У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.02.08 Справа №8/542/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Колодій Н.А. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників сторін:
від позивача – Слятіна Д.О. (довіреність № 021/35 від 01.01.2008 р.)
від відповідача – Шостак О.М. (довіреність № 08/04 від 08.01.2008 р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Український графіт» (м. Запоріжжя)
на рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2007 р. у справі № 8/542/07
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Український графіт»
(м. Запоріжжя)
до відповідача Державного підприємства «Завод вуглець - вуглецевих
композиційних матеріалів» (м. Запоріжжя)
про стягнення суми,
ВАТ «Український графіт» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ДП «Завод вуглець - вуглецевих композиційних матеріалів» 29340,02 грн. основного боргу, 10269 грн. пені, 5248,92 грн. інфляційних втрат, 1191,06 грн. – 3 % річних.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.11.2007 р. у справі № 8/542/07 (суддя Попова І.А.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 29340,02 грн. основного боргу, 5248,92 грн. інфляційних втрат, 1198,06 грн. – 3 % річних. В решті позову відмовлено. Пропорційно розміру задоволених вимог позивачу відшкодовано за рахунок відповідача 449,49 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ВАТ «Український графіт» (позивач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 28.11 .2007 р. у справі № 8/542/07 та прийняти нове, яким стягнути з ДП «Завод вуглець - вуглецевих композиційних матеріалів» 29340,02 грн. основного боргу, 10269 грн. пені, 5248,92 грн. інфляційних втрат, 1191,06 грн. – 3 % річних.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що господарським судом Запорізької області при прийнятті рішення було неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Заявник посилається на те, що підпунктом 4.1 п. 4 Договору № 804/49132/04 сторони за несвоєчасне здійснення платежу передбачили нарахування пені в розмірі 0,5 % від суми оплати за кожен день прострочення. Стверджує, що обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ здійснюється лише в тих випадках, коли розмір або порядок нарахування штрафних санкцій (пені) не встановлений договором.
Заявник вважає, що при винесенні рішення суд зробив невірні висновки щодо застосування Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», оскільки діюче законодавство не містить приписів щодо обов’язкового застосування норм цього закону; за сферою застосування вказаний Закон є загальним нормативно-правовим актом і тому передбачений ним порядок розрахунку штрафних санкцій, на думку заявника, не може застосовуватися по даній справі, так як порядок розрахунку штрафних санкцій, насамперед, передбачено договором.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.01.2008 р. апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Український графіт» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 07.02.2008 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 190 від 07.02.2008 р. справу № 8/542/07 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Колодій Н.А., Мойсеєнко Т.В.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач у справі – ДП «Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів» письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні представник відповідача усно пояснив, що вважає оскаржуване рішення обґрунтованим, прийнятим за повного з’ясування обставин справи, підстав для його скасування не вбачає. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області – без змін.
За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 07.02.2008 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
01.10.2004 р. між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) було укладено договір № 804/49132/04 (надалі – Договір), відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач зобов’язався виконати наступні послуги: безперебійне забезпечення ДЗ «Вуглекомпозит» технічною водою; технічне обслуговування та поточний ремонт водообороту НОВ-2 ДЗ «Вуглекомпозит».
Відповідно до п. 2.4 Договору підтвердженням надання позивачем послуг за Договором є Акт здачі-приймання виконаних робіт.
Згідно п. 3.2 Договору після підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт позивач виставляє відповідачу рахунок, який повинен бути сплачений на протязі п’яти банківських днів.
На виконання умов Договору позивач у травні 2006 р. надав відповідачу послуги на суму 29340,02 грн. (в т.ч., ПДВ), що підтверджується Актом про надання послуг за травень 2006 р.
Для оплати зазначених послуг позивач виставив відповідачу рахунок № 44624 від 31.05.2006 р. на суму 29340,02 грн.
Відповідач залишив зазначений рахунок несплаченим.
Стягнення з ДП «Завод вуглець - вуглецевих композиційних матеріалів» 29340,02 грн. заборгованості за Договором, 10269 грн. пені, 5248,92 грн. інфляційних втрат, 1191,06 грн. – 3 % річних стало предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню в силу наступного.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчить долучений до матеріалів справи Акт про надання послуг за травень 2006 р. (арк. справи 19), позивач надав відповідачу послуги за Договором (з обслуговування НОВ-2) на загальну суму 29 340,02 грн. (в т.ч. ПДВ).
Відповідач свої зобов’язання щодо оплати, всупереч умов Договору та вимог закону, не здійснив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за Договором в сумі 29340,02 грн.
Доказів оплати вказаної суми відповідач суду не надав.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу за Договором заявлені обґрунтовано. Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині відповідають матеріалам справи.
Згідно ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 5248,92 грн. втрат від інфляції та 1191,06 грн. – 3 % річних.
В той же час, рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені колегія суддів вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як вбачається з п. 4.1 Договору, сторони обумовили, що у випадку порушення строків оплати послуг відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % вартості послуг за кожен день прострочки.
Однак, згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, норми вказаного Закону обмежують розмір пені за порушення грошового зобов’язання, визначений сторонами у договорі, подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що наданий позивачем розрахунок пені (позивач розрахував його, виходячи з встановленого п. 4.1 Договору розміру пені – 0,5 % вартості послуг) не відповідає вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Разом з тим, колегія суддів вважає, що це не є підставою для відмови у стягненні пені в цілому, оскільки суд, перевіривши правильність розрахунку та застосувавши приписи вищезгаданого Закону, мав задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені частково.
Апеляційна інстанція відзначає, що в силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Як зазначалося вище, відповідач відповідно до п. 3.2 Договору мав оплатити виконані роботи протягом 5-ти банківських днів з дня виставлення рахунку. Позивач пред’явив відповідачу до оплати рахунок № 44624 від 31.05.2006 р. Отже, граничний строк оплати виконаних робіт – 07.06.2006 р. Таким чином, згідно п. 6 ст. 232 ГК України, позивач мав право на нарахування пені за перші шість місяців, починаючи з 08.06.2006 р. Позивач просить стягнути пеню за період з 30.10.2006 р. по 05.12.2006 р. За вказаний період пеня, з урахуванням обмежень, встановлених ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», складає 505,61грн.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню частково – в сумі 505,61 грн. В решті позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.
Посилання заявника на те, що Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» є нормативно-правовим актом загальної дії та не може обмежувати розмір пені, обумовлений сторонами в договорі, спростовується наступним. Виходячи з преамбули вказаного Закону, він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Тобто, норми вказаного Закону застосовуються саме тоді, коли сторони у договорі передбачили за порушення грошових зобов’язань сплату пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги обґрунтовані лише в частині, апеляційна скарга задовольняється частково.
Враховуючи допущене судом першої інстанції невірне застосування норм матеріального права, судовий акт у справі слід скасувати частково, позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши 29340,02 грн. основного боргу, 5248,92 грн. втрат від інфляції, 1191,06 грн. – 3 % річних та 505,61 грн. пені. В решті позову слід відмовити.
Судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Український графіт» (м. Запоріжжя) задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2007 р. у справі № 8/542/07 скасувати частково.
3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з ДП «Завод вуглець - вуглецевих композиційних матеріалів» (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 31-А, МСП-982) на користь Відкритого акціонерного товариства «Український графіт» (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 20) 29340,02грн. основного боргу, 5248,92грн. втрат від інфляції, 1191,06 грн. – 3 % річних, 505,61 грн. пені, 362,86 грн. державного мита, 92,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В решті позову відмовити.».
4. Стягнути з ДП «Завод вуглець - вуглецевих композиційних матеріалів» (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 31-А, МСП-982) на користь Відкритого акціонерного товариства «Український графіт» (69600, м. Запоріжжя, Північне шосе, 20) 181,43 грн. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.
5. Видачу відповідних наказів із вказівкою необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Колодій Н.А. Мойсеєнко Т. В.