У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
25.08.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – Лізанця П.М.,
суддів – Дорчинець С.Г., Симаченко Л.І.,
за участю прокурора – Сочки І.І.,
захисника ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_2, старшого помічника прокурора Іршавського району на постанову Іршавського районного суду від 25 травня 2011 року.
Цією постановою кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1 не судимого, громадянина України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, повернуто прокурору Іршавського району для проведення додаткового розслідування.
Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 29 травня 2005 року близько 22-ої години, в стані алкогольного сп’яніння, поблизу воріт АДРЕСА_2, під час сварки, що виникла на грунті неприязних відносин, наніс ОСОБА_4 удари рукою в обличчя, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, він яких 1 червня 2005 року помер у лікарні.
Постанова вмотивована тим, що досудове слідство по справі проведено з порушенням вимог ст.22 КПК України, оскільки органом досудового слідства не усунуто суперечностей в доказах, не вжито всіх оперативно-розшукових заходів, не перевірено хронологію подій з участю потерпілого за період з 28 по 30 травня 2005 року та причетності до вчинення злочину інших осіб.
В апеляції потерпіла ОСОБА_2 порушує питання про скасування постанови суду і направлення справи на новий судовий розгляд. Посилається на те, що органом досудового слідства фактичні обставини з’ясовані в повному обсязі, проте судом не дано їм належної оцінки. Вважає рішення суду невмотивованим і надуманим, а рішення суду про задоволення клопотання захисника про повернення справи на додаткове розслідування, заявленим після закінчення судового слідства – безпідставним.
Прокурором в апеляції порушується питання про скасування постанови суду і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення захисника ОСОБА_1, який вважає постанову законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляції не підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно зі статтею 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Судом першої інстанції в цілому було дотримано цих вимог кримінально-процесуального закону й зроблено правильний висновок про неможливість розглянути справу по суті без повернення її на додаткове розслідування. При поверненні справи на додаткове розслідування суд зазначив, які слідчі дії повинні бути проведені при додатковому розслідуванні, вказав на неповноту, яку орган досудового слідства допустив, розслідуючи обставини злочину.
Органом судового слідства всупереч вимогам ст. 22 КПК України не вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи, виявлення як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують ОСОБА_3, а також обставин, що пом’якшують і обтяжують його покарання.
ОСОБА_3 на стадії досудового слідства послідовно стверджував, що він наніс потерпілому два незначні удари по обличчю, від яких на його думку, настання смерті неможливе (т.1 а.с., 112-113, т.2 а.с. 14-15, ).
Всупереч вимог ст.74 КПК України ці показання обвинуваченого слідчим не перевірені і не спростовані.
Між тим, згідно висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_4 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, крововиливом в м’які покриви голови, гострою субдуральною гематомою та розвитком стиснення головного мозку, набряку тканин головного мозку. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок неоднократної дії (не менш, ніж 3-х ударів) тупим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею в період часу за 2-3 доби до операції, яка була проведена 31 травня 2005 року (т.1 а.с.190-199).
Крім того, на тілі потерпілого виявлено й інші тілесні ушкодження, які органом досудового слідства не досліджувались, не з’ясовано обставин їх виникнення та механізму спричинення.
Таким чином, обґрунтованими є вказівки суду про необхідність перевірки хронології подій за участю потерпілого ОСОБА_4 у період з 28 по 30 травня 2005 року, можливої причетності до вчинення злочину інших осіб, перевірки версії обвинуваченого щодо кількості нанесених потерпілому тілесних ушкоджень, а також встановлення винного в нанесенні ударів, які стали безпосередньою причиною смерті ОСОБА_4.
Зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними і, відповідно до частини 2 статті 370 КПК України, виключають можливість винесення остаточного рішення у справі без їх усунення під час додаткового розслідування, а усунути неповноту досудового слідства в судовому засіданні неможливо, в зв’язку із специфікою судового розгляду.
Тому доводи апеляції потерпілої та прокурора про можливість розглянути справу в суді по суті без направлення на додаткове розслідування є безпідставними.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляції потерпілої ОСОБА_2 та старшого помічника прокурора Іршавського району залишити без задоволення, а постанову Іршавського районного суду від 25 травня 2011 року про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, на додаткове розслідування – без змін.
Судді: