КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.02.2008                                                                                           № 13/187

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Солуха О.В. (дов. від 24.01.08); Мамалига А.В. (дов. від 24.01.08 № 02/01);

відповідача: Казьмін О.С. - директор;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Косметікс Груп"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.10.2007

 у справі № 13/187  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Косметікс Груп"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Укруніверсалсервіс"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  розірвання договору та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

  Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.07 у справі № 13/187 позов задоволено частково.

          Розірвано договір від 27.04.06, укладений між ТОВ „Укруніверсалсервіс” та ТОВ „ПКФ „Любава”. В іншій частині в позові відмовлено. Стягнуто з ТОВ „Укруніверсалсервіс” на користь ТОВ „Аква Косметікс Груп” 101,50 грн. судових витрат, в тому числі 42,50 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ „Аква Косметікс Груп” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення змінити, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

          Свою скаргу заявник мотивує тим, що звертаючись з позовом останній просив розірвати договір на підставі п. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, однак суд вийшов за межі заявлених позовних вимог та розірвав договір на підставі ст. 852 Цивільного кодексу України.

          Також, заявник зазначає, що згідно договору позивач мав отримати сушарку, а не комплектуючі, поставлені відповідачем комплектуючі не відповідають тому складу, який передбачено п. 2.5 договору.

          Крім того, на думку позивача, суд залишив поза увагою ту обставину, що роботи мали бути здані 31.08.07 і не з’ясував з яких саме причин відповідач допустив прострочення вказаного строку, і чи є в цьому вина позивача.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти неї і вважає, що рішення господарського суду відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

          Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          27 квітня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укруніверсалсервіс”  (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПКФ “Любава” (правонаступник - ТОВ “Аква Косметікс Груп”) (замовник) було укладено договір.

          Пунктом 1.1 сторони передбачили, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе виготовлення сушарки безперервної дії для висушування морської солі у відповідності з технічними вимогами замовника.

          Розрахунки по цьому договору здійснюються поетапно з авансовим платежем. Етап закінчуються підписанням «Акт про виконання робіт по етапу». Взаєморозрахунки по етапам мають проводитись не пізніше 5-ти банківських днів після підписання Акту про виконання робіт по етапу та акту про передачу обладнання замовнику після завершення робіт по договору (п. 4.1 договору).

          Ціна договору складає 54 390 грн.. Вартість етапів складає: 1 етап - 15 000 грн., 2 етап – 18 000 грн., 3 етап – 12 000 грн., 4 етап – 6000 грн., 5 етап – 3390 грн.(п.4.2 договору).

          Відповідно до платіжних доручень від 10.05.06 № 828, від 04.07.06 № 132, від 02.10.06 № 997 позивач перерахував відповідачу відповідно 15 000 грн., 18 000 грн., та 12000 грн..

          Пунктом 5.1 сторони визначили, що сушарка передається замовнику після закінчення робіт та розрахунків по етапам 1- 4 пункту 3 даного договору.

          Відвантаження сушарки здійснюється самовивозом (п. 5.3 договору).

          Згідно накладних від 18.12.06, №02/12 від 28.12.06, №01/01 від 04.01.07, №03/01 від 17.01.2007, №04/01 від 18.01.07 відповідач відвантажив, а позивач прийняв комплектуючі сушарки.

          В пункті 4.1 договору сторони визначили, що роботи за договором закінчуються підписанням  Акту про передачу сушарки.

          Як вбачається з матеріалів справи, Акт про передачу сушарки замовнику між сторонами не підписувався, однак позивач в порушення умов договору почав експлутувати сушарку, що призвело до виходу сушарки з ладу.

          Посилання заявника на те, що він не отримував сушарку, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в позовній заяві останній зазначив, що комплектуючі сушарки були смонтовані безпосередньо на місці встановлення, однак під час пробного запуску сушарка прийшла у неробочий стан.

          Крім того, умовами договору сторони передбачили поетапне виконання договору, тобто поетапну передачу комплектуючих сушарки.

          Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що своїми діями сторони внесли зміни в умови договору, а саме у терміни та етапи здійснення робіт.

          Це підтверджується тим, що незважаючи на те, що строк виконання договору був визначений сторонами до 31.08.06, позивач продовжував після цієї дати приймати комплектуючі сушарки (остання передача комплектуючих відбулася за накладною від 18.01.07 № 04/01).

          14 лютого 2007 року позивач надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав повернення сплачених на виконання вищезазначеного договору коштів.

          У відповіді на претензію 26.02.07 відповідач запропонував позивачу запустити сушарку у виробництво.

          14.02.07  відповідач звернувся до позивача з претензією, в якій повідомив позивача про те, що ТОВ “Укруніверсалсервіс” не може нести відповідальність за виконану працівниками позивача експлуатацію сушарки.

          Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміну чи розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового перебігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.  

          Згідно ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

          Матеріали справи свідчать про наявність одночасно вищезазначених умов.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач не в повному обсязі виконав зобов’язання щодо фінансування робіт по оспорюваному договору, а відповідач виготовив сушарку та відвантажив її позивачу з порушенням строків передбачених умовами договору.

          Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про розірвання договору від 27.04.06 внаслідок  істотної зміни обставин.

          Слід зазначити, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором підряду.

          Так, в силу ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

          Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

          Як свідчать матеріали справи, після отримання сушарки  позивач не заявляв відповідачу про виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інші недоліки.

          Отже, позивач втратив право посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі в разі їх наявності.

          Частиною 3 статті 652 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

          Таким чином, господарський суд правомірно прийшов до висновку, що розподіл між сторонами витрат, понесених ними у зв’язку виконанням договору від 27.04.06 відбувся станом на день розгляду спору.

          Посилання заявника на те, що договір необхідно було розірвати на підставі ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в даному випадку не можна вважати, що виконання зобов”язанння за договором, а саме виготовлення сушарки втратило для позивача інтерес, так як останній приймав комплектуючі сушарки після закінчення строку виконання зобов”язань за договором.

          За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.07 у справі № 13/187 відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.07 у справі № 13/187 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Аква Косметікс Груп” - без задоволення.

          2. Матеріали справи № 13/187 повернути до Господарського суду міста Києва.              

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 20.02.08 (відправлено)