Справа № 2-4240/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 липня 2011 року                                                                                                               м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.02.2003 між позивачем і відповідачем укладено шлюб. Від даного шлюбу вони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згодом сторони почали віддалятися один від одного і це призвело до того, що в подальшому спільне життя у них не склалося: вони постійно сваряться, не можуть знайти спільної мови. Через розбіжність у поглядах на життя спільне проживання сторін, існування сім’ї та збереження шлюбу виявилося неможливим. Разом сторони не проживають з квітня 2011 року та спільного господарства не ведуть. У зв’язку з цим позивач просить розірвати шлюб, укладений з відповідачем.

У судовому засіданні позивач підтримала свій позов та просила його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Відповідач в судовому засіданні проти розірвання шлюбу не заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у шлюбі з 22.02.2003, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві, та про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 151 (а.с. 5).

Від шлюбу у сторін є донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві 21.07.2005, актовий запис № 1630 (а.с. 6).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України шлюб розривається, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільного господарства, збереження шлюбу і примирення між ними не можливе.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідач висловила бажання після розірвання шлюбу іменуватися прізвищем ОСОБА_1.

Повно та всебічно з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову та встановивши, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 112, ст. 113, ч. 2 ст. 114 СК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 22 лютого 2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Солом’янського районного управління  юстиції у м. Києві за актовим записом № 151, розірвати.

Залишити ОСОБА_1 після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження –з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня рішення його проголошення.

Головуючий