумі 1562,61грн., на думку відповідача, господарським судом Автономної республіки Крим здійснені безпідставно, у зв'язку з відсутністю заборгованості відповідача  за лізинговими платежами.

Позивач також вважає безпідставним застосування штрафу у сумі 54285,10грн. із посиланням на підпункт 5.4 та підпункт 8.3 договору за невикуп об'єкту лізингу, у зв'язку з його поломкою не з вини відповідача.

Доводи відповідача мотивовані також іншими підставами, які не мають значення для розгляду справи.

Позивач апеляційні доводи відповідача вважає безпідставними у зв'язку з тим, що відповідачем не надано доказів перерахування лізингових платежів за додатком №3 до договору лізингу, строки давності для застосування штрафу не порушені, об'єкт лізингу передано відповідачеві у належному стані, а його поломка, на думку позивача, не може бути підставою для відмови від викупу об'єкту лізингу.

Заявою від 15.02.2008, позивач збільшив позовні вимоги на суму 128679,37грн., за обставинами, викладеними у даній заяві.

  Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу вважає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено угоду фінансового лізингу, за договором №1-01-424 фл від 15.03.2001, відповідно до якої, позивач за актом №46 від 15.05.2001 передав, а відповідач отримав Комбайн зернозбиральний КЗС-09-01 "Славутич", загальною вартістю 516600,00грн., та жниварку для збирання соняшнику ПЗСС-8, загальною вартістю 26251,00грн. Строки сплати лізингових платежів передбачено додатком №2 та №3 до договору фінансового лізингу (а. с. 21-22).

Згідно з розрахунком ціни позову, що не спростовано відповідачем, та встановлено рішенням суду першої інстанції, за відповідачем рахується заборгованість по лізинговим платежам, а саме: за додатком №2 станом на 26.03.2006 заборгованість у сумі 10268,63грн., за додатком №3 до договору, заборгованість у сумі 582,92грн. станом на 12.11.2006.

Доводи відповідача про відсутність заборгованості, оскільки додаток №3 ним не було підписано, судовою колегією визнаються безпідставними. При цьому, судова колегія виходить із того, що позивачем надано суду оригінал додатку №3 до договору, який підписано сторонами та їх підписи засвідчено печатками підприємств. Крім того, наявність додатку №3 до договору підтверджується також частковим виконанням відповідачем умов даного додатку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушені також вимоги підпункту  4.1, підпункту 4.3 договору фінансового лізингу щодо страхування об'єкту лізингу у 15-ти денний термін від дати підписання акту прийому-передачі майна. Відповідальність за порушення вимог страхування майна передбачена пунктом 8.3 договору лізингу у вигляді сплати штрафу у розмірі 10% вартості майна. Загальна вартість переданого майна становить 542851,00грн., 10% штрафу - 54285,10грн.  

Відповідачем порушені також вимоги підпункту 5.4 договору лізингу стосовно викупу майна після закінчення строку лізингу. Відповідно до підпункту 3.3 договору, майно за додатком №2 до договору повинно бути викуплено до 24.09.2006, а за додатком №3 - до 12.11.2006.

Відповідальність за порушення вимог викупу об'єкту лізингу передбачена пунктом 8.3 договору лізингу у вигляді сплати штрафу у розмірі 10% вартості майна.

Доводи відповідача про те, що майно втратило придатність,  не можуть бути підставою для відмови від його викупу та незастосування штрафних санкцій, оскільки будь-які докази вини в цьому позивача, відповідачем не надані.

Доводи відповідача про перебіг строку давності для застосування штрафів, за порушення підпункту 4.3 та підпункту 5.4 договору, визнаються судовою колегією безпідставними, оскільки згідно з підпунктом 9.2 договору, договір діє з дати здійснення проплати у розмірі 15% вартості майна, до повного виконання договірних обов'язків.

Докази стосовно страхування майна та його викупу, відповідачем не надані.

Судова колегія не знаходить також правових підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції у частині нарахування пені та відшкодування збитків від інфляції.

Заява про збільшення позовних вимог позивача також не може бути прийнятою судовою колегією до розгляду, оскільки відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України,  апеляційною інстанцією не приймаються та не розглядаються   вимоги, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства та підстави для його скасування відсутні.  

          Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд


                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим  від 27 листопада 2007 року у справі № 2-25/9789-2007 залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу фермерського господарства "Валентина" залишити без задоволення.

                                                  

Головуючий суддя                                                            В.С. Голик

Судді                                                                                          Н.П. Горошко

                                                                                          Ю.В. Борисова


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація