Справа № 2-5094/11

З А О Ч Н Е     Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 липня 2011 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Солом’янського РУГУ МВС України в м. Києві, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

У липні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Солом’янського РУГУ МВС України в м. Києві, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 26.12.2006 є власником будинку АДРЕСА_1. Цим же рішенням припинено право спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на 23/100 частини вказаного будинку.

До ухвалення зазначеного рішення суду з 22.09.1999 житловий будинок АДРЕСА_1 знаходився у спільній частковій власності, 77/100 частин якого належало позивачу (квартира №1), а 23/100 частини –ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (квартира №2)

У квартирі № 1 були зареєстровані позивач, її чоловік ОСОБА_7, їх донька ОСОБА_8 та син ОСОБА_9 Відповідачі були зареєстровані у квартирі № 2, яка належала ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Позивач вважає, що наслідком припинення права спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є припинення права користування цим приміщенням і відповідачами.

Відповідачі не є членами сім’ї позивача, не перебувають з нею у родинних відносинах, разом не проживають, спільного господарства не ведуть та спільним побутом не пов’язані, договору найму житлового приміщення з нею не укладали, своєї згоди на їх реєстрацію вона не надавала, тому вони не мають права користуватися будинком позивача та бути зареєстрованими у ньому.

У зв’язку з цим позивач звернулася до суду і просять визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1

У судовому засіданні позивач підтримала позов і просила його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

За цих обставин, суд на підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України, враховуючи думку позивача, яка не заперечувала проти розгляду справи у відсутність відповідачів, визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.   

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як вбачається з ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 26.12.2006, яке набрало законної сили 06.02.2007,  припинено право спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на 23/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що складалася з квартири № 2. Змінено арифметичні долі у праві власності на даний жилий будинок, визнавши за ОСОБА_1 право власності на увесь житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 11-13).

Згідно з довідкою форми № 3 Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»ВСП «Чоколівський»від 24.06.2011 № 26 у даному будинку зареєстровані: позивач ОСОБА_4, її чоловік ОСОБА_7, їх дочка ОСОБА_8,  їх син ОСОБА_9, а також відповідачі ОСОБА_10 та ОСОБА_2 (а.с. 15).

Відповідачі не є членами сім’ї позивача в розумінні ст. 64 ЖК України, якою передбачено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідачі ніколи не проживали у будинку АДРЕСА_1, що підтверджується актом комісії органу самоорганізації населення «Комітет м/р Совки»від 11.02.2011, довідками мешканців м/р «Совки»від 21.10.2010, 24.05.2011 (а.с. 17-19).

Як вбачається з довідки форми № 3  ОСОБА_2 зареєстрована у вказаному будинку з 17.09.2000, а ОСОБА_3 –з 23.09.2004, тобто до ухвалення Солом’янським районним судом м. Києва  рішення від 26.12.2006, яким припинено право власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5, та були зареєстровані в квартирі № 2, яка належала вказаним особам.

Відповідно до ст. 170 ЖК України при переході права власності на жилий будинок (частину будинку, квартиру), в якому знаходиться здане в найом жиле приміщення, до іншої особи договір найму зберігає силу до закінчення зазначеного в ньому строку. Якщо договір найму укладено без зазначення строку, новий власник будинку (квартири) вправі вимагати його розірвання у випадках і в порядку, передбачених статтею 168 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 168 ЖК України договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї.

Враховуючи те, що право власності осіб, за згодою яких відповідачі були зареєстровані у вказаному будинку, припинено за рішенням суду, відповідачі не є членами сім’ї позивача, яка є власником будинку, договору найму з нею не укладали та ніколи не проживали у даному будинку, суд вважає, що відповідачі втратили право користування будинком АДРЕСА_1.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню 8,50 грн. судового збору та 37,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 64, 150, 156, 168, 170 ЖК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 74, 88, 209, 212-215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження –після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий