справа № 2/0313/270/11
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
смт. Ратне 30.08.2011
Ратнівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ляха В.І.
за участю секретаря Омелько Н.І.
позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши в смт. Ратне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про виселення із житла без надання іншого жилого приміщення та знаття з реєстрації,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про виселення них із належного ньому на праві власності в порядку спадкування за заповітом житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та знаття з реєстрації за вказаною адресою.
ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовував тим, що він, після смерті баби ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, за складеним нею заповітом успадкував належний їй на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями (спорудами), що знаходиться на АДРЕСА_1.
Сім’я відповідачів ОСОБА_7 проживаючи в успадкованому ним житловому будинку не допускає нього користуватися житлом. Вони погрожують йому розправою, якщо він вселиться в житловий будинок із дружиною. Відповідачі своїми противоправними діями порушують належне позивачеві право приватної власності на нерухоме майно щодо володіння, користування та розпорядження належним житловим будинком з господарськими будівлями (спорудами) на свій розсуд.
На неодноразові вимоги позивача про добровільне виселення з житлового будинку, сім’я відповідачів ОСОБА_7 не реагує, відмовляється залишити житло.
Так як позивач одружився і не має іншого житла для проживання сім’ї, який винаймає з дружиною в селі житло, а тому він просить судовим порядком висилити відповідачів ОСОБА_7 із належного на праві власності житлового будинку, знявши них із реєстрації за вказаною адресою.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали. Свою позицію обґрунтовували тим, що їхня сім’я з 1995 року проживає в батьківській хаті відповідачки ОСОБА_3. А тому, за твердженням відповідачки ОСОБА_3 вона має право з своєю сім’єю жити і користуватись вказаним житлом. Оскільки спадкодавець ОСОБА_8 12.03.1999 року заповіла відповідачці ОСОБА_3 даний житловий будинок.
Заслухавши доводи сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
З пояснень сторін, підтверджених письмовими доказами, показаннями свідка ОСОБА_9, встановлені наступні обставини у справі, які не оспорюються самими сторонами.
Житловий будинок із господарськими будівлями (спорудами) на АДРЕСА_1, був збудований батьками відповідачки ОСОБА_3 в 70-тих роках минулого століття.
Батько відповідачки ОСОБА_3, помер в 1992 році. Заповіт ним не складався. На час смерті батька в житловому будинку проживала його дружина ОСОБА_8, яка успадкувала належну йому частку в житловому будинку з господарськими будівлями (спорудами), що належав ним на праві спільної сумісної власності подружжя.
Сім’я відповідачів ОСОБА_3 вселилась в житловий будинок в 1995 році. Власник житлового будинку ОСОБА_8 в 2006 році залишила житло і перейшла жити в інший житловий будинок до своєї сестри, через постійно виникаючі конфлікти між нею та сім’єю відповідачів ОСОБА_3. Яка при житті в 2009 році зверталась з позовом в суд до сім’ї відповідачів ОСОБА_3 у даній справі про виселення них із належного їй на праві власності житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення з підстав, що вони створили нестерпні умови для спільного проживання в житловому будинку. Які, за твердженням ОСОБА_8, знущались над нею людиною похилого віку.
Житловий будинок із господарськими будівлями (спорудами) по АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1, в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_8, після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується виданим свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 06.05.2011 року та витягом з реєстру, комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації»про державну реєстрацію прав.
З паспортних даних відповідачів та даних будинкової книги, в житловому будинку по АДРЕСА_1 в даний час зареєстровані (прописані) відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7. Відповідачка ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2, яка фактично проживає в належному на праві власності житловому будинку ОСОБА_1. Відповідач ОСОБА_7 одружився і фактично проживає з дружиною в с. Датинь Ратнівського району Волинської області.
Сім’я відповідачів не є членами сім’ї позивача ОСОБА_1 власника житлового будинку.
Відповідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має паво вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону –ч. 1 ч. 2 ст. 319 ЦК України.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути противоправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні –ч. 1 ст. 321 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.
В силу вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
За ч. 1 ст. 116 ЖК України передбачено можливість виселення без надання громадянам іншого жилого приміщення, якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одному будинку.
Враховуючи встановлені у справі обставини дослідженими доказами, суд приходить до висновку, що заявлений ОСОБА_1 позов підлягає задоволенню.
Доводи відповідачки ОСОБА_3 про те, що вона має право з сім’єю володіти, користуватися та розпоряджатися житловим будинком в якому проживає, на підставі складеного її матір’ю ОСОБА_8 заповіту від 12.03.1999 року є необґрунтованими, оскільки згідно ч. 3 ст. 1254 ЦК України кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Понесені позивачем судові витрати в справі при подачі позову в суд, в загальній сумі 45 грн. 50 коп., підлягають стягненню з відповідачів на його користь, відповідно ч.1 ст.88 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. 317, ч. 1 ч. 2 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ч. 1 ст. 383, ст. 391 ЦК України, ч. 1 ст. 116, ст. 150 ЖК України, суд –
В И Р І Ш И В :
ОСОБА_4 задовольнити.
Виселити без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 із житлового будинку розташованого на АДРЕСА_1.
Зняти із реєстрації в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальній сумі 45 (сорок п’ять) грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Ратнівський районний суд на протязі 10 днів з дня його проголошення.
Головуючий підпис Лях В.І.
Оригіналу відповідає.
Суддя Ратнівського
районного суду Лях В.І.