Справа № 2-а-2138/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 серпня 2011 року                                                                                                    м. Кузнецовськ

           Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням судді Малкова В.В.

при секретарі судового засідання Бірук Н.С.

з участю: позивача                          ОСОБА_1

представника відповідача              не з»явився

розглянувши у письмовому провадженні в залі судових засідань  Кузнецовського міського суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську про перерахунок та виплату пенсії,  

  ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з адміністративною позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську (далі-УПФ) про зобов»язання відповідача призначити, перерахувати і виплатити державну пенсію та додаткову пенсію відповідно до ст.54 та ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-ХІІ (далі - Закон №796). Також вказує, що відповідач не виплачує йому щомісячне підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні радіоактивного забруднення, згідно ст..39 Закону №796.

            У встановлений законом строк відповідач заяви про визнання позову або заперечень проти позову не подав. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду адміністративної справи, про причини неявки суд не повідомляв, про відкладення судового розгляду або про розгляд справи у його відсутність не заявляв. Неявка представника відповідача –суб»єкта владних повноважень, не є перешкодою для розгляду справи та постановлення судового рішення.

           Під час судового засідання позивач просив позов задоволити. Також пояснив, що отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання, про перехід на інший вид пенсійного забезпечення в УПФ не звертався.             

           Заслухавши учасників судового розгляду, в результаті повного, всебічного і об»єктивного дослідження наявних у справі доказів та керуючись законом,  суд  прийшов до наступного висновку.  

         Позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 2 групи, інвалідність  пов”язана з наслідками Чорнобильської катастрофи з 30.03.2010 року довічно. Вказані факти підтверджуються: довідкою Рівненської спеціалізованої онкорадіологічної МСЕК №0170815; посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) серія НОМЕР_1 та вкладкою до цього посвідчення. Позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання, додаткову пенсію за ст.50  Закону №796 у розмірах, що встановлені постановами КМУ: №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»(далі –постанова №530) –з  лютого 2011 в розмірі 150 грн., з квітня 2011 в розмірі 152 грн. 80 коп.; №745 від 06.07.2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок  коштів державного бюджету» (далі- постанова №745) - 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність  з 23.07.11. Вказані факти  підтверджується розпорядженням   УПФ №120055 та довідками УПФ №805 та №795 від 01.06.11. Згідно з довідкою УПФ №805 позивач не отримує підвищення пенсії за ст.39 Закону №796, хоча згідно з довідкою  ЖЕД №3 КМКП №3821 проживає в м.Кузнецовську Рівненської області та з 17.05.2010 року ніде не працює.    

           Згідно з розпорядженням №120055 та довідкою №805, на день звернення з позовом позивач отримував пенсію по інвалідності, призначену згідно із Законом України  „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року N 1058-ІV (далі-Закон №1058), а не пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону №796. Вказаний факт визнаний також позивачем. Позивачем не надано доказів про переведення з пенсійного забезпечення за Законом №1058 на отримання іншого виду пенсії –згідно із ст.54 Закону №796.  

           У відповідності із п. 13 р.15 Закону №1058, у разі якщо особа має право на отримання пенсії, зокрема, відповідно до Закону  України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором. Згідно із ч.1 ст.11 Закону №1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Частиною 3 ст.54 Закону №796 встановлено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

          Відповідно до ч.1 та ч.2  ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести  ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. Виключення з цього правила становлять загальновідомі обставини та обставини, які повинен довести суб”єкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. В свою чергу, позивач не вказав  в чому полягає порушення його права на отримання державної пенсії, передбаченої ст.54 Закону №796 для інвалідів 2 групи, постраждалих категорії 1, враховуючи той факт, що позивач станом на день звернення з позовом отримував пенсію по інвалідності, призначено за Законом №1058.

         Оскільки позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання, суд вважає вимогу позову в частині призначення, нарахування і виплати позивачу з 01.06.11 року державної пенсії, у встановленому ст.54 Закону №796 розмірі, такою, що не підтверджена наявними у справі доказами. Тому у задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити, у зв»язку з необґрунтованістю.

           Статтею 49 Закону №796 передбачено, що пенсії постраждалим, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Конкретний розмір додаткової пенсії для постраждалих 1 категорії, інвалідів 2 групи визначений у статті 50 вказаного Закону. Частиною 2 статті 39 Закону №796 встановлено, що непрацюючі пенсіонери, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, отримують підвищення пенсії у розмірі, встановленому частиною 1 цієї статті. Статті 39, 50 Закону №796 неодноразово змінювались. Зміни внесені у Закон №796 Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI в частині скасування виплати підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, а також щодо встановлення КМУ розмірів державних і додаткових пенсій постраждалим категорій 1-4 визнано такими, що не відповідають Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 №10-рп/2008). Отже при розгляді спору слід застосовувати положення статей 39,50 Закону №796 у редакції, яка була чинною до внесення вказаних змін.                        

         Так, статею 50 Закону №796 передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 2 групи, віднесеним до категорії 1 постраждалих, призначається у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Частинами 1 та 2 ст.39 Закону №796 встановлено, що непрацюючим пенсіонерам, які проживають, зокрема у зоні посиленого радіоекологічного контролю, виплачується підвищення пенсії у розмірі одна мінімальна заробітна плата.          

          Позивач з 17.05.2010 ніде не працює та постійно проживає у м.Кузнецовську Рівненської області. У відповідності із ПЕРЕЛІКОМ наcелених пунктів, віднеcених до зон pадіоактивного забpуднення внаcлідок Чоpнобильcької катаcтpофи (затв. Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991р. № 106), м.Кузнецовськ Рівненської області віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.  Проте відповідач незаконно не виплачує йому підвищення пенсії, у встановленому ст.39 Закону №796 розмірі, для непрацюючих пенсіонерів, які проживають, у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

         Відповідач  проводить виплату додаткової пенсії позивачу виходячи із розміру додаткової пенсії, що визначений постановою № 530. Вказана сума пенсійних виплат не відповідає розміру  додаткової пенсії особам віднесеним до 1 категорії постраждалих, інвалідів 3 гр., що встановлений ст.50 Закону №796.             

        Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, до яких зокрема відносяться постанови Кабінету Міністрів України, суд вважає протиправними дії відповідача по нарахуванню і виплаті позивачу додаткової пенсії, у розмірі, встановленому постановою №530 з 08.02.11.

         Оскільки чинним законодавством не встановлено іншого розміру мінімальної пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1  статті 28 Закону N 1058. Положення статті 28 Закону №1058 слід застосовувати у даному спорі, як вихідний критерій розрахунку  додаткової пенсій постраждалим категорії 1, інвалідам 2 гр.. Таким критерієм є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 вказаного Закону, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Разом з тим, дії відповідача по виплаті позивачу додаткової пенсії з 23.07.11 у розмірі, визначеному постановою №745, суд вважає правомірними, оскільки вказана постанова прийнята урядом на виконання п.4  р.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.10 №2857-VI (далі- Закон №2857). Зміни до п.4 р.7 Закону №2857 внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року N 3491-VI (далі- Закон №3491). Вказана норма Закону №2857 встановлює,  що у 2011 році норми і положення статей  39, 50,  51,  52,  54  Закону  України "Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи" ,   статті  6  Закону  України  "Про соціальний захист  дітей  війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб,  звільнених з  військової  служби,  та деяких  інших осіб" застосовуються  у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду України на 2011 рік.   

          За загальним правилом правозастосовчої практики, положення закону, що прийнятий раніше скасовуються законом, що прийнятий пізніше, у випадку, якщо положення закону, який прийнятий раніше суперечать відповідним положенням того закону, що прийнятий пізніше. Це правило підлягає застосуванню у даному спорі у зв»язку з тим, що в Законах №3491 та № 2857 немає прямої вказівки на скасування положень ст. ст. 39, 50,  51,  52,  54 Закону №796 щодо розмірів пенсійних виплат. На думку суду, п.4 р.7 Закону №2857 зупинено дію вказаних вище положень законодавства з 23.07.2011 року –з дня набрання чинності постановою №745, якою встановлені розміри виплат, зокрема передбачені ст. ст. 39, 50,  51,  52,  54 Закону №796.

         Отже у задоволенні позову в частині вимог про зобов»язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу з 23.07.2011 року додаткову пенсію і підвищення пенсії у розмірі, встановленому ст.50 та ст.39 Закону №796, слід відмовити через безпідставність.

             Таким чином, з метою захисту та відновлення порушеного права позивача на отримання пенсійних виплат у встановленому законом розмірі, необхідно зобов'язати УПФ:

- нарахувати і виплатити позивачу додаткову пенсію з 08.02.2011 до 23.07.2011 у встановленому законом розмірі, та з урахуванням отриманої позивачем додаткової пенсії за вказаний період;

- нарахувати і виплатити позивачу підвищення пенсії у розмірі, встановленому ст.39 Закону №796, з 08.02.2011 до 23.07.2011.

          Оскільки позивач та відповідач звільнені від сплати судового збору на підставі п.3 р.7 КАС, п.18 та п.34 ч.1 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито», витрати по сплаті судового збору компенсуються за рахунок держави.

          На підставі наведеного та керуючись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 11, 71, 94, 160-163 КАС України, суд –

                                                                    ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний позов задоволити частково. Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Кузнецовську по нарахуванню і виплаті позивачу ОСОБА_1 додаткової пенсії у меншому розмірі, ніж це встановлено ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  а також  щодо невиплати позивачу підвищення пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні радіоактивного забруднення у розмірі, встановленому  ст.39  Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  з 08.02.2011 року по 23.07.2011 року.                           

           Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Кузнецовську нарахувати і виплатити позивачу ОСОБА_1 додаткову пенсію відповідно до ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч.1 ст.28  Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом, починаючи з 08 лютого 2011 року до 23 липня 2011 року, врахувавши розмір фактично отриманої позивачем додаткової пенсії за вказаний період.  

         Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Кузнецовську нарахувати  і виплатити позивачу ОСОБА_1 підвищення пенсії  відповідно до ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру підвищення пенсії  - одна мінімальна заробітна плата,  що встановлена законами про Державний бюджет України на відповідний рік, з 08 лютого 2011 року до 23 липня 2011 року.       

          У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

            Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Кузнецовський міський суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий

Повний текст постанови суду виготовлено та підписано 18.08.2011 року