КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.08 р.                                                                                                    № 22/299                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Рудченка С.Г. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Агрикової  О.В.

                                                  Поліщука В.Ю.

при секретарі судового засідання: Гонтарі О. В.,

за участю представників учасників судового провадження:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: Тюріна Ж.А. –представник за дов. № 225к120-6 від 29.01.2008 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу холдингової компанії у формі відкритого акціонерного товариства «АвтоКраз»на рішення господарського суду Полтавської області від 15.11.2007 року,

у справі  № 22/299  (суддя –Іваницький О. Т.),

за позовом

холдингової компанії у формі відкритого акціонерного товариства «АвтоКраз», м. Кременчук

до	концерну «Техвоєнсервіс»в особі «Черкаський автомобільний ремонтний завод», м. Черкаси

про	зміну умов договору

в с т а н о в и в:

В вересні 2007 року холдингова компанія у формі відкритого акціонерного товариства «АвтоКраз»(далі по тексту –ВАТ «АвтоКраз», позивач) звернулась до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до філії концерну «Техвоєнсервіс»«Черкаський автомобільний ремонтний завод»(далі по тексту –концерн «Техвоєнсервіс», відповідач) про зміну умов договору № 520Ри від 10.04.2007 року такій редакції:

«1) частину 2 пункту 3.2.2. договору №520Ри від 10.04.2007 року викласти у наступній редакції:

«Витрати, не включені комісіонером в ціну реалізації відображаються у звіті комісіонера»

2) пункти 5.1. та 5.5. договору №520Ри від 10.04.2007року викласти у наступній редакції:

«5.1. Погоджена комітентом ціна продукції наводиться у додатку №1 до даного договору та змінюватися за згодою сторін у звіті комісіонера з урахуванням витрат зроблених комісіонером.

5.5. За виконання доручення, зазначеного в даному Договорі, комісіонер отримує комісійну винагороду у розмірі 37000,00 гривень (разом з ПДВ).»

Зазначені зміни до договору №520Ри від 10.04.2007 року вступають в силу з 28.05.2007 року».

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.11.2007 року у справі № 22/299 (далі по тексту –Рішення) в задоволенні позовних вимог відмовлено виходячи з того, що позивач, у відповідності до ст.ст. 32-33ГПК України, не надав належних доказів щодо правомірності зміни умов договору комісії № 520Ри від 10.04.2007 року.

Не погоджуючись з Рішенням, ВАТ «АвтоКраз» звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги ВАТ «АвтоКраз»задовольнити повністю з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.01.2008 року апеляційну скаргу ВАТ «АвтоКраз»на Рішення прийнято до провадження.

Як встановлено з матеріалів справи, а саме описової частини рішення господарського суду Полтавської області від 15.11.2007 року у справі № 22/299, відповідачем зазначено «…концерн «Техвоєнсервіс»філія концерну «Черкаський автомобільний ремонтний завод»…».

Однак, як вбачається з Положення філії концерну «Техвоєнсервіс» «Черкаський автомобільний ремонтний завод», дана філія не уповноважена представляти інтереси концерну «Техвоєнсервіс»в судових органах.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив, що дійсна назва відповідача –«…концерн «Техвоєнсервіс»…»без доповнення «… філія «Черкаський автомобільний ремонтний завод»...».

Отже, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду уточнює, що назва відповідача –«концерн «Техвоєнсервіс»».

Справа розглядається після оголошень в судових засіданнях від 05.02.2008 року перерви та від 12.02.2008 року ухвали про відкладення.

Судова колегія апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне:

–10.04.2007 року між ВАТ «АвтоКрАЗ»(комісіонер) та концерном «Техвоєнсервіс»(комітент) був укладений договір комісії №520Ри (далі по тексту –Договір комісії);

–відповідно до п. 3.2.2. Договору комісії, комітент зобов’язується сплатити комісіонерові комісійну плату на умовах, визначених розділом 5 цього договору;

–згідно п. 5.1 Договору комісії, погоджена комітентом ціна продукції є фіксованою на весь термін дії Договору комісії та наводиться у додатку № 1 до даного договору;

–пунктом 5.5. Договору комісії передбачено, що за виконання доручення, зазначеного в даному договорі, комісіонер отримує комісійну винагороду (що включає в себе ПДВ, який підлягає сплаті комісіонером з отриманої комісійної винагороди) у розмірі різниці між ціною продажу продукції, встановленою комісіонером самостійно та за якою він укладає контракт та погодженою комітентом ціною продукції, а також понесених комісіонером витрат згідно п. 3.2.4 даного договору;

–відповідно до п. 10.2 Договору комісії, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2007 року, а в частині платіжних зобов’язань до повного виконання;

–на виконання Договору комісії ВАТ «АвтоКрАЗ»уклало з hewadwal Road & Сonstruction Co. договір купівлі продажу № 602 Ри від 13.04.2007 року (далі по тексту –Договір купівлі-продажу);

–25.04.2007 року між концерном «Техвоєнсервіс»та ВАТ «АвтоКрАЗ»складено акт технічного прийому продукції;

–26.04.2007 року між концерном «Техвоєнсервіс»та ВАТ «АвтоКрАЗ»складено акт прийому-передачі продукції;

–12.06.2007 року ВАТ «АвтоКрАЗ»направило на адресу концерну «Техвоєнсервіс»лист про направлення звіту комісіонера від 08.06.2007 року про виконання умов Договору комісії, додаткову угоду № 1 від 28.05.2007 року до Договору комісії;

–на виконання умов Договору комісії ВАТ «АвтоКрАЗ»на рахунок концерну «Техвоєнсервіс»перераховано згідно платіжних доручень: № 8196 від 30.05.2007 року –500000 грн.; № 8421 від 01.06.2007 року –200000 грн.; № 8688 від 06.06.2007 року –165654 грн.; № 8692 від 06.06.2007 року –23346 грн.;

–за період з 30.04.2007 року по 23.05.2007 року позивач поніс додаткові витрати на суму 22471,81 доларів США, які складаються з:

1.          понаднормового використання залізничних платформ –21046,34 дол. США;

2.          використання тимчасової митної зони –641,31 дол. США;

3.          додаткової охорони –784,16 дол. США;

–12.06.2007 року позивачем в порядку частини 2 статті 188 ГК України було направлено відповідачу проект додаткової угоди №1 про внесення змін до Договору комісії №520Ри від 10.04.2007  року, який (проект) відповідач залишив без розгляду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій України»є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з’ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами, оскільки в силу ст.12 ГПК України господарським судом підвідомчі справи  саме у спорах, що виникають між сторонами з тих або інших підстав, і, відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить змінити умови Договору комісії з тих підстав, що внаслідок істотного порушення відповідачем п. 3.2.6. та п. 10.5. Договору комісії, позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні вказаного Договору, понісши додаткові (непередбачувані) витрати на суму 22471,81 доларів США.

Відповідно до п. 3.2.6. Договору комісії, комітент зобов’язаний надавати комісіонеру необхідні документи згідно п. 10.5. цього Договору та іншу інформацію, що буде необхідною для проведення митного оформлення продукції.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача та відповідача пояснили, що документи, перелічені в п. 10.5 Договору комісії, відповідачем були надані в повному обсязі та у розумний строк.

Отже, слід дійти висновку, що відповідачем умови п. 10.5 Договору комісії виконані належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору комісії, строк обов’язку відповідача надавати інші необхідні документи не встановлений.

Отже, відповідач, отримавши вимогу позивача надати довідку про переобладнання автомобілів, зобов’язаний надати її позивачу у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, або у інший розумний строк.

Проте, позивач не надав доказів порушення відповідачем семиденного чи іншого розумного строку надання довідки про переобладнання автомобілів.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що у цьому випадку немає підстав стверджувати про порушення відповідачем строків надання зазначеної вище довідки, а отже і умов п. 3.2.6. Договору комісії.

Відповідно до п. 1.2. та п. 3.1.5. Договору комісії, виступаючи від свого імені комісіонер самостійно визначає зовнішньоекономічну угоду з третьою особою за рахунок комітента; комісіонер зобов’язаний за рахунок комітента виконати декларування і митне оформлення продукції та сплатити пов’язані з цим митні платежі і вартість послуг вантажних митних терміналів.

Таким чином, вчинення дій пов’язаних з укладенням та виконанням зовнішньоекономічної угоди, до яких відноситься отримання необхідних висновків Державної служби експортного контролю України та подання інших документів в митні установи, повинно проводитись комісіонером самостійно, як продавцем в зовнішньоекономічній угоді.

Доводи позивача, що про необхідність надання для митного оформлення довідки про переобладнання автомобілів та висновків Державної служби експортного контролю України він дізнався лише після укладення зовнішньоекономічної угоди та здачі продукції під митний контроль, колегія суддів апеляційного господарського суду не може прийняти до уваги, оскільки позивач, як виконавець зовнішньоекономічного договору, при своєчасному вчиненні запитів до комітента та до відповідних установ щодо надання необхідної інформації, повинен був і міг знати, які документи необхідні для здійснення митного оформлення та виконання Договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 2 ст. 43 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Однак, позивачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не доведено, що довідка про переобладнання автомобілів була обов’язковим документом без якого комісіонер не міг вчинити митне оформлення продукції, і, що саме відсутність зазначеної вище довідки та висновків Державної служби експортного контролю України загальмували виконання Договору купівлі-продажу та того, що відправка платформ затрималась тільки в зв'язку з митним оформленням продукції відповідача.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідачем умови Договору комісії не порушені.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 621 ЦК України:

–зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом;

–договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду, дійшла висновку, що позовні вимоги про зміну умов Договору комісії задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Полтавської області при прийнятті Рішення дотримано вимоги норм матеріального та процесуального права і доводи, викладені в цьому рішенні, є законними і обґрунтованими, а тому підстави для скасування вказаного рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

                                                  П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу холдингової компанії у формі відкритого акціонерного товариства «АвтоКраз»на рішення господарського суду Полтавської області від 15.11.2007 року у справі № 22/299 залишити без задоволення, а зазначене рішення –без змін.

2.          Копію постанови надіслати учасникам судового провадження.

3.          Матеріали справи № 22/299 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя:                                                                      Рудченко С.Г.

Судді:

                                                                                                    Агрикова  О.В.

                                                                                                    Поліщук В.Ю.

Дата відправки  04.03.08