Справа № 2-4342/11

З А О Ч Н Е   Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 липня 2011 року                                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення            боргу, -

в с т а н о в и в:

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2  про стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.04.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір про визначення порядку погашення боргових зобов’язань. Відповідно до цього договору відповідач визнав, що має перед позивачем грошові зобов’язання у сумі 30 000 дол. США, що на момент підписання договору становило 151 500 грн. Строком погашення заборгованості було визначено 16.05.2008р.

Однак, з настанням відповідної дати відповідач не повернув борг, від добровільного виконання своїх зобов’язань за договором ухиляється.

Зважаючи на те, що зобов’язання повинно виконуватися належним чином, позивач звернувся до суду і просить стягнути з відповідача заборгованість, в сумі 30 000 дол. США, що на момент укладення договору становила 151 500 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив.

За цих обставин, суд на підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи у відсутність відповідача, визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.   

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

Згідно з ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 20.04.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір про визначення порядку погашення боргових зобов’язань  на суму 30 000 дол. США, що на момент укладення договору становить 151 500 грн. (за курсом НБУ 1 дол. США –5,05 грн.) Сторони домовилися, що повернення боргової суми відбудеться одноразовим платежем не пізніше 24.04.2008. Договір складений у присутності сторін приватним адвокатом ОСОБА_3 (а.с. 5).

24.04.2008 між сторонами була укладена додаткова угода, якою було встановлено, що повернення боргової суми відбудеться в строк не пізніше 16.05.2008 (а.с. 5 зворот).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Станом на сьогоднішній день відповідач свої боргові зобов’язання перед позивачем не виконав.

За правилами ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Позивач у своїй позовній заяві просив стягнути з відповідача суму боргу в гривневому еквіваленті саме на момент укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, розглядаючи справу в межах позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову, оскільки у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором про визначення порядку погашення боргових зобов’язань.

З урахуванням задоволення позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача  на користь позивача, підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1 515 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 533, 599, 610, 625, 1046, 1147, 1049 ЦК  України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 74, 88, 209, 212-215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 151 500 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 515 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження –після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий